Кааль Ану

З 1959 року навчалася вокалу в Таллінській музичній школі. У 1963 році закінчила Таллінське музичне училище (з 1975 року — імені Георга Отса)[2] по класу вокалу, в 1968 році — Таллінську консерваторію (нині Естонська академія музики і театру) (клас Віктора Гур'єва).

З 1963 — співачка хору, а з 1967 по 1996 роки — солістка Естонської театру опери та балету (нині Національна опера «Естонія») в Талліні.

У 1971—1972 роках Ану Кааль стажувалася у театрі «Ла Скала» (Мілан) (клас Ренати Карозио).

Вела концертну діяльність. Виступала як камерна співачка. Брала участь у виконанні вокально-симфонічних творів: «Пристрасті по Іоанну» Йогана Баха, «Пори року» Йозефа Гайдна, Стабат Матер, Джованні Перголезі, «Осяяння» Бенджаміна Бріттена та ін.

Гастролювала за кордоном.

З 1984 року викладає в Естонській академії музики і театру.

Почесна випускниця корпорації «Індла» («Indla») .

Депутат Верховної Ради Естонської РСР 9-го скликання.

• Заслужена артистка Естонської РСР (1974)
• Народна артистка Естонської РСР (1977)
• Народна артистка СРСР (1981)
• Премія Ленінського комсомолу Естонської РСР (1978) — за виконання партій Роксани в опері «Сірано де Бержерак» Ейно Тамберга, Мюзетты в опері «Богема» Джакомо Пуччіні та концертні програми
• Орден Дружби народів (1980)[3].
• Орден Білої зірки III класу (2001)
• Медаль «За зразкову роботу» (1969)
• Естонська співочий конкурс (2-е місце, 1967)
• Конкурс молодих виконавців Литви, Білорусії та Естонії в Таллінні (1-й приз, 1968)
• Лауреат Всесоюзного конкурсу вокалістів імені М. В. Глінки (Київ, 1968)
• Премія Театрального союзу Естонської РСР (1975) — за виконання партії Віолетти в опері «Травіата» Джузеппе Верді
• Премія ним. Георга Отса (1979)
• Премія Театрального союзу Естонської РСР (1980) — за виконання партії Марії в опері «Дочка полку» Гаетано Доніцетті
• Диплом Х Всесоюзного фестивалю телефільмів в Алма-Аті (1983)
• Нагорода Союзу радянських товариств дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами (1983)
• Почесна грамота Верховної Ради Естонської РСР (1985).

• 1964 — «Чарівна флейта» В. А. Моцарта — перший паж
• 1966 — «Чарівна флейта» В. А. Моцарта — Цариця ночі
• 1968 — «Поргі і Бесс» Дж. Гершвіна — продавець полунички
• 1968 — «Великий чарівник» А. І. Гаршнек — Elle
• 1968 — «Ріголетто» Дж. Верді — Джильда
• 1969 — «Вікінги» Е. Аава — Вайк
• 1969 — «Пеппі Довгапанчоха» (мюзикл) Ю. Вінтера та Ю. Раудмяє — Пеппі
• 1970, 1985 — «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті — Лючія
• 1970 — «Кавалер троянди» Р. Штрауса — Софі
• 1971 — « Дон Карлос» Дж. Верді — Тебальдо , ангел
• 1973 — «Викрадення із сералю» В. А. Моцарта — Констанца
• 1973 — «Кажан» Й. Штрауса — Адель
• 1973 — «Телефон» Дж. Менотті — Люсі
• 1974 — « Травіата» Дж. Верді — Віолетта
• 1975 — « Дон Жуан» В. А. Моцарта — Церліна
• 1976 — «Сірано де Бержерак» Ейно Тамберга — Роксана
• 1977 — «Богема» Дж. Пуччіні — Мюзетта
• 1979 — «Дочка полку» Г. Доніцетті — Марія
• 1980 — «Вільний стрілець» Карла Вебера — Анхен
• 1981 — «Служниця-пані» Дж. Перголезі — Серпіна
• 1981 — « Директор театру» В. А. Моцарта — пані Зільберкланг
• 1981 — «Луїза Міллер» Дж. Верді — Луїза
• 1983 — «Продана наречена» Б. Сметани — Марженка
• 1983 — «Фіалка Монмартру» І. Кальмана — Віолетта
• 1985 — « Альцина» Г. Генделя — Моргана
• 1985 — « Бал-маскарад» Дж. Верді — Оскар

• 1982 — Пісні та романси (фортепіано Фріда Бернштейн)
• 1984 — В. А. Моцарт, Вінченцо Белліні, Г. Доніцетті, арії (з Національним симфонічним оркестром Естонії, диригенти П. Лілє та П. Мягі)
• 1985 — Два арії (В. А. Моцарт, Г. Доніцетті) та дует (В. А. Моцарт) з Вольдемаром Куслапом (альбом «RAT Естонські оперні солісти»)