Еммануїл (Адамакіс)

Митрополит Еммануїл (грец. Μητροπολίτης Ἐμμανουήλ, в миру Еммануїл Адамакіс, грец. Ἐμμανουήλ Ἀδαμάκης; 19 грудня 1958, Айос-Ніколаос, Крит) єпископ Константинопольської православної церкви, митрополит Халкедонський16 лютого 2021 року).

Митрополит Еммануїл
Μητροπολίτης Ἐμμανουήλ
Митрополит Еммануїл (2016)
Митрополит Халкедонський
з 16 лютого 2021
Інтронізація: 20 березня 2021
Церква: Константинопольський патріархат
Попередник: Афанасій (Папас)
Митрополит Галльський
20 січня 2003  16 лютого 2021
Церква: Константинопольський патріархат
Попередник: Єремія (Каллійоргіс)
Наступник: Димитрій (Плуміс)
Єпископ Рігійський,
вікарій Бельгійської єпархії
11 грудня 1996  20 січня 2003
Попередник: Мелетій (Карабініс)
Наступник: Іриней (Аврамідіс)
 
Альма-матер: Університет Сорбони
Діяльність: богослов, священник
Ім'я при народженні: Еммануїл Адамакіс
Ἐμμανουήλ Ἀδαμάκης
Народження: 19 грудня 1958(1958-12-19) (63 роки)
Айос-Ніколаос, Крит, Крит (децентралізована адміністрація), Греція
Священство: 1985
Єп. хіротонія: 11 листопада 1996

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону

 Еммануїл у Вікісховищі

Життєпис

Народився 19 грудня 1958 року в місті Айос-Ніколаос на острові Крит. В Іракліоні закінчив середню школу та академію зі ступенем бакалавра[1].

У 19791984 роки вивчав філософію в Паризькому католицькому інституті і богослов'я в Свято-Сергіївському богословському інституті. 1981 року стажувався в Інституті східних церков в Регенсбурзі[1]. 1984 року продовжив своє навчання в Практичній школі вищих досліджень, Інституті вищих екуменічних студій у Парижі тп на факультеті науки та історії релігії Сорбонни. 1985 року отримав диплом магістра перспективних досліджень Університету Сорбонни[1].

1985 року висвячений у сан диякона та ієрея. Служив у клірі Бельгійської митрополії[1].

1986 року вступив до аспірантури Богословської школи Святого Хреста в Бостоні, де 1987 року отримав ступінь магістра богослов'я[1].

1987 року повернувся до Європи після чого до 1996 року служив протосинкелом Бельгійської митрополії. Водночас він служив настоятелем церкви Архангелів Михаїла та Гавриїла в Брюсселі і викладав православ'я в Європейській школі в Люксембурзі і Брюсселі[1].

1992 року призначений представником Константинопольського патріархату в комісії «Церква й суспільство» Конференції європейських Церков (КЄЦ)[1].

У 1995 році возведений у сан архімандрита і призначений представником Константинопольського патріархату при Європейському союзі в Брюсселі, де неодноразово привертав увагу європарламентарів до питання утиску прав Константинопольського патріархату на території Туреччини[2].

11 грудня 1996 року в Брюсселі висвячений в сан титулярного єпископа Рігійського, вікарія Бельгійської митрополії[3].

У 2001 році Константинопольський патріархат доручив йому обов'язки з ведення Міжнародного міжрелігійного діалогу з монотеїстичними релігіями[1].

20 січня 2003 року єпископ Еммануїл був зведений в гідність митрополита і призначений керуючим Галльською митрополією із збереженням за ним посади директора Бюро Православної Церкви при Європейському Союзі. До того ж, йому був доручений діалог з орієнтальними (нехалкідонкімі) церквами[1].

16 січня 2013 року, у зв'язку з відходом на спокій архієпископа Команського Гавриїла, призначений місцеблюстителем Західноєвропейського екзархату Константинопольського патріархату[4][5].

У липні 2013 року очолив делегацію Константинопольського патріархату на святкуваннях 1025-річчя хрещення Русі[6].

17 серпня 2014 року очолив делегацію Константинопольського патріархату на інтронізації новообраного предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія в Києві. Однак не брав участь у богослужінні (не співслужив), що пов'язують з його незадоволеністю наданим йому місцем серед ієрархів[7].

У лютому 2015 року в числі десяти інших кліриків Константинопольського патріархату отримав турецьке громадянство, що дозволяє брати участь у виборах Патріарха Константинопольського. У Константинопольській патріархії не уточнили, чи довелося їм при отриманні турецького громадянства відмовитися від грецьких паспортів[8].

У липні 2018 року брав участь в урочистостях з приводу 1030-річчя хрещення Русі, де оголосив про початок процесу надання автокефалії православній церкві України.

Синодом Вселенського Патріархату 16 лютого 2021 року митрополит Еммануїл обраний старцем-митрополитом Халкідонським. 20 березня відбулась інтронізація за участі архієпископа Євстратія (Зорі), дипломатів із України: Андрія Сибіги, Олександра Гамана. У травні 2021 року зустрівся із Керівником ОП України Андрієм Єрмаком і Митрополитом Епіфанієм (Думенком) та обговорив з ними питання візиту в Україну на 30-ту річницю Незалежності Вселенського патріарха Варфоломія.[9]

Окрім грецької, вільно володіє французькою та англійською мовами, знає німецьку та італійську[3].

Нагороди

Примітки

  1. Biography H.E. Metropolitan Emmanuel of France Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine. // CEC Central Committee, Geneva, 16-19 December 2009
  2. Митрополит Гальський Еммануїл заявив про порушення прав Константинопольського Патріархату владою Туреччини(рос.)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 28 травня 2016.
  4. Ушел на спокій архієпископ Гавриїл Команський (де Вільдер): Православ'я і мир. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 16 січня 2013.
  5. Communiqué de l'Administration diocésaine du 17 janvier 2013 Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine. (фр.)
  6. Святіший Патріарх Кирил зустрівся з делегацією Константинопольського Патріархату: Російська Православна Церква. Відділ зовнішніх церковних зв'язків
  7. Глава делегації Константинопольського патріархату не співслужив на інтронізації Предстоятеля УПЦ
  8. Анкара надала турецьке громадянство десяти священнослужителям Константинопольського Патріархату — Новини — Церковно-Науковий Центр «Православна Енциклопедія»
  9. Глава ОП обговорив із митрополитом Емануїлом візит Вселенського патріарха до України. Духовний Фронт України (укр.). 28 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  10. Указ Президента України від 25 липня 2008 року № 669/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Tiparire - Communiqués AEOF / Communiqué AEOF du 6 octobre 2010 - Remise des insignes de la Légion d'honneur au président de l'Assemblée des Evêques Orthodoxes de France. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 30 березня 2013.
  12. Le Métropolite Emmanuel fait Grand Commandeur de l'Ordre de l'Honneur de la République hellénique! Actualités. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 30 березня 2013.
  13. Указ Президента України від 27 липня 2013 року № 408/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 4 січня 2019 року № 2/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Ми пройшли всі випробування і створили незалежну Православну Церкву України — Президент вручив державні нагороди // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 січня 2019 р.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.