Жураківська Олеся Вікторівна

Олеся Жураківська народилася 13 серпня 1973 року в Києві. З раннього дитинства виявляла схильності до акторського мистецтва, влаштовуючи вдома різноманітні сцени та циркові етюди для батьків. Серйозно займалася гімнастикою[4]. Перша освіта Олесі Жураківської — технолог швейного виробництва, її мати також працювала на швейній фабриці[5].

Навчалася у Москві в Російському університеті театрального мистецтва (рос. ГИТИС) (курс В. О. Андрєєва), однак до цього ніколи не мріяла стати професійною акторкою (вступити до театрального вузу її вмовила подруга). Під час вступу до ГІТІСу співала українську народну пісню та загалом підкорила приймальну комісію своєю безпосередністю, внаслідок чого її було зараховано на перший курс. Навчаючись в університеті отримала свій перший сценічний досвід, після закінчення вузу два роки пропрацювала у Московському драматичному театрі ім. Єрмолової.

У 2001 повернулася до Києва та після нетривалих пошуків робочого місця у 2002 влаштувалася до Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, у якому грає й нині. Тут вона виконує здебільшого ролі сильних жінок, здатних керувати чоловіками — Годувальниці у виставі «Ромео и Джульетта», Жозефіни у «Корсиканці», Олени Андріївни у спектаклі «26 комнат» тощо. В останній прем'єрі Київського театру драми і комедії — виставі «Не все коту масленица» — Жураківська грає роль Феони, ключниці купця — літнього чоловіка, що вирішив одружитися з молодою жінкою.

У 1999 акторка почала зніматися у кіно, де грає здебільшого другорядні ролі, проте режисер Олексій Лісовець запросив її на головну роль у власну кінострічку «Професор в законі» (рос. «Профессор в законе») — комедію з елементами «чорного» гумору. Нині режисер Володимир Савельєв запросив Жураківську на роль Катерини ІІ у фільмі «Лицар Дикого поля» (рос. «Рыцарь Дикого поля»), у якому розповідається про останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.

З 2012 по 2015 роки була ведучою програми на телеканалі СТБ «Зважені та щасливі».

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

• 2001 — «Багато шуму в Парижі» за п'єсою «Пан де Пурсоньяк» Мольєра; реж. Дмитро Богомазов — Неріна
• 2001 — «Сільвія» Альберта Герні; реж. Олексій Лісовець — Філліс
• 2001 — «Каприз принцеси» С. Ципіна — Гофмейстеріна
• 2001 — «Ах, мій милий Августин…» за п'єсою П. Ензіката за мотивами казок Ганса Крістіана Андерсена — Друга придвірна дама
• 2002 — «Любов часів Людовіка» за п'єсою Мольєра «Жорж Данден, або Обдурений чоловік»; реж. Олександр Дзекун — Клодін
• 2003 — «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою Й. Бар-Йосефа «Це велике море»; реж. Едуард Митницький — Рита
• 2003 — «Корсіканка» Іржі Губача; реж. Олексій Лісовець — Жозефіна
• 2004 — «Любов з прицілом!?…» (Торговці гумою) за творами Ханоха Левіна; реж. Олексій Лісовець — Бела Берло
• 2005 — «Ромео і Джульєтта» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Олексій Лісовець — Годувальниця
• 2006 — «Які у вас претензії до дружини?» (Голубчики мої!…) за творами Федора Достоєвського та Олександра Володіна; реж. Ю. Погребнічко — Міронова
• 2006 — «26 кімнат…» за п'єсою Антона Чехова «Лісовик»; реж. Едуард Митницький — Олена Андріївна
• 2008 — «Не все коту масляна» А. Островського; реж. Олексій Лісовець — Феона
• 2010 — «Куди подує вітер…» за п'єсою Л. Піранделло «Ліола» — тітка Магда Врана
• 2010 — «Три сестри» за п'єсою А. Чехова — Наталія Іванівна
• 2012 — «Опискин. Фома!» за повістю Федора Достоєвського «Село Степанчиково і його мешканці» — Анфіса Петрівна Обноскіна
• 2015 — «Дикун» А. Касона — Тітка Анхеліна
• 2016 — «Мотузка» М. Хейфеця — Пацієнтка / Адвокат
• 2018 — «Розлучник» І. Сапдару — Вірджинія / Меда
• 2020 — «Усі найкращі речі» Дункана МакМіллана; реж. Тамара Трунова[6]

Інші театри

• 2016 — «Ілюзії» Івана Вирипаєва; реж. Станіслав Жирков (продюсерська агенція «ТЕ-АРТ» / театр «Золоті ворота»)[7]
• 2018 — «Схід — Захід» за дитячю драматургією; реж. Влада Бєлозоренко (Київський театр «Актор»)[8]

Розлучена, дітей не має. Дуже любить подорожувати — на своє захоплення витрачає більшу частину власних гонорарів.

• В дитинстві акторка серйозно займалася гімнастикою. На святах бавилася тим, що співала й танцювала, зображуючи принцесу;
• Перша освіта Жураківської — технолог швейного виробництва, її мати також працювала на швейній фабриці;
• Під час вступу до ГІТІСу співала українську народну пісню та загалом підкорила приймальну комісію своєю безпосередністю, внаслідок чого її було зараховано на перший курс;
• Після перегляду вистави «Мелкий бес» вирішила спробувати влаштуватися до Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, завдяки епізодичній ролі у спектаклі «Сильвия» її було зараховано до трупи театру.

• Олеся Жураківська на сайті «Театр»
• Олеся Жураківська на сайті театру драми і комедії на лівому березі Дніпра