Фамотидин
Фамотидин — синтетичний препарат, що є похідним гуанідину та належить до групи блокаторів H2-гістамінових рецепторів ІІІ покоління, для перорального та парентерального застосування.[2][3] Фамотидин розроблений японською компанією Yamanouchi Pharmaceutical Co. на початку 80-х років ХХ століття[4] та вперше представлений для клінічного використання у 1981 році.
 | |
|---|---|
Фамотидин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 3-[({2-[(diaminomethylidene)amino]-1,3-thiazol-4-yl}methyl)sulfanyl]-N'-sulfamoylpropanimidamide | |
| Класифікація | |
| ATC-код | A02 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C8H15N7O2S3 |
| Мол. маса | 337,449 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 40-45% (перорально) |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 2,5-3 год. |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | КВАМАТЕЛ®, ВАТ«Гедеон Ріхтер»,Угорщина> UA/2937/02/01 25.12.2014-25/12/2019 ФАМОЗОЛ®, ТОВ«Юрія-Фарм»,Україна UA/12822/01/01 22.03.2013-22.03.2018 ФАМОТИДИН-ДAРНИЦЯ, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»,Україна UA/8956/01/01 06.09.2013-06.09.2018 [1] |
Фармакологічні властивості
Фамотидин — синтетичний препарат, що є похідним гуанідину та належить до групи блокаторів H2-гістамінових рецепторів ІІІ покоління. Механізм дії препарату полягає у пригніченні секреції шлункового соку, що пов'язано з блокадою рецепторів гістаміну ІІ типу, які розміщені у слизовій оболонці стінки шлунку. Фамотидин пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану їжею, гістаміном, гастрином, пентагастрином, кофеїном, інсуліном та ацетилхоліном[2][5], переважно за рахунок зниження базальної та нічної секреції соляної кислоти.[3] Фамотидин також пригнічує активність ферменту шлункового соку пепсину.[2] Циметидин, як і інші H2-гістаміноблокатори, сприяє активації кровообігу у слизовій оболонці шлунку, підвищує секрецію бікарбонатів, сприяє відновленню клітин епітелію слизової оболонки шлунку та збільшує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунку.[3] Фамотидин також сприяє зниженню зовнішньосекреторної активності підшлункової залози шляхом зниження виділення гормонів панкреозиміну та секретину на фоні зниження кислотності шлунку при застосуванні фамотидину, а також знижує активність рецепторів гістаміну в тілі підшлункової залози.[6][7] Окрім цього, при панкреатитах та ураженнях шлунку, викликаних Helicobacter pylori, фамотидин пригнічує утворення активних форм кисню у нейтрофілах без впливу на фагоцитоз та хемотаксис нейтрофілів, а також посилює активність одного із антиоксидазних ферментів — супероксиддисмутази і зменшує агрегацію тромбоцитів.[8][7] На відміну від H1-гістаміноблокаторів, фамотидин не має адренергічної активності, антихолінергічної активності, не має місцевоанестезуючої активності не має седативного ефекту, оскільки погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.[9] Фамотидин не пригнічує активності алкогольдегідрогенази, тому, на відміну від циметидину та ранітидину, може застосовуватися у хворих хронічним алкоголізмом.[7] Фамотидин не пригнічує мікросомальні ферменти печінки, не впливає на метаболізм інших лікарських препаратів та не має значущої взаємодії з іншими лікарськими препаратами.[3][10] На відміну від циметидину, фамотидин не викликає збільшення рівня пролактину в крові, практично не має антиандрогенної дії, і при його застосуванні вкрай рідко спостерігається виникнення імпотенції та гінекомастії.[7][3] Проводяться дослідження по можливості використання фамотидину при резистентних до традиційної терапії форм шизофренії.[11]
Фармакокінетика
Фамотидин швидко всмоктується при прийомі всередину, але біодоступність препарату складає лише 40—45% при пероральному застосуванні.[2][5] Максимальна концентрація циметидину досягається протягом 1—3 годин після перорального прийому препарату[2], при внутрішньовенному введенні досягається протягом 30—60 хвилин[5][9], дія препарату триває до 10—12 годин.[3] Препарат погано (до 15—20%)зв'язується з білками плазми крові.[2] Фамотидин погано проникає у більшість органів та тканин організму[3], та погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Фамотидин проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[2][12] Препарат частково метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться циметидин із організму переважно із сечею в незміненому вигляді, частково у вигляді неактивних метаболітів. Період напіввиведення препарату складає 2,5—3 години, цей час може збільшуватися при важкій нирковій недостатності до 20 годин.[2]
