ЗАЗ-970

«Точило» ЗАЗ-970

У в 1961 р. на «Комунарі» під керівництвом Ю. Н. Сорочкіна на базі перспективного тоді ЗАЗ-966 була спроектована дослідна вантажівка ЗАЗ-970. Задньомоторний автомобіль вантажністю 350 кг отримав прізвисько «Точило», й був, по суті, пошуковою компонувальною роботою. Він та наступні автомобілі були створені в ініціативному порядку.

В 1962 р., з врахуванням накопиченого на «Точилі» досвіду, завод представив ціле сімейство «Целина»[1] — фургон ЗАЗ-970Б, пікап ЗАЗ-970Г, вантажопасажирський ЗАЗ-970В (хоча згідно заводського альбому 970Б — вантажопасажирський, 970В — пікап, 970Г — фургон). Їх зовнішній вигляд розроблявся у заводському бюро архітектурного оформлення автомобіля під керівництвом Ю. В. Данілова, а ведучим конструктором був Л. П. Мурашов (ще працюючи на ЗМА, він брав участь в створенні «Москвича-444»). Переріз та товщину лонжеронів несучого кузова підбирали дослідним шляхом. Для його панелей вперше у радянському автопромі застосували сталь товщиною 0,7 мм, спеціально виготовлену на «Запоріжсталі». Зразки будували дуже швидко. За спрощеними кресленнями в масштабі 1:1 виконували фанерні шаблони, потім дерев'яні болванки й по них «вистукували» панелі кузова.

V-подібний двигун МеМЗ-966 (від ЗАЗ-965А) з 4-ступеневою коробкою передач розташовувався ззаду й виступав «горбом» в кузов, чим створював певні незручності. Незалежна підвіска усіх коліс була аналогічна ЗАЗ-966 (спереду: торсійна з поздовжніми важелями й додатковими пружинами, ззаду пружинна з поздовжніми важелями) хоча підсилена. Шини безкамерні: 5,20 — 13. Типорозмір бездискових сталевих коліс: 4Jх13H2 PCD 4х256 ET4. У трансмісії були знижувальні колісні редуктори. Максимальна швидкість автомобілів становила всього 70 км/год, витрата палива 7,5 л/100 км.

Фургон ЗАЗ-970Б. Передня частина схожа на ЗАЗ-968М, що з'явиться у 1979 р.

Вантажопасажирський ЗАЗ-971В. Видно ліхтарі від ЗАЗ-965

Фургони ЗАЗ-970Б вантажністю 350 кг мали перегородку між салоном і вантажним відсіком (з корисним об'ємом 2,5 м³). У одного варіанту доступ до вантажу здійснювався через двостулкові праві двері й додаткові задні (над моторним відсіком), у іншого — одностулкові двері з правої та лівої сторони кузова.[4]

У вантажопасажирському ЗАЗ-970В при складених двох задніх сидіннях можна було перевозити 175 кг вантажу, а при складених двох рядах — 350 кг. Як і у фургона, двигун «з'їдав» простір у салоні, від чого два сидіння третього ряду розміщувались на помітній одне від одного відстані — між ними розташовувався люк для доступу до двигуна. На відміну від фургона, у салоні «мікроавтобуса» був вентиляційний люк на даху, і тільки одні двері для пасажирів.

Пікап ЗАЗ-970Г вантажністю 400 кг мав відкриту платформу (1240×1400 мм, або враховуючи місце над двигуном — 1820×1400 мм), з лівої сторони у якої були двостулкові двері шириною 940 мм. Навантажувальна висота платформи, як і у фургона — 500 мм. На ніші, під котрою розташовувався двигун був наявний люк для його обслуговування.

У цьому ж 1962 р. з'явилися два повнопривідні прототипи ЗАЗ-971Д («короткобазий» військовий й «довгобазий» цивільний), що мали примітивний кузов з тентований верхом (на зразок ЛуАЗ). Обертовий момент до передніх коліс передавався привідним валом, що знаходився у трубі й шліцевою муфтою з'єднувався з головною передачею передньої осі. Завдяки відпрацьованим на 971Д конструктивним рішенням були створені повнопривідні модифікації 970-ого сімейства. Вони відрізнялись надзвичайною прохідністю, однак витрата палива сягала 15 л/100 км (при 887 см³ двигуні).

Пікап ЗАЗ-970Г

Утилітарний ЗАЗ-971Д (з «короткою» колісною базою)

Цивільний ЗАЗ-971Д з «довгою» колісною базою

В дужках дані з заводського альбому.

Прототипи активно випробовувались, зокрема в околицях Запоріжжя й районі Кам'янки-Дніпровської. На випробовування запрошувались представники торгових організацій.

В районі о. Хортиця та у Криму відбувались порівняльні випробовування ЗАЗ-970 з Renault Estafette, де перші проявили кращу прохідність (через кращий розподіл мас, більшу питому потужність).[5]

Згідно звіту випробовувань: «У першому кварталі 1962 р. виготовлено шість дослідних зразків ЗАЗ-970/971. Заводські випробовування показали, що автомобілі можуть використовуватись у різних галузях народного господарства СРСР, однак довговічність й надійність виявились недостатніми». Списки дефектів за 20 тис. км, що складались з 8 аркушів, містили: заклинення коробки передач, руйнування кріплення двигуна (двічі), поломка маятникового важеля кермового керування (тричі), важелів підвіски (чотири рази), тріщини на кузові і т. д. Однак поломки оперативно усувались, вносились зміни в технологію та креслення й повторний пробіг у 5000 км довів, що автомобілі можна допускати до держвипробовувань.

Тож у 1963 р. відбулись держвипробовування, на котрих головою комісії був Б. М. Фіттерман. Завод підготував чотири зразка — два фургони й два вантажопасажирських (як з заднім так і повним приводом). Спочатку автомобілі випробували по маршруту Запоріжжя—Джанкой, потім на кам'яних дорогах під Запоріжжям. Після цього повнопривідні автомобілі відправили в Солнечногорськ (де вони возили бідони з молоком, насіння в мішках, сільських електриків тощо), в Орехово-Зуєвський трест їдальнь. Задньопривідні працювали у Москві в управлінні громадського харчування, заготівельних фабриках, продовольчих базах, після відправлені у Київ.

Серед виявлених недоліків — незадовільна вентиляція, термоізоляція кузова та моторного відсіку, недостатня міцність підлоги. Зустрічались навіть випадки відмови гальм.

Передбачалось, що при річній програмі у 30 тис. шт фургон коштував би 1500 руб., ЗАЗ-971 при програмі у 20 тис. шт — 1600 руб.

Не зважаючи на публікації у пресі[6] жоден з автомобілів не виготовлявся серійно. Серед причин — недостатні потужності заводу. Крім того у 1962 р. «Комунар» отримав військове замовлення на доопрацювання створеного в НАМІ транспортера переднього краю (ТПК).

Напрацювання по кузову 970-го сімейства в подальшому використали для лонжеронів «Ниви» ВАЗ-2121.[7]