Держстрах СРСР

Всі операції Держстраху поділялися на обов'язкове («окладне») і добровільне страхування. В обов'язковому порядку страхувалися селянські коні, велика рогата худоба, приватні будинки — на селі і в місті, а також посіви. Населення могло застрахувати ті ж об'єкти «понад оклад» — до повної вартості об'єкта страхування. Державне майно не підлягало обов'язковому страхуванню. Колгоспи, що були формально кооперативними підприємствами, страхували своє майно. А радгоспи, що вважалися державними підприємствами, не підлягали обов'язковому страхуванню — їх ризики держава брала на себе. Обов'язкове «окладне» страхування радгоспів було введено тільки на початку 70-х років.

Територіальні органи Держстраху будували колишні агенти товариств земського взаємного страхування (в сьогоднішній термінології це керівники районних підрозділів страхової компанії) — понад 5 тисяч таких агентів були прийняті в Держстрах СРСР на роботу[7][8].

У 1921–1930 роках Держстрах СРСР зібрав 1,4 млрд рублів страхової премії, що відповідає 8,7 млрд доларів США у цінах 2009 року[9]. При цьому в портфелі Держстраху було приблизно порівну обов'язкового і добровільного страхування. Наприклад, загальний обсяг премій по обов'язковому і добровільному страхуванню за 1927 рік склав 212 млн рублів. З них премії по обов'язковому страхуванню — 109 млн рублів (51,4%), за добровільним — 103 млн рублів (48,5%).

Обсяг виплат по «внутрішньому» страхуванню (без урахування страхування експортно-імпортного) Держстраху СРСР у 1921–1930 роках склав 568 млн рублів, при цьому максимальний обсяг виплат припав на 1928 рік — 214 млн рублів[10].

У 1930 році в Держстраху за обов'язковими програмами були застраховані 30,8 млн коней (з них у РРФСР — 23 млн), 53 млн голів великої рогатої худоби (37,7 млн — у РРФСР), 22,5 млн будівель у місті і на селі (в РРФСР — 14,6 млн)[10].

Плакат Держстраху СРСР «Страхування життя»

Держстрах вийшов на закордонний ринок на початку 1924 року у зв'язку зі страхуванням радянського імпорту та експорту. До цього часу експорт та імпорт страхувалися торгпредствами та іншими радянськими організаціями за кордоном в іноземних страхових товариствах.

Торгпредство в Німеччині, АРКОС і Центросоюз у Лондоні, Амторг в Нью-Йорку мали з іноземними страховими товариствами угоди тривалого характеру, так звані генеральні поліси, на підставі яких узяли перед цими товариствами зобов'язання страхувати в них усі свої вантажі як під час морського і залізничного перевезення, так і під час перебування їх на складі.

Свій перший перестраховий договір Держстрах уклав в березні 1924 року з одним з найбільших англійських страхових товариств. Цей договір проіснував дуже недовго, вже у жовтні того ж року Держстрах змушений був його розірвати та укласти нову угоду з цілою групою англійських страхових товариств.

Незабаром після укладення транспортного договору, Держстрах уклав угоду про перестрахування ризиків на складах як на закордонній території, так і на території Радянського Союзу, в тому числі — про перестрахування лісоматеріалів, за яким вимагалося подання закордонних полісів у зв'язку з їх заставленням в іноземних банках.

У перестраховочному договорі Держстраху на 1936 рік беруть участь страхові товариства Англії, Італії, Німеччини, Франції, Іспанії, Чехословаччини, Австрії, Норвегії і Японії.

Для того, щоб поліпшити обслуговування страхуванням експорту та імпорту, а також для встановлення зв'язків на іноземних страхових ринках, Держстрах спільно з НКЗТ і кооперацією заснував у Лондоні на початку 1925 року акціонерне товариство зі сплаченим капіталом 100 тис. фунтів стерлінгів під назвою «Блекбалсі». Аналогічне товариство було організовано в 1927 році в Гамбурзі з капіталом 1 млн німецьких марок, з яких сплачено 250 тис. Це товариство називається «СОФАГ».

