Дивізія (Білгород-Дністровський район)

Диві́зія — село, центр сільської громади в Білгород-Дністровському районі Одеської області України. З 17 липня 2020 року - адміністративний центр Дивізійської сільської громади Білгород-Дністровського району, створеної в рамках адміністративно-територіальної реформи в Україні 2015-2020 рр

село Дивізія
Автобусна зупинка у селі. Побудована у 60-х роках ХХ ст.
Автобусна зупинка у селі. Побудована у 60-х роках ХХ ст.
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Білгород-Дністровський район
Громада Дивізійська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51040030010052012
Облікова картка Дивізія 
Основні дані
Засноване 1818
Населення 2078
Площа 3,28 км²
Густота населення 633,54 осіб/км²
Поштовий індекс 68150-68151
Телефонний код +380 4844
Географічні дані
Географічні координати 45°56′31″ пн. ш. 29°57′55″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 9 м
Водойми Хаджидер
Відстань до
районного центру		 35 км
Найближча залізнична станція Кулевча
Відстань до
залізничної станції		 12 км
Місцева влада
Адреса ради 68151, с. Дивізія, вул. Миру, 100
Карта
Дивізія
Дивізія
Мапа

 Дивізія у Вікісховищі

Розташоване поблизу річки Хаджидер, що впадає до лиману Хаджидер, за 35 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Кулевча (на лінії Одеса-Ізмаїл). Найближчим населеним пунктом до Дивізії є село Безім'янка. Сільраді підпорядковане село Лиман. У селі Дивізія працює сільськогосподарське підприємство «Україна».

Найбільші вулиці села — вулиця Леніна і вулиця Першотравнева.

Історія

Топонім → Ойконім

Назви поселення, що знайдені на історичних картах різного часу:

Хронологія

В околицях Дивізії виявлені стоянка епохи мезоліту (10-8 тисяч років тому), поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.) та перших століть нашої ери.

Село офіційно засноване в 1818 році солдатами, що відслужили свій термін. Солдати іменували себе «дивізійними». Звідси пішла назва села, у якому згодом стали селитися селяни-втікачі.

У 1823 році відбулося освячення Свято-Архангело-Михайлівського храму. У 1866 році було відкрито однокласне парафіяльне училище для дітей, перетворене в 1874 роців училище Міністерства народної освіти. У 1874 році відбулося відкриття однокласної школи, яка була перетворена в 1906 році в двокласну. 31 березня 1899 була відкрита церковна бібліотека.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Дивізійської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2326 осіб, налічувалось 285 дворових господарств, існували православна церква, школа та лавка[9].

Радянська влада встановлена в січні 1918 року. У період окупації краю Румунією жителі села активно виступали за возз'єднання з Радянською Україною. У липні 1918 року вони вигнали волосного субпрефекта і призначили на цю посаду свого представника, учасника революційного руху. Після масових арештів і репресій сюди повернувся ставленик окупантів.

1924 року був створений підпільний революційний комітет, а в період підготовки до збройного повстання — підрайонний комітет бойових організацій. Багато жителів Дивізії брали участь у Татарбунарському повстанні, 14 з них були арештовані поліцією після придушення повстання, п'ятеро засуджені трибуналом до тюремного ув'язнення.

1930 року 11 селян були внесені жандармами до списків осіб, підозрюваних у комуністичній пропаганді. У 1931 році поліція заарештувала за розповсюдження листівок Л. Мирощенков, А. Колесніченко, С. Козачкова і Г. Котляренко. Трибунал засудив їх до тюремного ув'язнення строком від 3 до 10 років і штрафу в 10 тис. лей. 1935 році в Дивізії діяли 45 революціонерів-підпільників. Це було найбільше підпілля в повіті. Радянська влада відновлена в червні 1940 року.

В період Німецько-радянської війни 511 жителів села зі зброєю в руках билися з ворогом на фронтах, 106 з них нагороджені орденами і медалями СРСР. 273 людини загинули в боротьбі з нацизмом.

За 1967—1977 роки в селі побудовано 120 нових індивідуальних будинків і шістнадцяті-квартирний будинок для фахівців сільського господарства і вчителів. У селі є середня і восьмирічна школи, де 30 вчителів навчають 520 учнів, будинок культури з залом на 650 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 18,5 тис. примірників, дільнична лікарня на 50 ліжок з амбулаторією (18 медпрацівників, з них 4 лікаря), три дошкільних дитячих заклади, 11 магазинів, їдальня, будинок побуту з ательє з пошиття одягу, хімчисткою і телеательє, відділення зв'язку, ощадна каса.

На території Дивізії знаходиться центральна садиба багатогалузевого сільгосппідприємства «Україна», за яким закріплено 9,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 8,4 тис. га орної землі. Сільгосппідприємство спеціалізується на вирощуванні племінних телиць для всіх господарств району та виробництві яєць. Підсобні підприємства — лісопильня, черепичний цех, вино-завод.

