Едмон Дельфур

Наприкінці 20-х років виступав на команду «Стад Франсе». Найуспішнішими в його футбольній кар'єрі стали наступні сім сезонів, протягом яких захищав кольори іншого столичного клуба — «Расінга». У 1932 році була створена професіональна ліга і до початку Другої світової війни парижани були одним із лідерів французького футболу.

В сезоні 1935/36 команда зробила дубль — здобула перемоги в чемпіонаті і кубку Франції. У всіх матчах турніру брали участь лише двоє гравців «Расінга»: Едмон Дельфур і Огюст Жордан. Вдруге столичний клуб стане чемпіоном через 50 років («Парі Сен-Жермен» — 1985/86). Протягом усього часу був гравцем основного складу, але забивав не багато. Його основним завданням були стрімкі проходи по франгу і результативні передачі на бомбардирів Роже Куара, Робера Мерсьє і Фредеріка Кеннеді.

У тридцять років перейшов до клубу «Рубе», який був типовим середняком французького футболу. Однак, це не заважало Едмону Дельфуру продовжувати виступи і за збірну Франції.

У складі національної команди дебютував 9 травня 1929 року проти збірної Англії. У ті часи команди з Туманного Альбіону були законодавцями футбольної моди і тому домашня поразка з великим рахунком була сприйнята, як належне. Дублем у тому матчі відзначився легендарний бомбардир «Мідлсбро» Джордж Кемселл.

Через два роки, на тому самому стадіоні в Коломбі, французи взяли сенсаційний реванш з рахунком 5:2. Едмон Дельфур забив другий і останній гол у складі національної команди. Також, у ворота британського голкіпера, відзначилися Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і Робер Мерсьє (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії англійської збірної.

За рік до вищезазначеного реваншу, в Уругваї, відбулася перша світова першість. На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції й Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини і Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому.

У червні 1937 року грав за збірну Західної Європи у матчі проти Центральної Європи. Гра між цими командами була складовою Олімпійського дня в Амстердамі і завершилася перемогою суперників з рахунком 1:3.

Наступний «мундіаль» приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу.

У перших трьох чемпіонатах світу брали участь лише четверо футболістів: окрім Едмона Дельфура, його партнер по збірній Франції Етьєн Маттле, бельгієць Бернар Ворхоф і румун Ніколае Ковач. Ще декілька гравців були у заявці на всіх трьох турнірах, але через швидкоплинність та з інших причин, так і залишилися у запасі на одному-двох з довоєнних турнірів (зокрема, француз Еміль Венант і бельгієць Арнольд Баджу).

В останньому матчі з італійцями, Дельфур, повторив досягнення Жуля Девакеза по кількості проведених матчів у збірній Франції. Але вже в січні наступного року їх, з першої сходинки, потіснив захисник «Сошо» Етьєн Маттле, який провів 42 поєдинок.

У роки Другої світової війни захищав кольори «Руана». У цей час проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. У першому сезоні його команда стала переможцем північної групи і дійшла до півфіналу кубкового змагання. Того ж року став граючим тренером «Руана». У першому повоєнному чемпіонаті очолював «Ред Стар» і декілька разів виходив на футбольне поле. Лідерами того складу були учасник двох чемпіонатів світу Альфред Астон і уродженець українського міста Хуст Андре Шимоні. В чемпіонаті клуб посів лише 11 місце, але вдало виступив у кубку Франції — грав у фіналі проти «Лілля» (поразка 2:4).

Після завершення сезону завершив футбольну кар'єру і зосередився на тренерській діяльності. Очолював «Гент», «Серкль Брюгге» (обидва — Бельгія), «Стад Франсе», «Гавр», УСК (Корте), «Бастія» (всі — Франція) і туніський клуб «Хаммам-Ліф». Під його керівництвом «Гент», двічі поспіль, завершував чемпіонат Бельгії на третій сходинці (сезони 1956/57 і 1957/58).

