Джеффрі Дамер

Джеффрі Дамер народився 21 травня 1960 року в Мілуокі, штат Вісконсин в сім'ї Лайонела і Джойс Дамер. Його батьки одружилися в серпні 1959 року, до моменту народження Джеффрі батько закінчував навчання в університеті. Пізніше родина переїхала в Айову, де Лайонел в 1966 році захистив докторську дисертацію з хімії в Університеті штату Айова. Тоді ж народився другий син Девід, а Лайонел отримав роботу в Акроні (Огайо), в передмісті якого Дамери оселилися[1][2].

У шестирічному віці Джеффрі переніс операцію з вправлення двобічної пахової грижі, після операції він став більш замкнутим і вразливим[2]. Лайонел Дамер пізніше повідомляв співробітнику служби виконання покарань, що у вісім років Джеффрі пережив сексуальне насильство з боку сусіда, однак сам Дамер заперечував це[3][4]. У дитинстві Джеффрі кілька разів переїжджав разом з родиною, у нього не було постійних друзів. Між батьками часто відбувалися сварки, Джойс один раз була змушена лягти в психіатричну клініку. Коли Дамер вчився в старших класах, його батьки розлучилися[1]. Починаючи з тринадцяти років Дамер почав усвідомлювати свою гомосексуальність, незабаром він отримав перший досвід гомосексуальних пестощів із приятелем[1][3]. У школі Дамер був відлюдькуватим, часто пив і вважався місцевим блазнем, хоча він грав у теніс, писав для шкільної газети і був кларнетистом у оркестрі[1].

Під час навчання в школі у Дамера розвинулася тяга до мертвих тварин. Він збирав трупи або частини тіл і зберігав їх будинку в пляшках з формальдегідом, який брав у батька, а на задньому дворі влаштував кладовище тварин[1][4]. Одночасно він часто уявляв, що бере участь у сценах одностатевого сексу, некрофілії і розчленування трупів[1].

Своє перше вбивство Дамер здійснив у вісімнадцять років, через кілька тижнів після розлучення батьків і закінчення школи, 18 червня 1978 року. Джойс поїхала на кілька днів з Девідом, а Лайонел жив в мотелі. Дамер підібрав сімнадцятирічного автостопщика Стівена Хікса і запросив до себе. Вони пили пиво, курили марихуану і, згідно з деякими джерелами, займалися сексом[4][5] (деякі автори це заперечують[1]). Коли Хікс після 9 годин перебування в гостях захотів піти, Дамер приглушив його ударом гантелі по голові, а потім задушив. Потім Дамер розрізав труп, склав шматки тіла в пластикові мішки для сміття і закопав їх під будинком[4].

У тому ж 1978 році Лайонел одружився вдруге, його дружину звали Шарі. Дамер поступив в Університет штату Огайо, але в першому ж семестрі був відрахований за пияцтво і погане навчання[1]. Навесні 1979 року Дамер підписав контракт на три роки служби в армії. Він пройшов півторамісячні курси підготовки санітара в Сан-Антоніо і був направлений на американську базу в Баумхольдері (Німеччина). У 1981 році він був достроково звільнений за пияцтво[4].

Короткий час Дамер жив у Маямі, штат Флорида, потім повернувся в Огайо. Там Дамер знайшов тіло Хікса, розбив кістки кувалдою і викинув у яр. За наполяганням батька Дамер переїхав жити до бабусі у Вісконсин. У наступні роки він був двічі заарештований за непристойну поведінку (другий раз — за мастурбацію в присутності двох хлопчиків) і змінив кілька робіт[1][6]. У 1985 році він влаштувався на постійній основі на шоколадну фабрику[4].

15 вересня 1987 року Дамер у номері готелю «Амбассадор» вбив свою другу жертву, 25-річного Стівена Туомі. Дамер не пам'ятав, як сталося вбивство. Він познайомився з Туомі в гей-барі, вони добряче випили, потім зняли номер у готелі. Вранці Дамер виявив в ліжку поряд з собою труп Туомі. Він помістив тіло у валізу і привіз на таксі в будинок бабусі, де після сексуальних маніпуляцій поклав його в підвал. Через тиждень Дамер розчленив труп і викинув останки на смітник[1][6].