Населення

Дворів — 1112, населення — 3026 осіб. (1983)[10]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2333 особи, з яких 1057 чоловіків та 1276 жінок.[11]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2080 осіб.[12]

У 2002 році виборче право мали 2076 осіб. Під час виборів у селі формуються дві виборчі дільниці.[13].

2078 (2009)[14]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[15]

Мова Відсоток
українська 92,59 %
російська 5,00 %
молдовська 0,96 %
болгарська 0,72 %
вірменська 0,29 %
гагаузька 0,29 %
білоруська 0,05 %

АТП (адміністративно-територіальний поділ)
...село казенное Дивизія... в балке при речке Гаджидеръ... церковь православная-1...

Релігія

Православна церква

[23]

...В 1823 г. основана деревня Кебабча. В этом же году основан приход и к нему приписано селение Дивизиу (ныне с. Дивизия)...
...Деревня Дивизиу (ныне с. Дивизия) основана в 1818 г. Приписана она была к приходу с. Тузлы. В 1823 г. состоялось освящение Свято-Архангело-Михайловского храма. В 1866 г. состоялось открытие одноклассного приходского училища для детей обоего пола, преобразованного в 1874 г. в училище Министерства народного просвещения. Епископ Кишиневский и Хотинский Павел (Лебедев) посетил приход в 1873 и 1876 гг. В 1874 г. состоялось открытие одноклассной школы, преобразованной в 1906 г. в двухклассную. 31 марта 1899 г. была открыта церковная библиотека. В 1907 г. введена вакансия второго священника. 25 сентября 1914 г. на должность второго священника назначен заштатный протоиерей Димитрий Чекира. 22 октября 1995 г. митрополит Агафангел совершил освящение Свято-Архангело-Михайловского храма...

Пам'ятники

На честь тих що загинули в боротьбі з нацизмом споруджено обеліск. У селі є пам'ятник В. І. Леніну.

Відомі люди
  • Учасник Татарбунарського повстання 1924 р. Д. Р. Максименко.
  • Голова колгоспу «Україна» (с. Дивізія) Кожушко Микола Григорович, убитий румунами (* 1898 — † 19 січня 1943)
  • Знатний комбайнер колгоспу «Україна» (с. Дивізія) Ф. А. Матвієнко
  • За трудові успіхи 183 особи нагороджені орденами і медалями Союзу РСР, у тому числі двома орденами Леніна та орденом Жовтневої Революції — голова правління колгоспу С. Т. Волков, орденом Леніна — доярка Т. В. Гончаренко, орденом Жовтневої Революції — садівник К. О. Бондаренко та агроном В. Е. Дяченко.

Примітки
  1. Мапа новопридбаної області від Порти Отоманскої (1792)
  2. Карта Бессарабской области (1823).(лист 15)
  3. Спеціальна карта європейської Росії (1921) (аркуш 33 атласу)
  4. Карта Бессарабський фронт (російсько-турецька війна 1856—1877)
  5. Австрійські топографічні мапи заходу України (квадрат 48-46) (1890—1910)
  6. România în perioada 1878-1913. Harta este scanată din "Andrees Handatlas" din 1901.
  7. Карту 1868 року за дореформенною орфографією перевидав у 1921 році «Картографический отдел корпуса военных топографов». 1923 року була «Справа топографів»: До 1930 року майже всі офіцери, співробітники КВТ, були розстріляні
    • Сергеев С. В., Долгов Е. И. История частей топографической службы. — М. : ЗАО «Аксиом», 2012. — С. 31. — 641 с.
  8. 1950-Американські карти Східної Європи, 1:250000, близько 1950 року, на основі трофейних радянських. (квадрат NL 35-09)
  9. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  10. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Одесская область», стр. 772 (рос.). Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 27 лютого 2010.
  11. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  12. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  13. Виборчий округ № 138. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 лютого 2008.
  14. с Дивізія Одеська область, Татарбунарський район[недоступне посилання з квітня 2019]
  15. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  16. Военно-статистическое обозрение Российской империи. Том 11, часть 3 (Бессарабская область) (стр.84(92), спец.21 (191))
  17. Списки населенных мест Российской Империи, III. Бессарабская область (по сведениям 1859 года)
  18. Губерніи Новороссійской группы (1886) (стр. № 128 (№ п\п 154))
  19. Administrative map of Romania in 1930
  20. Історична мапа королівства
  21. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 218.
  22. Украинская ССР: Административно-территориальное деление (на 1 января 1979 года) / В. И. Кирненко (ред. коллегия). — К. : Гл. ред. Укр. Сов. энциклопедии, 1979. — С. 228.(рос.)
  23. Состоялся крестный ход по приходам Белгород-Днестровского и Татарбунарского районов
  24. Кишинёвская епархия Православной Церкви Молдавии.[недоступне посилання з травня 2019]
  25. Румынская православная церковь. Архів оригіналу за 12 листопада 2009. Процитовано 18 березня 2010.
  26. Бессарабская митрополия Румынской Православной Церкви. Архів оригіналу за 19 січня 2009. Процитовано 18 березня 2010.
  27. Епархия Четатя — Албэ-Измаил и ее деятельность

Джерела, посилання і література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.