Ще більше значення для валютного балансу Держстраху мали його операції зі страхування в країнах Сходу, головним чином — у Монголії, потім у Китаї, Ірані та Туві, де Держстрах працював через свої генеральні представництва.

У 1922 році Головним Правлінням у Москві був організований Відділ Транспортного Страхування. Оскільки операції з транспортного страхування обіймають собою також і вантажі, експортовані та імпортовані СРСР, Держстрах задля розвитку, головним чином, операцій щодо морського страхування, приступив до створення закордонної агентури з відповідного дозволу Наркомфіну від 7 травня 1923. Насамперед така агентура була створена на Заході і в Лімітрофах, у зв'язку з розвитком радянської торгівлі, а також і на Сході.

Побудова апарату за кордоном здійснювалася за двома напрямками:

• А) шляхом видачі експортно-імпортним організаціям генеральних полісів;
• Б) шляхом призначення Торгпредств СРСР агентами Держстраху та залучення до агентури працювавших за кордоном транспортно-торговельних радянських підприємств (як кол. Доброфлот, Дерутра і Аркос), а також організації свого представництва в Лондоні.

В результаті цієї роботи Держстрах мав агентури та спеціальні представництва, що працювали по транспортному страхуванню, в 11-ти країнах світу, включаючи Китай, Монголію, Персію (Іран), Туреччину.

У 1923 році Держстрах на підставі спеціальної постанови Раднаркому ввів страхування «Каско» літаків, у 1924 році — страхування вантажів, що відправляються в плотах (раніше не практикувалося), у 1925 році — страхування вагонів і, у зв'язку з розвитком авто-моторного транспорту, — страхування «Каско» моторних екіпажів і близько пов'язане з ним страхування цивільної відповідальності.

За участю Держстраху були розроблені і затверджені Раднаркомом і ЦВК Союзу такі надзвичайно важливі декрети, як «Про морське перевезення вантажів і пасажирів» та «Про загальну й окрему аварію та збитки від зіткнення морських суден».

Крім страхування експортно-імпортних вантажів, значний розвиток отримали операції по страхуванню вантажів великого каботажу. Освоєння Далекосхідного краю, введення в експлуатацію Північного морського шляху — значно збільшили перекидання вантажів морським шляхом з балтійського і чорноморського портів Союзу в порти Далекого Сходу і з Архангельська та Мурманська у новостворені порти і пункти в Арктиці. Більшість вантажів, що відправлялися великим каботажем, страхувалися в Держстраху та — у зв'язку з небезпекою деяких рейсів — перестраховувалися також і в іноземних товариствах.

Радянський морський торговельний флот як правило не страхувався, однак, всі іноземні судна під час їхнього зафрахтування для здійснення Карських та інших арктичних рейсів — страхувалися в Держстраху, за рахунок тих організацій, якими вони були застраховані; так само як і всі радянські судна, що знаходилися в експлуатації державних морських пароплавств, коли вони передавалися Головному управлінню Північного морського шляху на час вчинення арктичних рейсів.

У 1931–1940 рр. Держстрах СРСР зібрав 12,7 млрд рублів страхових премій, що еквівалентно 71,4 млрд доларів США у цінах 2009 року. Рекордним був 1940, коли премії склали 2,2 млрд рублів. У 30-ті роки частка добровільного страхування в портфелі Держстраху СРСР впала. Так, загальний обсяг премій за 1938 рік за обов'язковим і добровільним страхуванням склав 2 млрд рублів. Із них по обов'язковому страхуванню — 1,47 млрд рублів (73,3%), по добровільному — 533 млн рублів (26,6%).

Обсяг виплат по «внутрішньому» страхуванню в 1931–1940 рр. склав 6,7 млрд рублів, максимальний обсяг виплат припав на 1939 р. — 1,3 млрд рублів[10].