• Чемпіон Франції (1):

«Расінг» (Париж): 1936

• Володар кубка Франції (1):

«Расінг» (Париж): 1936

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок		Збірна
		Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1928/29	«Стад Франсе»	—	—	—	3	4	3	0
1929/30	«Стад Франсе»	—	—	—	1	0	6	1
1930/31	«Расінг» (Париж)	—	—	—	2	5	5	1
1931/32	«Расінг» (Париж)	—	—	—	6	5	1	0
1932/33	«Расінг» (Париж)	Д-1	15	3	3	1	6	0
1933/34	«Расінг» (Париж)	Д-1	22	4	3	0	4	0
1934/35	«Расінг» (Париж)	Д-1	11	1	2	0	4	0
1935/36	«Расінг» (Париж)	Д-1	30	2	6	1	5	0
1936/37	«Расінг» (Париж)	Д-1	25	0	4	0	2	0
1937/38	«Рубе»	Д-1	26	3	1	0	5	0
1938/39	«Рубе»	Д-1	28	2	4	0	—	—
1939/40	«Руан»	—	—	—	4	0	—	—
1940/41	«Руан»	—	—	—	3	0	—	—
1941/42	«Руан»	—	—	—	2	0	—	—
1942/43	«Руан»	—	—	—	4	0	—	—
1943/44	«Руан-Нормандія»	—	—	—	4	0	—	—
1944/45	«Руан»	—	—	—	5	0	—	—
1945/46	«Ред Стар»	Д-1	7	1	1	0	—	—
Усього за кар'єру			164	16	58	16	41	2

Тренерська статистика:

Турнір
	С	І	В	Н	П	О	%
Чемпіонат Франції (Д-1)	5	129	40	29	60	109	42,2
Перехідні матчі (Д-1/Д-2)	1	4	2	1	1	5	62,5
Чемпіонат Франції (Д-2)	1	38	19	11	8	49	64,5
Кубок Франції	9	41	28	3	10	59	71,9
Чемпіонат Бельгії (Д-1)	8	246	102	59	85	263	53,5
Чемпіонат Бельгії (Д-2)	3	90	49	20	21	118	65,6
Усього	22	548	240	123	185	603	55,0

Статистика виступів на чемпіонатах світу:

група «А» 13 липня 1930

Франція	4 — 1	Мексика
Лоран  19', 40' Машіно  43', 87'	Звіт	Карреньйо  70'

«Естадіо Посітос» (Монтевідео) Глядачів: 4 444

Франція: Алексіс Тепо, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

Мексика: Оскар Бонфільйо, Хуан Карреньйо, Рафаель Гутьєррес (), Хосе Руїс, Альфредо Санчес, Луїс Перес, Іларіо Лопес, Діонісіо Мехія, Феліпе Росас, Мануель Росас, Ефраїн Амескуа. Тренер — Хуан Луке.

група «А» 15 липня 1930

Аргентина	1 — 0	Франція
Монті  81'	Звіт

«Естадіо Парк Сентрал» (Монтевідео) Глядачів: 23 409

Аргентина: Анхель Боссіо, Франсіско Варальйо, Хосе Делья Торре, Луїс Монті, Хуан Еварісто, Маріо Еварісто, Мануель Феррейра (), Роберто Черро, Рамон Муттіс, Наталіо Перінетті, Педро Суарес. Тренер — Франсіско Оласар.

Франція: Алексіс Тепо, Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

група «А» 19 липня 1930

Чилі	1 — 0	Франція
Субіабре  65'	Звіт

«Естадіо Сентенаріо» (Монтевідео) Глядачів: 2 000

Чилі: Роберто Кортес, Томас Охеда, Карлос Відаль, Еберардо Вільялобос, Гільєрмо Ріверос, Гільєрмо Сааведра, Карлос Шнебергер, Гільєрмо Субіабре, Артуро Торрес, Касіміро Торрес, Ернесто Чапарро. Тренер — Дьордь Орт.

Франція: Алексіс Тепо, Еміль Венант, Ернест Лібераті, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур, Селестен Дельмер, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (). Тренер — Рауль Кодрон.

1/8 фіналу 27 травня 1934

Австрія	3 — 2	Франція
Сінделар  45' Шалль  93' Біцан  109'	Звіт	Ніколя  18' Верр'є  115' (пен.)

«Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні» (Турин) Глядачів: 10 000

Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль

Франція: Алексіс Тепо (), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.

1/8 фіналу 5 червня 1938

Франція	3 — 1	Бельгія
Венант  1' Ніколя  11', 69'	Звіт	Ісемборг  19'

«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб) Глядачів: 30 454

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.

1/4 фіналу 12 червня 1938

Франція	1 — 3	Італія
Ессерер  10'	Звіт	Колауссі  10' Піола  52', 72'

«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб) Глядачів: 58 455

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

• Профіль (фр.). Pari-Et-Gagne. Процитовано 8 лютого 2016.
• Профіль (анг.). EU-Football.info. Процитовано 8 лютого 2016.
• Профіль (рос.). Footballplayers.ru. Процитовано 13 лютого 2016.