Едуардо да Сілва

Влітку 2001 року молодий форвард дебютував у складі «Динамо» у матчах першості Хорватії, усього протягом сезону 2001—2002 відіграв у 4 матчах чемпіонату.

Едуардо під час виступів за «Динамо» (Загреб). 7 квітня 2007 року

Сезон 2002—2003 гравець провів на умовах оренди у складі клубу «Інтер» із Запрешича (околиця Загреба), що на той час змагався у другій за ієрархією лізі хорватського футболу. Отримав досвід дорослого футболу та добре себе зарекомендував, відзначившись 10 забитими голами у 15 проведених зустрічах.

Повернувшись влітку 2003 року з оренди до «Динамо», почав на регулярній основі залучатися до стартового складу команди та швидко прогресувати. Вже за результатами 2004 року був визнаний найкращим гравцем чемпіонату Хорватії, згодом повторив це досягнення у 2006 та 2007 роках. Допоміг команді здобути два титули чемпіонів Хорватії поспіль у 2006 та 2007 роках, а також перемоги у розіграшах Кубка країни 2007 року та Суперкубка 2006 року.

У сезоні 2006—2007 встановив новий рекорд результативності у чемпіонатах Хорватії, записавши до свого активу 34 забитих м'ячі у 32 матчах сезону. В останній грі цього сезону 19 травня 2007 року став першим в історії гравцем, що відзначився хет-триком у найпринциповішому протистоянні хорватського футболу — матчі загребського «Динамо» проти сплітського «Хайдука».

Висока результативність форварда «Динамо» привернула до нього увагу з боку європейських грандів і 3 липня 2007 року про підписання контракту з гравцем офіційно повідомили представники лондонського «Арсенала». За оцінками Бі-Бі-Сі трансфер гравця склав 7,5 мільйонів фунтів стерлінгів[1] і він розглядався як заміна французькому нападникові Тьєррі Анрі, який саме полишив лондонський клуб, перейшовши до іспанської «Барселони». 19 серпня 2007 року гравець дебютував у матчах англійської Прем'єр-ліги у грі проти «Блекберн Роверз». Восени 2007 року футболіст нерегулярно з'являвся на полі в іграх чемпіонату, однак відзначався забитими голами в рамках інших змагань, зокрема Ліги чемпіонів УЄФА та розіграшу Кубка Футбольної Ліги. Однак вже у грудні 2007 Едуардо почав частіше виходити на поле у матчах ліги та забивати віжливі для його команди голи, що посприяли піднесенню «Арсенала» на перший рядок турнірної таблиці Прем'єр-ліги у лютому 2008 року.

Едуардо під час виступів за «Арсенал». 22 серпня 2009 року

Едуардо лишень почав стабільно потрапляти до стартового складу «Арсенала», коли важка травма — відкритий перелом лівої малої гомілкової кістки — надовго залишила його поза грою. Нападник зазнав травми 23 лютого 2008 у грі проти клубу «Бірмінгем Сіті», коли невдалий підкат захисника суперників Мартіна Тейлора прийшовся у його гомілку. Вигляд відкритого перелому був настільки жахливим, що режисери каналу Sky Sports, який транслював цю гру, вирішили не давати в ефір повтор епізоду із зіткненням Едуардо і Тейлора.

Відновлення гравця після травми зайняло майже рік, наступного разу він вийшов на поле лише 16 лютого 2009 року, у грі розіграшу Кубка Англії проти клубу «Кардіфф Сіті». Нападник відзначив своє повернення до футболу двома голами, одним з гри та другим з пенальті, однак у цій же грі зазнав чегового ушкодження — травми підколінного сухожилля, відновлення від якої тривало два тижні[2]. З початком сезону 2009—2010 почав досить регулярно виходити на поле та протягом року зміг відзначитися 7 голами у 32 іграх у різних турнірах. У листопаді 2009 року уклав з «Арсеналом» новий довготерміновий контракт[3], однак вже менш ніж через рік лондонський клуб домовився про трансфер гравця до донецького «Шахтаря».

