Завія

За́вія (араб. زاوية‎ — «кут») — келія, помешкання суфія або марабута.

Частина серії статей на тему:
Іслам
Аллах Аллах
Єдинобожність • Історія • Термінологія
П'ять стовпів Благодійність Молитва Паломництво до Мекки Піст Символ віри
Ключові особи Пророки ісламу Магомет Його сподвижники і нащадки Халіфи
Книги і закони Коран Сунна Хадис Мазгаб Шаріат Іджтигад
Течії та школи Алавіти Ашарити Ваххабізм Друзи Зейдити Ібадизм Імаміти Ісмаїлізм Матуридизм Мутазиліти Салафізм Сунізм Суфізм Хариджизм Шиїзм
Культура Архітектура Джихад Жінка Ісламізм / Панісламізм Каліграфія Література Наука Поетика Свята Теологія Умма
Шаблони • Категорія • Портал

Початково завія — приміщення в мечеті або при ній, де велось викладення читання, писання, теологічних дисциплін. Починаючи з 12—13 століть, коли виникли перші суфійські братства, завією стали називати помешкання суфійського шейха, де він навчав мюридів.

В пізнє середньовіччя на заході мусульманського світу завія — основна ланка організаційної структури братств. Завії перетворились на комплексні споруди (інколи монастирського типу), які зазвичай мали у своєму складі мавзолей святого, невеличку мечеть, житлові приміщення для шейха і мюридів, будинок для притулку мандрівників, де вони отримували безкоштовне харчування і притулок.

На сході заклади, подібні завіям, називали ханака або ханега (від перського хане — будинок і га — місце).