Джейн Еллен Гаррісон

Джейн Еллен Гаррісон (англ. Jane Ellen Harrison; 9 вересня 1850(18500909), Коттінґгем, Англія — 15 квітня 1928(19280415), Блумсбері) — британська антикознавчиня, лінгвістка, феміністка. Гаррісон, поряд з Карлом Кереньї і Вальтером Буркертом, була однією зі вчених, що поклали початок сучасним дослідженням в галузі грецької міфології. Вона використовувала археологічні знахідки XIX століття для інтерпретації грецької релігії, застосовуючи методи, які стали надалі стандартними. Сучасна антикознавчиня і біографиня Гаррісон Мері Берд називає її «до певної міри … першою жінкою — професійним [університетським] ученим в країні».

Джейн Еллен Гаррісон
англ. Jane Ellen Harrison[1]
Народилася 9 вересня 1850(1850-09-09)[2][3][…]
Cottinghamd, Східний Йоркширський Райдінг, Східний Йоркширський Райдінг, Йоркшир і Гамбер, Англія, Сполучене Королівство[1]
Померла 15 квітня 1928(1928-04-15)[3][4][5] (77 років)
Блумсбері, Кемден, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Країна  Сполучене Королівство
 Велика Британія
Діяльність мовознавиця, викладачка університету, есеїстка, міфограф, класицист, антрополог, суфражистка, письменниця
Alma mater Cheltenham Ladies' Colleged[6][1] і Ньюнгем коледжd[6][1]
Галузь Антикознавство[1] і есей
Заклад Кембриджський університет
 Джейн Еллен Гаррісон у Вікісховищі

Особисте життя

Джейн Еллен Гаррісон народилася в Коттінґгемі, Йоркшир, і здобула початкову освіту під опікою гувернантки. Вона вивчала німецьку, латину, грецьку, іврит. Надалі цей список розширився до приблизно шістнадцяти мов.[7] Більшу частину свого професійного життя Гаррісон провела в Ньюнгемі, прогресивному, недавно заснованому коледжі для жінок у Кембриджі. Однією з її студенток була письменниця і поетеса Гоуп Мірліз; вони жили разом з 1913 року до самої смерті Гаррісон.[8]

Гаррісон знала Едварда Берн-Джонса і Волтера Патера, була пов'язана з Групою Блумзбері, до якої входили Вірджинія Вулф (яка була близькою подругою Гаррісон[9]), Літтон Стрейчі, Клайв Белл і Роджер Фрай. Разом з Гілбертом Маррі, Ф. М. Корнфордом і А. Б. Куком вона входила до групи, відомої як Кембриджські ритуалісти; члени цієї групи цікавилися застосуванням антропології та етнографії до вивчення античного мистецтва і ритуалів.

Гаррісон була, принаймні ідеологічно, помірною суфражисткою. Замість підтримки цього руху за допомогою протесту, Гаррісон використовувала для захисту жіночого виборчого права антропологію. У відповіді на антисуфражистську критику Гаррісон демонструє свої переконання:

«[Жіночий рух] - це не спроба привласнити прерогативи чоловіків як статі; це навіть не спроба затвердити привілеї жінок як статі; це всього лише потреба, щоб в житті жінок, як і в житті чоловіків, знаходилося місце і свобода для чогось більшого, ніж і чоловіче, і жіноче, - для людського.[10]»

У цьому питанні девізом Гаррісон були слова Теренція: «homo sum; humani nihil mihi alienum est» («Я — людина, і ніщо людське мені не чуже»).

Наукова діяльність

Гаррісон почала формальну освіту в Сheltenham Ladies' College, де отримала сертифікат про вищу освіту. 1874 року вона продовжила вивчення класичної філології в Ньюнгем-коледжі Кембриджського університету. За свої ранні роботи Гаррісон отримала два почесні докторські ступені, в Абердинському університеті 1895 року і в Даремському університеті 1897 року. Таке визнання її наукових заслуг дало Гаррісон можливість повернутися в Ньюнгем-коледж лектором 1898 року, цю посаду вона обіймала до виходу на пенсію 1922 року.

Ранні роботи

Перша монографія Гаррісон, видана 1882 року, була заснована на тезі про те, що в «Одіссеї» Гомера й у мотивах грецького вазового живопису використано спільні глибокі міфологічні джерела, і на раніше не популярній у класичній археології думці, що репертуар вазописців може дати нову інформацію про міфи і ритуали.

Підхід Гаррісон в одній з найвідоміших її робіт «Вступ до вивчення грецької релігії» (англ. Prolegomena to the Study of Greek Religion, 1903)[11] ґрунтується на русі від ритуалу до натхненного ним міфу: «В теології факти важче відшукати, правду важче сформулювати, ніж у ритуалах».[12] Вона аналізує в книзі відомі грецькі фестивалі: Анфестерії, Таргелії, Каллінтерії, Плінтерії, жіночі фестивалі, в яких вона виявила багато первісних пережитків, Тесмофорії, Аррефорії, Скірофорії, Стенії, Галої.

