Станіслава Висоцька
Станісла́ва Марі́я Висо́цька (Станіславська; дівоче прізвище — Дзенґелевська; пол. Wysocka Stanisława; Dzięgelewska; нар. 7 травня 1877, Варшава — пом. 17 січня 1941, Варшава) — польська актриса, режисерка і педагогиня.
Станіслава Висоцька | |
---|---|
пол. Stanisława Wysocka | |
Народилася |
7 травня 1877 Варшава, Російська імперія[1][2] |
Померла |
17 січня 1941[1][2] (63 роки) або 1941[3] Варшава, Генеральна губернія, Німеччина, Німецький рейх[1][2] |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Польща |
Діяльність | акторка, театральна режисерка, кіноакторка |
Знання мов | польська |
Заклад | Театр Стефана Ярачаd |
Жанр | театр і кінематограф |
У шлюбі з | Гжегож Станіславський |
Діти | Яніна Висоцька-Охлевська |
Нагороди | |
IMDb | ID 0944124 |
Життєпис
Станіслава Марія Дзенґелевська народилась 7 травня 1877 року у Варшаві в родині літографа Юліана Дзенґелевського та його дружини Регіни Елеонори, уродженої Болдиковської.
Навчалась в державній гімназії та 1893—1894 років у класі дикції й декламації при Варшавському музичному товаристві, де її вчителями були Юзеф Котарбінський та Вінцентій Рапацький.
Дебютувала восени 1894 року в гастрольній групі в Сельдцях. Працювала в польській мандрівній трупі, яка гастролювала у Санкт-Петербурзі, Ризі, Москві.
До 1896 року виступала під псевдонімом Вільська.
1896 року вийшла заміж за актора Казімежа Висоцького. У 1898 році вона дебютувала у варшавському театрі, згодом виступала в садових театрах.
1900—1901 грала в польському театрі в Познані, а 1901—1911 — в муніципальному театрі в Кракові. В Кракові вона здобула репутацію однієї з найкращих актрис. Виступала також у польському театрі Львова.
Розлучившись з Казімежом Висоцьким, 1911 року вийшла заміж за лікаря Гжегожа Станіславського, брата художника Яна Станіславського, сина письменника, юриста і таємного радника Антонія-Роберта Станіславського, і переїхала до чоловіка в Київ.
Київський період діяльності
1911—1919 мешкала і працювала у Києві. Її донька Яніна, в майбутньому відома клавесиністка, в цей час навчалась в Київській консерваторії.
1911—1919 — актриса Польського театру під керівництвом Франтишека Рихловського[4] (з перервами).
Постійно мешкаючи в Києві, вона їздила на вистави в Краків, Варшаву, Лодзь (1912—1913, як режисер-постановник «Макбета»), Загреб (1913, 1914) та Львів.[5]
Станіслава була палкою прихильницею системи К. С. Станіславського, неодноразово зустрічалась з ним і вела переписку. Костянтин Сергійович також високо цінив її внесок у розвиток своєї системи стосовно польського театру.
1915—1917 — була організатором і керівником експериментального театру «Студія», де впроваджувала принципи К. С. Станіславського.
1919 — організувала і керувала Польським молодим театром.
Водночас викладала в театрі «Студія», Театральній академії (1919), Драматичній консерваторії.
В театрі «Студія» грав та виконував обов'язки літературного керівника Ярослав Івашкевич, згодом відомий польський письменник, а на той час — студент Університету св. Володимира. Театр працював за адресами: Хрещатик, 7 і Круглоуніверситетська, 12.
У Києві була відома як Станіслава Юліанівна Станіславська.
1914—1919 років разом з чоловіком і донькою Яніною Висоцькою проживала у Києві за адресою: вул. Столипінська, буд. 43 (нині — вул. Олеся Гончара).[6]
Її чоловік Гжегож Станіславський, крім своєї роботи лікаря, під псевдонімом Равич розробляв костюми та декорації для театру «Студія».
Польський період
1920 року разом з чоловіком і донькою повернулась до Варшави.
Г. А. Станіславський працював там у військовому шпиталі. 28 вересня 1921 року він помер від туберкульозу і був похований на Повонзківському цвинтарі.
Станіслава 1921 року керувала драматичним відділенням Варшавської консерваторії.[7]
Одночасно до 1922 року грала у Варшавському театрі Розмаїтості.
Згодом виступала в різних містах Польщі[8].
- 1923—1925 — грає та керує в Театрі імені Юліуша Словацького в Кракові;
- 1926—1927 — очолює міський театр в Любліні;
- 1927—1930 — працює в Польському театрі в Познані;
- 1931—1932 — грає в міському театрі Вільнюса;
- 1932—1933 — працює в Театрі Стефана Ярача у Лодзі.
