Калашники

Калашники — старовинний український рід, імовірно, давньо-руського походження^{[джерело?]}. Прізвище за професійною ознакою. Походить від назви фаху тих, хто випікав калачі — калачники, пізніше калашники. Прізвище Калашник поширене здебільшого у центрі та на сході України[1].

Відомі носії:

• Калашник Володимир Семенович (нар. 3 липня 1936, с. Мануйлівка Козельщинського району Полтавської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1992, професор з 1994, академік АН ВШ України.
• Калашник Марія Павлівна (* 1966) — українська мистецтвознавчиня, професорка (2008), докторка мистецтвознавства (2011), заслужена діячка мистецтв України.
• Калашник Микола Олександрович (1989—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Калашник Микола Федорович (* 1940) — український художник, живописець. Член Національної Спілки художників України (1982).
• Калашник Павло Іванович — (3 березня 1847, с. Хомутець, тепер Полтавської області — 26 липня 1909, там само) — український гончар. Походив з родини гончарів. Твори зберігаються в музеях Миргорода, Харкова, Полтави, Києва.
• Калашник Павло Павлович (1932—1993) — український композитор та педагог, кандидат мистецтвознавства, професор, член спілки композиторів України.
• Калашник Станіслав Олександрович (нар. 19 липня 1948, с. Дашів, нині смт Іллінецького району Вінницької області) — український архітектор, художник. Член НСАУ (1982). Займався розробкою генерального плану забудови Тернополя на 1982 — 2002.
• Калашник Яків Петрович (23 жовтня 1927, с. Листопадове Кіровоградської області — 5 листопада 1967, Дніпропетровськ) — український живописець; викладав у Дніпропетровському художньому училищі.

Села:

• Калашники — Дніпропетровська область, Софіївський район
• Калашники — Полтавська область, Кременчуцький район (до 2020 року — Козельщинський район)
• Калашники — Полтавська область, Полтавський район

• Калашников