Показання до застосування
Фамотидин застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, шлунково-кишковій кровотечі та станах, при яких спостерігається підвищена кислотість (гастрит, дуоденіт, гастоезофагеальна рефлюксна хвороба), для профілактики синдрому Мендельсона[5][2], а також панкреатиті.[6][8][7]
Побічна дія
Фамотидин у порівнянні з іншими блокаторами H2-гістамінових рецепторів рідше спричиняє побічні реакції у зв'язку із низькою ліпофільністю препарату та поганою проникністю у тканини організму. Загальна частота побічних ефектів при застосуванні фамотидину складає 1,3%.[3] При застосуванні фамотидину спостерігаються наступні побічні ефекти:
- Алергічні реакції — рідко висипання на шкірі, кропив'янка, набряк Квінке, алергічний кон'юнктивіт, бронхоспазм, гарячка.[2][5]
- З боку травної системи — рідко (0,03—0,4%) діарея або запор, нудота, блювання, сухість у роті, холестатична жовтяниця.[2][3][12]
- З боку нервової системи — рідко (0,05—0,1%) головний біль, головокружіння, сонливість, загальна слабість, депресія, парестезії, шум у вухах, дезорієнтація[2][3][9],вкрай рідко галюцинації, судоми, психоз.[12]
- З боку серцево-судинної системи — вкрай рідко (частіше в осіб похилого віку та в осіб, що мають порушення серцевої діяльності) — аритмії, брадикардія, атріовентрикулярна блокада, посилення симптомів серцевої недостатності та стенокардії, при внутрішньовенному введенні — артеріальна гіпотензія.[3][12]
- Інші побічні ефекти — вкрай рідко гінекомастія, імпотенція, інтерстиціальний нефрит, міалгії.[2][12]
- Зміни в лабораторних аналізах — рідко спостерігаються гемолітична анемія, нейтропенія, гранулоцитопенія, підвищення активності амінотрансфераз в крові.[2][3]
- Місцеві реакції — нечасто при внутрішньовенному введенні — подразнення в місці ін'єкції.[2][5]
При різкій відміні фамотидину спостерігається синдром відміни препарату, який проявляється загостренням виразкової хвороби з імовірним розвитком перфоративної виразки шлунку або дванадцятипалої кишки.[2][9]
Протипокази
Протипоказами до застосування фамотидину є підвищена чутливість до препарату, виражені порушення функції печінки та нирок, вагітність та годування грудьми. Фамотидин застосовується у дітей віком від 14 років.[2][5]
Форми випуску
Фамотидин випускається у вигляді таблеток по 0,01[2]; 0,02 та 0,04 г; порошку для ін'єкцій у флаконах по 0,02 г[13] та розчину для внутрішньовенних інфузій по 20 мг фамотидину на 50 мл розчину у флаконі.[14]
Примітки
- Державний реєстр лікарських засобів України
- http://www.gastroscan.ru/handbook/144/3115 (рос.)
- http://www.kuban.su/medicine/shtm/baza/jazva/yaz8.htm Архівовано 5 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
- US patent 4283408 (англ.)
- http://compendium.com.ua/akt/70/2725/famotidinum (рос.)
- http://www.provisor.com.ua/archive/1999/N1516/famotidin.php (рос.)
- http://www.mif-ua.com/archive/article/21372 (рос.)
- http://health-ua.com/article/976.html (рос.)
- http://lekmed.ru/lekarstva/kislotozavisimye-zabolevaniya/famotidin.html (рос.)
- Humphries TJ, Merritt GJ (серпень 1999). Review article: drug interactions with agents used to treat acid-related diseases (pdf). Aliment. Pharmacol. Ther. 13 (Suppl 3): 18–26. PMID 10491725. doi:10.1046/j.1365-2036.1999.00021.x. (англ.)
- Meskanen, K; Ekelund, H; Laitinen, J; Neuvonen, PJ; Haukka, J; Panula, P; Ekelund, J (серпень 2013). A randomized clinical trial of histamine 2 receptor antagonism in treatment-resistant schizophrenia.. Journal of Clinical Psychopharmacology 33 (4): 472–478. PMID 23764683. doi:10.1097/JCP.0b013e3182970490. (англ.)
- http://meduniver.com/Medical/profilaktika/1487.html (рос.)
- " "Фамотидин в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=30887