Повернувшись до Варшави, працює там до початку Другої світової війни.
1934 — викладає в Державному інституті театрального мистецтва, де дає уроки до кінця свого життя[8].
1935 року нагороджена Золотим академічним лавром Польської академії літератури.
Станіслава Марія Висоцька померла 17 січня 1941 року у Варшаві[7]. Похована на Раковицькому цвинтарі[9]
Ролі в театрі
- Балладіна, Електра, Гамлет (однойменні драми Ю. Словацького, Г. фон Гофманнсталя, В. Шекспіра);
- Фру Альвінґ («Привиди» Г. Ібсена).
Ролі в кіно[10]
- 1939 — Над Неманом[11] — Марта Корчинська[12]
- 1939 — Волоцюги — баронеса фон Дорн
- 1939 — Про що не говорять — Романова
- 1939 — Чорні діаманти — мати Навратова
- 1938 — Геєнна — Ксенобія, няня принца
- 1938 — Кордон — Цецілія Колиховська
- 1938 — Друга молодість — бабуся Єжи
- 1938 — Люди Вісли — Матияска
- 1938 — Жінки над прірвою — Кваснєвська, мати Полі
- 1938 — Вереск — бабуся
- 1938 — Дівчина шукає кохання — мати Замейська
- 1937 — Дівчата з Новолипок — Моссаківська
- 1936 — Прокажена — Герцогиня Підгорецька
- 1935 — Його світлість шофер — Графиня Боратинська-Пельзович
- 1929 — Сильна людина[13] — бабуся Білецького
- 1929 — Над снігами — Рудомська
Вистави
- «Цвіркун на печі» за Ч. Діккенсом (1916)
- «Росмерсгольм» Г. Ібсена (1917)
- «Визволення» С. Виспянського (1918)
- «Балладіна» Ю. Словацького (1915)
- «Сестра Беатриса» М. Метерлінка
- «Привиди» Г. Ібсена
- «Сід» П. Корнеля
Галерея
- Станіслава в молоді роки (до 1905)
- в ролі Балладіни (Польський театр у Києві, 1915)
- в ролі Моссаківської («Дівчата з Новолипок», 1937)
- У фільмі «Над Неманом»
- будинок у Києві на вул. Олеся Гончара, буд. 43, в якому мешкала Станіслава Висоцька
Примітки
- Freebase Data Dumps — Google.
- Kinopoisk — 2003.
- Czech National Authority Database
- Рихловський Франтишек (Rychłowski Franciszek, 1878—1949) — польський театральний діяч
- Zofia Nałkowska. Dzienniki, Vol. 4, Part 1. — Czytelnik, 1975. — P. 47
- Гончара Олеся, 43 // Интересный Киев
- Высоцкая — Велика радянська енциклопедія
- Teatr w Polsce (пол.). Процитовано 12 травня 2020.
- Karolina Grodziska. Zaduszne ścieżki-przewodnik po Cmentarzu Rakowickim. — Kraków: Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa, 2003. — С. 140(пол.)
- Станіслава Висоцька // Кіноріум ua.kinorium.com
- Плівки щойно знятого фільму втрачено у вересні 1939 під час бомбардувань Варшави // Tadeusz Wiącek. Życie w kinie 1948—2005. — Oficyna Wydawnicza «STON 2», 2005. — С. 273(пол.)
- Barbara Mruklik. Wierność sobieakademiapolskiegofilmu.pl(пол.)
- Фільм за однойменною повістю Станіслава Пшибишевського (1912)
Література
- У пошуках Міхала Вашинськогоculture.pl
- Ивашкевич Я. Театр «Студия» Станиславы Высоцкой в Киеве // Вопросы театра. Москва, 1965(рос.)
- Stanisława Wysocka i jej kijowski teatr «Studya». Wspomnienie / Jarosław Iwaszkiewicz. — Wydawn. Artystyczne i Filmowe, 1963.(пол.)
- Z. Wilski. Wielska tragiczka. Warszawa, 1982.
- Poemat o Stanisławie Wysockiej / Зенон Косідовський. 1930.
Джерела
- Висоцька Станіслава Марія // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 119. — ISBN 5-88500-042-5.
- Висоцька Станіслава-Марія // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 114. — ISBN 5-88500-071-9.
- Круглоуніверситетська, 10 (кол. Університетська Кругла, 9) // Особняки Києва / Ольга Друг і Дмитро Малаков
- Высоцкая Станислава Юлиановна // Алиса Коонен: «Моя стихия — большие внутренние волненья». — C. 544(рос.)