Калинівка (Черкаський район, Городищенська громада)
Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] (
прослухати)) — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, у складі Городищенської міської громади. Населення — 625 чоловік.
| село Калинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Черкаський район |
| Громада | Городищенська міська громада |
| Рада | Городищенська міська рада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | Друга половина 16 століття. |
| Населення | 625 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1] |
| Площа | 2,987 км² |
| Густота населення | 209,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 19517 |
| Телефонний код | +380 4734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′17″ пн. ш. 31°35′17″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
155 м[2] |
| Водойми | річка Калинка |
| Відстань до обласного центру |
45,3 (фізична) км[3] 70 (автошляхами) км |
| Відстань до районного центру |
22 км |
| Найближча залізнична станція | станцією Цвіткове |
| Відстань до залізничної станції |
6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | м. Городище |
| Карта | |
  Калинівка | |
 Калинівка | |
| Мапа | |
| |
Село розташоване за 22 км на північний схід від центру громади — міста Городище та за 6 км на схід від залізничної станції Цвіткове. Межує з селами Орловець, Ксаверове, станцією Цвіткове та селом Носачів. Селом тече річка Калинка.
Історія
Населений пункт утворено наприкінці XV — на початку XVI століття. Виникла назва села від заростів кущів калини, що були на берегах річки. Лаврентій Похилевич у книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1864 році писав:
«Калиновка, село при истоках ручья Среблянки, в 5-ти верстах на юг от Орловца, окружено дубовыми рощами, у которых есть и калина. Жителей обоего пола 1 094. По преданию, первые поселенцы села пришли из Полесья.
Церковь Николаевская, деревянная, 5-го класса, неизвестно когда построена, но после 1746 года, потому что в списке церквей сего года еще не состояла».
Село спочатку належало графам Потоцьким, а на початку XIX століття перейшло у володіння поміщика Митрофана Антоновича Цвіткова. В 1906 році в селі відбувся збройний виступ селян проти поміщика, який був придушений.
В роки Другої світової війни 252 жителі воювали на фронтах на боці СРСР, з них 184 загинули, 97 нагороджено бойовими орденами і медалями цієї держави. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави.
В післявоєнні роки в селі працював колгосп «Жовтень», що обробляв 2835 га землі, у тому числі 2110 га орної. Колгосп вирощував зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1509 чоловік, працювала середня школа, у якій навчалось 212 учнів, дві бібліотеки з фондом 7,6 тисяч книг, клуб на 300 місць, пологовий будинок, два медпункти.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
Сучасність
На території села діє навчально-виховний комплекс, дошкільний заклад, функціонують сільський центр культури та дозвілля, а також фельдшерсько-акушерський пункт. Орні землі розпайовані та передані в оренду приватним підприємцям і товариствам. Восени 2012 року до села був змонтований підвідний газопровід, який дозволив селу використовувати природний газ для опалення[4].
Відомі люди
У поселенні народились:
- Абашкіна Нелля Володимирівна (1938—2009) — український педагог.
- Бандурка Олександр Маркович (* 1937) — український правоохоронець, генерал-полковник міліції, ректор Харківського національного університету внутрішніх справ, академік, доктор наук та народний депутат України чотирьох скликань.
Примітки
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
- kalinivka.gor-vlada.gov.ua — офіційний сайт Калинівської сільської ради (укр.)
- Калинівка на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]