Зенон Косідовський

Народився 22 червня 1898 року в місті Іновроцлаві Королівства Пруссії, Німеччина (нині Куявсько-Поморське воєводство, Польща), у родині Косідовських — Антонія і Валентини (уроджена Фідлер). Був призваний на військову службу до німецької армії, але дезертирував для участі у Великопольському повстанні.

1919—1922 рр. навчався в Університеті в Познані та Ягеллонському університеті в Кракові, де вивчав германістику й полоністику.

Упродовж 1919—1920 рр. працював у редакції експресіоністського журналу «Zdrój» у Познані. Від 1919 року почав друкувати власні твори на шпальтах журналу. Згодом, викладав польську літературу в школі міста Лодзь.

У період між 1928 до 1939 рр. — головний редактор і керівник познанської радіостанції «Польське Радіо». 1934 року був призначений головою профспілки польських письменників (пол. Związku Zawodowego Literatów Polskich) у Познані й був одним із засновників товариства «Літературний четверг» (пол. Czwartków Literackich).

1939—1951 рр. перебував у США, де викладав історію польської культури в Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса (1945—1949). У період між 1942—1943 рр. — редактор польського щотижневика «Tygodnik Polski», від 1950 — редактор газети польського посольства у Вашингтоні «Poland of Today».

Помер Зенон Косідовський 14 вересня 1978 року. Похований на Військовому Кладовищі в районі Повонзки у Варшаві (місце B35-7-9)[1].

1922 року вийшла друком поетична збірка «Шалений ловець» (пол. Szalony łowca), 1928 року — роздуми «Мистецтво слухати радіо» (пол. Artystyczne słuchowisko radiowe), 1931 року — «Факти й ілюзії» (пол. Fakty i złudy).

Автор твору про польську акторку і режисерку Станіславу Висоцьку (пол. Poemat o Stanisławie Wysockiej) і драми «Пожежа» (пол. Pożar, 1927).

Після повернення на батьківщину (1951) написав серію науково-популярних творів присвячених історії і культури стародавних цивілізацій:

• Коли сонце було богом / Gdy słońce było bogiem (1956)
• Королівство золотих сліз / Królestwo złotych łez (1960)
• Біблійні оповіді / Opowieści biblijne (1963)
• Лісіппові коні чи Квадрига святого Марка / Rumaki Lizypa (1965)
• Оповіді євангелістів / Opowieści ewangelistów (1979)

У творах Зенон Косідовський досліджує канонічні тексти Нового Завіту, спираючись на досягнення тогочасної історичної науки, лінгвістики, археології спростовує деякі богословські твердження[2].

Його твори перекладені болгарською, китайською, чеською, литовською, латвійською, молдавською, російською, румунською, сербсько-хорватською, словацькою, українською, угорською мовами[3].

• «Срібний академічний лавр» Польської академії літератури (1938)
• Державна премія II ступеня (1964)
• Премія Товариства розвитку світської культури (1965)

• Szalony łowca (1922)
• Pożar (1927)
• Artystyczne słuchowisko radiowe (1928)
• Poemat o Stanisławie Wysockiej (1930)
• Fakty i złudy (1931)
• Gdy słońce było bogiem (1956)
• Królestwo złotych łez (1960)
• Opowieści biblijne (1963)
• Rumaki Lizypa (1965)
• Opowieści ewangelistów (1979)

• Literatura polska. Przewodnik encyklopedyczny (Tom I), Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa, 1985, ISBN 83-01-05386-2, s. 479
• Jerzy S. Ossowski, Kosidowski Zenon, [w:] Słownik biograficzny historii Polski (Tom 1\A-K) pod red. Janiny Chodery i Feliksa Chiryka, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo, Wrocław 2005, ISBN 83-04-04856-6, s. 740