Келеберда (Кременчуцький район)

Келеберда́ (Кереберда) — село в Україні, у Горішньоплавнівській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області на річці Дніпро, нижче гирла річки Псел. Населення за переписом 2001 року 451 особа.

село Келеберда
Герб
Православна Преображенська церква та пам'ятник Тарасу Бульбі на березі Дніпра в Келеберді (2016 рік)
Православна Преображенська церква та пам'ятник Тарасу Бульбі на березі Дніпра в Келеберді (2016 рік)
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Громада Горішньоплавнівська міська громада
Рада Горішньоплавнівська міська рада
Основні дані
Засноване 1646 (перша згадка поселення)
Населення 451
Поштовий індекс 39754
Телефонний код +380 536
Географічні дані
Географічні координати 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 68 м
Водойми р. Дніпро
Відстань до
центру громади/сільради		 5 км
Місцева влада
Карта
Келеберда
Келеберда
Келеберда
Мапа

 Келеберда у Вікісховищі

Географія
Вихід граніту на березі Дніпра

Село Келеберда лежить на лівому березі річки Дніпро, на виступаючому далеко в річку мисі, вище за течією на відстані за 5 км розташоване місто Горішні Плавні. До села прилеглі великі ставки рибогосподарств, так що село практично з усіх боків оточено водою.

Історія

Заснування та етимологія

Географічна назва Гербердієв Ріг, яку пов'язують з Келебердою, наведена (1550 р.) Михалоном Литвином.

Поселення засновано Іваном Сірком[1]. Як поселення Кременчуцької волості Келеберда (Короберда) уперше згадана 1646 року. Назва Келеберда/Кереберда походить вірогідно від татарських слів «кале» — фортеця, «берда» — річка, отже — «укріплення над річкою».

Сотенне містечко

У 1660 року містечко Келеберда стає центром Келебердянської сотні у складі Полтавського полку, утвореної на Дніпровій переправі для захисту Лівобережжя від татарських нападників, чамбули яких, в обхід Переволочни і Кременчука, проривалися для грабунку Полтавського і Миргородського полків. 1675 Іван Сірко просив російського царя надати Келеберду йому у володіння (близько того часу цей кошовий доклав певних зусиль до відбудови містечка, так що його навіть вважали новим осадником поселення). Це надання заблокував гетьман Іван Самойлович — особистий неприятель Сірка, якого небезпідставно вважав претендентом на гетьманську булаву. У 1764 році сотня була ліквідована, а територія включена до Новоросійської губернії (як ротне містечко Дніпровського пікінерного полку). 1768 група козаків пробувала опротестувати переведення до пікінерів і вимагала повернути сотню під зверхність Полтавського козацького полку.

Татари спустошували Келеберду у 1675, 1696 роках.

Знищення російськими військами

У 1709 р. Келеберду було зруйновано російськими військами під час каральної експедиції Петра Яковлєва.

16 квітня Яковлєв напав на Келеберду, у якій стояв запорізький табір. На табір напала партія донців і, переколовши немалу кількість запорожців, спалила містечко, залишивши неспаленою лише церкву[2] Келеберду було спалено на знак того, що келебердянці поставляли провіант Мазепі та вислали свої сім'ї в Переволочну під захист запорожців. В останній момент келебердянський сотник, бажаючи порятувати місто, запропонував покору, але після попереднього опору, росіяни вже забули про милосердя.[3]

У селі у 1727-1767 роках були церкви: св. Миколая, св. Михаїла, Покрова Пресвятої Богородиці, Преображення Господнього, Пресвятої Трійці та Різдва Пресвятої Богородиці.[4]

Найдавніше знаходження на мапах 1775 рік як Каліберда.[5]

На березі Дніпра тягнеться на виступ світло-рожевого граніту. Цей камінь в 1804 році був використаний для п'єдесталу колони на честь Петра I в Полтаві.

На початку XX містечко Келеберда налічувала 1200 жителів. У містечку була православна церква, 15 лавок, 17 водяних млинів, лісові склади; щоденні базари, 4 ярмарки на рік.

Населення

Економіка та соціальна сфера

ЗАТ «Дніпровська хвиля» — підриємство рибної промисловості.

Визначні пам'ятки
Пам'ятник Тарасу Бульбі

Відомі люди

Примітки
  1. Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том II. — Ч., 2014 (334 с.)
  2. Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. — К., 1951. — С.181.
  3. Костомаров Н. И. — Мазепа. — С.287
  4. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  5. Карта течения рек Днепра и Буга 1775 года.
  6. Кременчуччина в першій половині XIX ст. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 5 березня 2012.
  7. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 17 лютого 2022.
  8. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (росийскою). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 139 з 562.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.