Дамер виробив тактику знаходження жертв. Він знайомився з ними в барах (часто це був мілуокський клуб «219») і пропонував позувати оголеними. Коли жертви приходили до нього додому, Дамер накачував їх наркотиками, займався сексом, а потім душив. З часом у Дамера розвинулися некросадистські нахили: він займався сексом з понівеченими трупами і виготовляв фетиші з частин тіл. Як правило, його жертвами ставали представники сексуальних меншин. Дамер хотів, щоб його коханці були слухняні йому як зомбі. З цією метою він ставив над ними експерименти — проводив примітивну лоботомію, просвердлюючи отвори в черепі з допомогою електричної дрилі і кислоти[7][8].

У перші місяці 1988 року в будинку бабусі Дамер убив ще двох осіб. 25 вересня 1988 року Дамер переїжджає в квартиру на Північну 24-ю вулицю в Мілуокі. На наступний день він привів до себе тринадцятирічного лаоського хлопчика на ім'я Анукон Синтасомфон, зробив фотографії і після пестощів напоїв алкоголем із дозою снодійного. Незважаючи на велику дозу, Синтасомфон зміг втекти і розповісти батькам про подію. Вранці Дамеру були пред'явлені звинувачення в сексуальному домаганні. В очікуванні суду він був випущений під заставу[3]. Поліція підняла архіви і виявила, що Дамер вже двічі притягувався до відповідальності за непристойну поведінку. Дамера обстежили три психіатра, які прийшли до висновку, що він страждає від алкоголізму і йому бракує мотивації для лікування. На суді Дамер визнав, що робив фотографії, проте заперечував будь-які сексуальні зносини і навмисне використання снодійного, а також заявив, що хлопчик здавався старшим за свій вік. Обвинувач Гейл Шелтон вимагав п'яти років ув'язнення, але суд засудив Дамера тільки до року ув'язнення у виправній установі (Дамер міг ходити на роботу, але проводив ночі в камері) і п'яти років випробувального терміну. Через десять місяців він був відпущений додому[9]. У лютому 1989 року, перебуваючи під слідством, Дамер вбив чорношкірого гомосексуала Ентоні Сірса.

14 травня 1990 року Дамер оселився в квартирі № 213 за адресою Північна 24-я вулиця, 924[10]. До кінця року він убив чотирьох осіб, а в перші місяці 1991 року — ще трьох.

27 травня 1991 року чотирнадцятирічний лаосець Конерак Синтасомфон (за збігом обставин брат Анукона Синтасомфона), якого напередодні Дамер привів додому, зміг вибратися з квартири. Оголеного і закривавленого хлопчика, який перебував під впливом наркотиків, виявили дві молоді чорні жінки, які викликали поліцію[11][12]. Коли до місця події прибули поліцейські, Дамер переконав їх, що сталася сварка між двома коханцями і втручання поліції не потрібно. Поліцейські проводили Дамера і Синтасомфона назад в квартиру і поїхали[12]. При цьому вони відчули неприємний запах, що йшов, як пізніше з'ясувалося, від тіла Тоні Хьюза, яке розкладалося, вбитого 24 травня, але не надали цьому значення[13]. У той же день Синтасомфон був убитий і розчленований. Після арешту Дамера поліцейські Джон Балсерзак і Джозеф Гебриш, які повернули Конерака Дамеру, були звільнені зі служби, але пізніше поновлені[14]. У 2005 році Балсерзак був обраний президентом Мілуокської поліцейської асоціації[15].

Останні вбивства Дамер здійснював приблизно раз на тиждень: 30 червня, 5, 15 і 19 липня. Його останньою, сімнадцятою, жертвою став двадцятип'ятирічний Джозеф Брейдхофт. 15 липня Дамер був звільнений з шоколадної фабрики за прогули.