Культурна еволюція та соціальний дарвінізм

Гаррісон також досліджувала культурне застосування теорії Чарльза Дарвіна. На Гаррісон і її покоління вплинув антрополог Едвард Бернетт Тайлор, який вважається батьком еволюційної теорії розвитку культури, особливо його праця 1871 року «Первісна культура: Дослідження розвитку міфології, філософії, релігії, мови, мистецтва і звичаїв» (англ. Primitive Culture: researches into the development of mythology, philosophy, religion, language, art, and custom). Проаналізувавши походження релігії з точки зору соціального дарвінізму, Гаррісон прийшла до висновку, що релігійність антиінтелектуальна і догматична, однак релігія і містицизм є культурною необхідністю. В есе «Вплив дарвінізму на вивчення релігії» (англ. The Influence of Darwinism on the Study of Religion, 1909) Гаррісон зробила висновок: «Кожна зі створених досі догматичних релігій, ймовірно, помилкова, але незважаючи на все це, релігійний або містичний стан душі може бути єдиним способом зрозуміти деякі речі, і важливість цього величезна. Також можливо, що зміст цього містичного розуміння неможливо виразити за допомогою мови без спотворень, що він має бути відчутий і прожитий, а не вимовлений та інтелектуально проаналізований; і якимсь чином він правильний і необхідний для життя».[13]

Подальше життя

Перша світова війна спричинила глибокий перелом у житті Гаррісон. Після війни вона ніколи не відвідувала Італії і Греції. Здебільшого вона працювала над оглядами та новими редакціями попередніх публікацій; пацифістські переконання стали причиною її ізоляції. Після виходу на пенсію 1922 року вона деякий час жила в Парижі разом з Мірліз, але потім вони повернулися в Лондон, де в 1928 році Гаррісон померла від лейкемії.

Бібліографія

Роботи, пов'язані з Грецією
  • Prolegomena to the Study of Greek Religion (1903, нові редакції 1908, 1922)
  • Heresy and Humanity (1911)
  • Themis: A Study of the Social Origins of Greek Religion (1912, нова редакція 1927)
  • Ancient Art and Ritual (1912+)
  • Epilegomena to the Study of Greek Religion (1921)

Есе та роздуми
  • Alpha and Omega (1915)

Примітки
  1. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 494.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118975048 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. SNAC — 2010.
  5. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  6. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  7. Суфражистки: жінки, які подарували нам голос, роботу і право на розлучення
  8. Douglas A. Anderson. Introduction. Lud-in-the-Mist. By Hope Mirrlees. Cold Spring Harbor, New York: Cold Spring Press (ISBN 978-1-59360-041-9), 2005. 9.
  9. Jean Mills. Goddesses and Ghosts: Virginia Woolf and Jane Ellen Harrison. — City University of New York, 2007. — 217 с. — ISBN 9780549267904.
  10. Alpha and Omega, 84-85
  11. «Раз чи два за покоління з'являється наукова праця, яка змінює інтелектуальний ландшафт настільки глибоко, що всім виявляється потрібно переглянути допущення, що зазвичай приймаються як належне», — пише Роберт Акерман у вступі до цієї работи для репринту «Princeton University Press» 1991 року.
  12. «Prolegomena to the Study of Greek Religion», p.163
  13. Alpha and Omega, 177

Література
  • Harrison, Jane Ellen. Alpha and Omega. AMS Press: New York, 1973. (ISBN 0-404-56753-3)
  • Harrison, Jane Ellen. Prolegomena to the Study of Greek Religion (1903) 1991 (Princeton: Princeton University Press Mythos series). «Вступ» Роберта Акермана — кращий короткий огляд кар'єри Гаррісон.
  • Peacock, Sandra J. Jane Ellen Harrison: The Mask and the Self. Halliday Lithograph Corp.: West Hanover, MA. 1988. (ISBN 0-300-04128-4)
  • Robinson, Annabel. The Life and Work of Jane Ellen Harrison. Oxford: Oxford University Press, 2002 (ISBN 0-19-924233-X). Перша докладна біографія з великими цитатами з особистого листування.
  • Barnard-Cogno, Camille. "Jane Harrison (1850—1928), between German and English Scholarship, " European Review of History, Vol. 13, Issue 4. (2006), pp.  661-676.
  • Stewart, Jessie G. Jane Ellen Harrison: a Portrait from Letters, 1959. Біографія, заснована на об'ємному листуванні Гаррісон з Гілбертом Мюрреєм.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.