Переходу Едуардо до «Шахтаря» передувала низка заяв президента донецького клубу Ріната Ахметова у липні 2010 про плани щодо придбання висококласного гравця. Після повернення до команди колишнього гравця «Шахтаря» Дмитра Чигринського, який так й не зміг закріпитися у складі «Барселони», було підтверджено, що клуб також має на меті підсилення й аткакуючої ланки команди[4]. Врешті-решт 21 липня 2010 український клуб офіційно повідомив про укладання 4-річного контракту з Едуардо[5]. Трансферна сума не розголошувалася, однак за оцінками Бі-Бі-Сі мала скласти близько 6 мільйонів фунтів стерлінгів[6]. Велику роль в переході Едуардо в «Шахтар» зіграв Даріо Срна його партнер по збірній[7]. «Шахтар» цікавився Едуардо ще три роки тому, коли він виступав за «Динамо»[8]. 23 липня 2010 року він був презентований, Едуардо взяв собі 11-й номер. Презентація складалася з прес-конференції з журналістами, після чого Едуардо жонглював м'ячем на «Донбас Арені»[9].

Едуардо під час виступів за «Шахтар». 21 серпня 2011 року

В Прем'єр-лізі України дебютував 7 серпня 2010 року в домашньому матчі проти «Севастополя» (5:0)[10], Едуардо вийшов у стартовому складі і відігравши один тайм він був замінений на Луїса Адріано. Після матчу Луческу залишився задоволений грою Дуду[11]. Перший гол у чемпіонаті забив 21 серпня 2010 року в виїзному матчі проти луцької «Волині» (0:1)[12], Едуардо вийшов на 56 хвилині замість Жадсона, а на 74 хвилині вразив ворота Ісси Ндоє. У Лізі чемпіонів за «Шахтар» дебютував 28 вересня 2010 року у виїзному матчі проти португальської «Браги» (0:3)[13], Едуардо вийшов на поле на 75 хвилині замість Луїса Адріану.

В подальшому стабільно виходив на поле, проте витіснити Адріану з основного складу так і не зумів. Всього у складі донецької команди Едуардо зіграв 113 матчів та забив 36 м'ячів[14].

7 липня 2014 року стало відомо, що Едуардо залишає «Шахтар», контракт з яким у футболіста скінчився[15].

Хорват з Бразилії повернувся до своєї країни. Там де він народився. 17 липня 2014 року на правах вільного агента, Едуарду, підписав контракт з бразильським «Фламенгу»[16]. Провів у клубі частину 2014 року і пів 2015. У стані «фла» він зіграв 37 матчів, за які встиг забити 11 м'ячів.

10 липня 2015 року на правах вільного агента повернувся у донецький «Шахтар» і підписав контракт на 1,5 роки. Другий дебют відбувся в матчі проти «Олександрії». Він не міг влитися до основи, але наступного сезону став відігравати роль «джокера». Він майстерно зіграв після виходу на заміну в матчі з «Карпатами». Потім почав частіше й частіше виходити наприкінці матчів. Таким чином він відзначився голом у ворота «Андерлехта». В останніх матчах сезону був на полі з найперших секунд. Таким чином він забив 2 голи «Динамо», а також відзначився голом у ворота «Севільї» в півфіналі Ліги Європи. Після закінчення сезону 2015/16 став найкращим «джокером» в історії чемпіонатів України. 23 грудня 2016 року офіційно залишив «Шахтар»[17].

На початку 2017 року став гравцем «Атлетіку Паранаенсе»[18].

Станом на кінець сезону 2013-14

• Інші — Національний суперкубок та Кубок Ліги

«Динамо»

• Чемпіон Хорватії: 2005-06, 2006-07
• Володар Кубка Хорватії: 2003-04, 2006-07
• Володар Суперкубка Хорватії: 2003, 2006

«Шахтар»

• Чемпіон України: 2010-11, 2011-12, 2012-13, 2013-14
• Володар Кубка України: 2010-11, 2011-12, 2012-13, 2015-16
• Володар Суперкубка України: 2012, 2013, 2015
• Півфіналіст Ліги Європи: 2015-16

«Легія»

• Володар Кубка Польщі: 2017–18

• Футболіст року в Хорватії (2) 2006, 2007
• Найкращий бомбардир чемпіонату Хорватії (1) : 2006-07
• Найкращий бомбардир Кубку України (1) : 2013/14 (4 голи, разом з Андрієм Ярмоленком)
• Найкращий гравець «Шахтаря» в сезоні 2015—2016 за версією вболівальників.