22 липня 1991 року Дамер запросив до себе Трейсі Едвардса. Коли Дамер спробував надіти на нього наручники, Едвардс вирвався і вибіг на вулицю з наручниками, що звисали з лівої руки. Він привернув увагу двох поліцейських, які вирішили піднятися до Дамера[8]. В квартирі поліцейські виявили фотографії розчленованих трупів і фрагменти людських тіл. У холодильнику були знайдені три голови, серце та інші нутрощі. В туалеті Дамер зберігав каструлю з кистями рук і пенісом, два черепи, ємності зі спиртом, хлороформом і формаліном, банки з чоловічими статевими органами. Черепа і кисті рук були виявлені в буфеті, в тумбочці, в коробках. У шафі був знайдений людський скелет, скальп і геніталії. У 260-літровій бочці з кислотою Дамер тримав три людських торси[8][16].

Всього Дамер зізнався у сімнадцяти вбивствах, включаючи вбивство Хікса в 1978 році. 25 липня 1991 року проти Дамера були висунуті звинувачення в чотирьох умисних вбивствах та встановлено заставу в 1 мільйон доларів. 6 серпня були додані звинувачення ще у восьми вбивствах, а сума застави підвищена до 5 мільйонів доларів. Нарешті, 22 серпня кількість звинувачень зросла до п'ятнадцяти[8]. Для звинувачення в ще одному скоєному в Мілуокі вбивстві не вистачило доказів, а процес щодо вбивства Хікса повинен був відбутися пізніше в Огайо за місцем вчинення[17].

Процес розпочався 22 січня 1992 року. У період судових слухань були вжиті підвищені заходи безпеки: використання металошукачів, службових собак для пошуку вибухівки, сам Дамер перебував за куленепробивним склом. Адвокатом Дамера виступив Джеральд Бойл, який захищав Дамера по справі про домагання до Анукону Синтасомфону. Із 100 місць у залі суду 23 були відведені для журналістів, 34 для членів сімей жертв Дамера і 43 для глядачів[18].

Тактика захисту полягала в тому, що Дамер здійснив всі вбивства, в яких його звинувачують, але був психічно хворий і тому не міг нести за них відповідальність. В ході процесу Бойл докладно описував вбивства і сексуальні збочення, прагнучи переконати присяжних, що вони не могли бути здійснені здоровою людиною. Психіатри, які виступали і з боку обвинувачення, і з боку захисту, погодилися в тому, що Дамер страждав від некрофілії, але розійшлися в думках з приводу того, чи може некрофілія бути підставою звільнення від відповідальності. Обвинувач Макканн в ході процесу довів, що Дамер усвідомлював протизаконність своїх дій, міг контролювати свої дії як у повсякденному житті, так і здійснюючи вбивства, а самі вбивства були заздалегідь сплановані[19][20]. 15 лютого 1992 року після п'ятигодинної наради суд присяжних визнав Дамера осудним і винним за всіма п'ятнадцяти пунктами звинувачення і засудив його до п'ятнадцяти довічних ув'язнень, що технічно дорівнювало 957 (девятистам п'ятдесяти семи) років ув'язнення[3] (в штаті Вісконсин немає смертної кари). У своєму останньому слові Дамер сказав, що глибоко розкаюється і просить смерті, а не поблажливості[17][21].

Суд над Дамером став найдорожчим процесом в історії Мілуокі і залучив широку увагу преси; вперше процес над серійним вбивцею транслювався по телебаченню[8]. Велика увага приділялася соціальним аспектам. Так, інцидент з Конераком Синтасомфоном багато розглядали як прояв расистських і гомофобних настроїв в поліції: поліцейські віддали перевагу за підозрілої ситуації повірити білому Дамеру, а не двом чорношкірим жінкам і лаосцю, і не стали втручатися в, як їм здалося, сварку між двома гомосексуалами. Крім того, більшість жертв Дамера були кольоровими (серед них одинадцять чорношкірих[22]) і гомо — або бісексуалами, а поліція тривалий час не докладала зусиль для їх розслідування[11]. Процес також став прикладом спростування аргументу захисту про неосудність серійного вбивці: було показано, що для визнання обвинуваченого в серійних вбивствах чи злочини на сексуальному ґрунті неосудним самої по собі жорстокості або дикості злочинів було недостатньо. Деякі коментатори говорили про те, що процес Дамера ознаменував кінець звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок неосудності: по-перше, вердикт присяжних поставив дуже високу планку, по-друге, багато ЗМІ представили аргумент про неосудність як дірку в законі, що дозволяє маніякам уникнути в'язниці[23].

