Гідроксид магнію

Мінерал брусит

Мінерали, до складу яких входить гідроксид магнію, є доволі малопоширеними. Серед таких мінералів найбільше значення має брусит. Окрім основної сполуки, Mg(OH)₂, в ньому можуть знаходитися домішки MnO, FeO, Fe₂O₃.[4] Брусит утворюється в результаті гідролізу розчинних у лугах природних сполук магнію.

Також Mg(OH)₂ зустрічається у складі мінералу гідромагнезиту, який за складом наближений до суміші гідроксиду та карбонату магнію, — 4MgCO₃·Mg(OH)₂·2H₂O.[5]

Гідроксид магнію є білими кристалами, які погано розчиняються у воді й не проводять струм. Активно осушує повітря шляхом поглинання води і вуглекислого газу. Добре розчиняється в солях амонію.

З огляду на малу поширеність гідроксиду магнію у мінеральних покладах, його добувають в інший спосіб. Для потреб промисловості Mg(OH)₂ отримують преципітацією морської води та розсолів. Вперше добування гідроксиду з морської води застосували у 1865 році на узбережжі французького Середземномор'я.

В лабораторних у мовах гідроксид магнію можна синтезувати спаленням металевого магнію у парі води:

${\displaystyle \mathrm {Mg+2H_{2}O{\xrightarrow {t}}Mg(OH)_{2}+H_{2}} }$

Також застосовується осадження малорозчинного гідроксиду при взаємодії солей магнію з лугами і гідроксидом амонію.

${\displaystyle \mathrm {MgCl_{2}+2NaOH\rightarrow Mg(OH)_{2}+2NaCl\downarrow } }$

${\displaystyle \mathrm {MgCl_{2}+2NH_{4}OH\rightarrow Mg(OH)_{2}\downarrow +2NH_{4}Cl} }$

Однак, осадження за допомогою гідроксиду амонію відбувається неповністю через постійне зменшення іонів OH^-.

Гідроксид магнію розкладається при нагріванні понад 350 °C вакуумі і при 800 °C — на повітрі:

${\displaystyle \mathrm {Mg(OH)_{2}{\xrightarrow {t}}MgO+H_{2}O} }$

Сполука є слабкою основою, взаємодіє з кислотами, солями амонію та кислотними оксидами (активно поглинає з повітря вуглекислий газ):

${\displaystyle \mathrm {Mg(OH)_{2}+2HCl\rightarrow MgCl_{2}+2H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {Mg(OH)_{2}+H_{2}SO_{4}\rightarrow MgSO_{4}+2H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {Mg(OH)_{2}+2NH_{4}Cl\rightarrow MgCl_{2}+2NH_{3}+2H_{2}O} }$

При нагріванні реагує з деякими неметалами, які в результаті утворюють відповідні гідриди:

${\displaystyle \mathrm {2Mg(OH)_{2}+2S\rightarrow 2MgO+2H_{2}S+O_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {2Mg(OH)_{2}+2Se\rightarrow 2MgO+2H_{2}Se+O_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {6Mg(OH)_{2}+4P\rightarrow 6MgO+4PH_{3}+3O_{2}} }$

Комплексоутворення з неорганічними лігандами для катіону Mg²⁺ нехарактерне (нестійкі комплекси з оксигеновмісними молекулами відомі для галогенідів магнію[6]), тож в лугах Mg(OH)₂ нерозчинний.

Препарати «Маалокс» та «Альмагель»

Гідроксид магнію застосовується як проміжна сполука в синтезі металевого магнію. Застосовується для очистки цукру, води у котельнях, у виготовленні зубних паст.

• Антациди
• Морська сіль

• CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — P. ?. — ISBN 0-8493-0486-5.
• Seeger M. Magnesium compounds // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 23. — DOI:10.1002/14356007.a15_595.pub2.
• Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — С. ?.
• Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — С. ?.
• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — С. ?. — ISBN 5-7245-1163-0.
• Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)
• Магния гидроксид // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1990. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — Стб. 1246. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5.(рос.)