У зв'язку з колективізацією і механізацією сільського господарства до кінця 1930-х рр. кількість коней, застрахованих по «окладному» страхуванню, знизилася з 30,7 млн у 1930 році до 12 млн у 1940 році (з них 7,7 млн — у РРФСР). Число застрахованих голів великої рогатої худоби також знизилося — з 53 млн у 1930 до 34,3 млн у 1940 (в РРФСР — 20,6 млн).

У 1940 році в Держстраху СРСР було застраховано 23,1 млн будівель, із них 14,5 млн — в РРФСР.

Страхування життя за десятиліття зросла в рази: в 1939 році в СРСР діяло 12,7 млн договорів страхування життя (в основному це було колективне страхування співробітників підприємств)[10].

Загальний збір страхових премій за десятиліття склав 23,3 млрд рублів (без урахування 1942—1945, дані відсутні), що відповідає 45,1 млрд доларів у цінах 2009 року. Якщо в 1941 році загальні збори склали 1,5 млрд рублів, то в 1950 році — вже 4,7 млрд рублів.

У 1941–1950 роках обсяг виплат по «внутрішньому» страхуванню склав 14,8 млрд рублів, з них максимальний обсяг виплат припав на 1948 — 2,3 млрд рублів[10].

Держстрах СРСР під час німецько-радянської війни продовжував досить активно працювати на неокупованих територіях[7]. У 1942 році в Держстраху були застраховані 5,1 млн коней, 17,3 млн голів великої рогатої худоби, 71,2 млн га посівів. На страхування було прийнято 11,7 млн будівель, у компанії діяло 5,8 млн договорів страхування життя[10].

Після закінчення війни господарське життя в країні стало відновлюватися. У 1950 на страхування були прийняті 10,1 млн коней (з них у РРФСР — 4,8 млн.), 48,6 млн голів великої рогатої худоби (в РРФСР — 26 млн.), 27,9 млн будівель (14 ,5 млн. — у Росії), 121,8 млн га посівів (у РРФСР — 76,5 млн). У зв'язку з ліквідацією колективного страхування життя число діючих договорів з цього виду операцій знизилося до 1,4 млн.

Після війни у Держстраху СРСР з'явився новий ринок: у 1946 році вперше на страхування були прийняті 99 приватних автомобілів. Цей вид страхування розвивався дуже швидко: в 1950 на страхування були прийняті вже 1,5 тис. приватних машин із загальною страховою сумою в 14,4 млн рублів[10].

Частка добровільного страхування в портфелі Держстраху стала рости. Так, 1947 року премія склала 4,5 млрд рублів, з них по обов'язковому страхуванню — 3,1 млрд рублів (69,2%), по добровільному — 1,4 млрд рублів (30,7%).

Загальний збір премії в Держстраху СРСР за десятиліття склав 63 млрд рублів, що відповідає 121,9 млрд доларів у цінах 2009[10]. Частка добровільного страхування в портфелі Держстраху продовжувала зростати. Наприклад, 1955 року загальний збір премій склав 5,7 млрд рублів. З них по обов'язковому страхуванню — 3,8 млрд рублів (66,1%), по добровільному — 1,9 млрд рублів (33,8%).

У 1951–1960 рр. загальний обсяг виплат по «внутрішньому» страхуванню склав 21,025 млн рублів, максимальний обсяг виплат припав на 1956 — 2,798 млн рублів[10].

У 1960 в Держстраху СРСР за обов'язковим програмами були застраховані 6,8 млн коней (у РРФСР — 3,2 млн.), 54,6 млн голів великої рогатої худоби (в РРФСР — 26,2 млн.), 33 млн будов (у РРФСР — 16,9 млн.), 125,2 млн га посівів (у РРФСР — 71,8 млн). До 2,9 млн зросло число діючих договорів страхування життя (в РРФСР — 2 млн)[10].

Реклама Держстраху СРСР

26 листопада 1958 р. Радою Міністрів УРСР було затверджене Положення про органи державного страхування в Українській РСР[11].