У 1993 році будівлю, де була розташована квартира Дамера, було знесено. У 1993 році Дамер в телевізійному інтерв'ю разом з батьком висловив жаль з приводу того, що заподіяв душевні страждання родичам жертв. В наступному році Лайонел Дамер випустив біографічну книгу «Розповідь батька» (A father's Story). У травні 1994 року Дамер проходив лікування у зв'язку з тим, що його переслідували суїцидальні думки. 3 липня 1994 року під час служби в тюремній церкві на Джеффрі Дамера скоїв напад в'язень-кубинець. Він намагався перерізати йому горло лезом бритви, закріпленим в ручки зубної щітки. Дамер отримав тільки поверхневі поранення.

28 листопада 1994 року Дамер був забитий до смерті ув'язненим Крістофером Скарвером, який відбував термін за пограбування і вбивство[24]. Дамер, Скарвер і ще один ув'язнений Джессі Андерсон робили прибирання в душовій. Ув'язнені були залишені без нагляду на 20 хвилин, і за цей час Скарвер завдав Дамеру і Андерсону смертельні травми[25]. Дамер, у якого був проломлений череп, помер по дорозі в лікарню[26], Андерсон помер через два дні в госпіталі[24]. Знаряддям вбивства був, за різними даними, металевий брусок[3] або держак швабри[22][24], висловлювалася також думка, що Скарвер бив Дамера головою об стіну[24].

Коли Скарвер повернувся в камеру, охоронець запитав його, чому той не працює, Скарвер відповів: «Господь сказав мені зробити це. Ви почуєте про це в шестигодинних новинах. Джессі Андерсон і Джеффрі Дамер мертві»[26]. Раніше Скарвер намагався симулювати неосудність і говорив, що чує голос Бога[24]. Можливим мотивом вбивства часто називали расизм: афроамериканець Скарвер виявляв ненависть до білих, більшість жертв Дамера були афроамериканцями, а Андерсон намагався звалити вбивство дружини, за яке він відбував термін, на двох темношкірих[22][24]. Лише в 2015 році Крістофер Скарвер дав інтерв'ю газеті New York Post, в якому він детально розповів про те, як розвивалися події рано вранці 28 листопада 1994 року. Як істинний мотив вбивства Скарвер вказав особисту неприязнь по відношенню до Джеффрі Дамера через його поведінку у в'язниці, його забав і гумору. В інтерв'ю Скарвер уточнив, що знаряддям вбивства став металевий прут[27], а не держак від швабри як повідомлялося раніше[28].

Тіло Дамера зберігалося в холодильнику близько року, у вересні 1995 року було кремовано. Батько Дамера не дав дозволу на використання мозку сина в наукових цілях. Попіл, що залишився після кремації Дамера, був розділений на дві рівні частини — одна половина дісталася рідній матері Дамера, іншу половину отримали батько і мачуха.

За позовом родичів одинадцяти жертв Дамера його майно було розподілене між ними. У 1996 році представляв інтереси потерпілих юрист Томас Джейкобсон оголосив про плани провести аукціон для продажу речей, що належали Дамеру, в тому числі холодильника і знарядь вбивств. Передбачувана виручка мала скласти мільйон доларів[29][30]. Ця новина викликала обурення в місті. Була створена ініціативна група Milwaukee Civic Pride, яка зібрала 407 225 доларів, щоб викупити речі до проведення аукціону і знищити. Після того, як більшість експонованих Джейкобсоном сімей погодилися на угоду, речі були викуплені і спалені[31].