У 60-ті роки операції Держстраху СРСР продовжували розвиватися[12]. Загальний збір страхових премій за десятиліття склав 18,2 млрд рублів (скорочення зборів пов'язане з проведенням грошової реформи 1961 року, яка призвела до зниження номіналу в 10 разів), що відповідає 127,9 млрд доларів у цінах—2009. Триває зростання частки добровільного страхування в портфелі компанії. У 1968 році, наприклад, вона склала 34,3% зібраних премій.

Загальний обсяг виплат по «внутрішньому» страхуванню протягом 1961–1970 рр. склав 8,9 млрд рублів, максимальний обсяг виплат припав на 1969 — 2,3 млрд рублів.[10].

У 1970 збори страхової премії склали 3,4 млрд рублів, на страхування були прийняті 62,3 млн голів великої рогатої худоби (в РРФСР — 29,5 млн), 36 млн будівель (у РРФСР — 17,5 млн), 339,4 тис. приватних автомобілів (у РРФСР — 178 тис.) Число діючих договорів страхування життя збільшилося до 17,7 млн (В РРФСР — 13 млн.)[10][12].

Держстрах СРСР за десятиліття зібрав 75,1 млрд рублів (380,4 млрд доларів страхової премії в цінах 2009 року). Рекордним став 1980, коли було зібрано 11,7 млрд рублів (половина з них — зі страхування життя). У 70-ті роки частка добровільного страхування перевищила половину портфеля. Так, загальний обсяг премій за 1977 рік склав 8,1 млрд рублів. Із них по обов'язковому страхуванню — 2,5 млрд рублів (31%), по добровільному — 5,5 млрд рублів (69%).

Загальний обсяг виплат за десятиліття по «внутрішньому» страхуванню склав 50,3 млрд рублів, максимальний обсяг виплат припав на 1979 рік — 9,4 млрд рублів[10].

У 1980 р. зібрані премії склали 11,7 млрд рублів, у Держстраху СРСР були застраховані 108,4 млн голів великої рогатої худоби (в РРФСР — 55,8 млн), 36,4 млн будівель (у РРФСР — 17 млн), 217 млн га посівів різних сільськогосподарських культур (у РРФСР — 126 млн), 3,2 млн приватних автомобілів (у РРФСР — 2 млн). Число діючих договорів страхування життя зросла до 62,1 млн (у РРФСР — 40,5 млн)[10][12].

1980-ті рр. для Держстраху СРСР у господарському плані були цілком вдалими[13]. Загальна сума премій за десятиліття склала 160,9 млрд рублів (456,6 млрд доларів у цінах 2009 року). Рекордним став 1990, коли збори склали 20 млрд рублів, із них більше половини — по страхуванню життя. У 1990 році частка добровільного страхування в портфелі Держстраху склала 60,3%[12].

У 1980-ті рр. штат Держстраху неухильно зростав, і до 1990 його співробітниками були майже 90 тис. осіб, і ще більш як 143,5 тис. працювали агентами (без урахування сумісників). Кількість останніх, щоправда, з 1985-го по 1990 дещо скоротилася, але не зменшилася порівняно з 1980[7].

За десятиліття загальний обсяг виплат по «внутрішньому» страхуванню склав 86 млрд рублів, максимальний обсяг виплат припав на 1990 рік — 15,980 млн рублів[10].

У 1990 році, наприклад, компанія прийняла на страхування по всій території СРСР 111,1 млн голів великої рогатої худоби (в РРФСР — 57,5 млн), 36,3 млн будівель (у РРФСР — 17 млн), 198,5 млн га посівів (у РРФСР — 113,2 млн), 6,1 млн приватних автомобілів (у РРФСР — 4 млн)[10].

Таблиця 1. Збори страхових премій і виплати відшкодувань в системі Держстраху СРСР, по декадах[10].

• Немає даних за 1942—1945 рр.

•• У 1961 році рубль був деномінований у 10 разів.

Таблиця 2. Динаміка чисельності страхових агентів Держстраху СРСР[7].