Кобелєв Олександр Васильович

Біографічні відомості

Народився 15 [27] липня 1860(18600727) року в Царському Селі (тепер м. Пушкін, Санкт-Петербург, Росія) у родині дворянина, офіцера. Згідно з легендою, йому дали ім'я на честь Олександра ІІ, який був його хрещеним батьком. Первинну освіту здобув у 3-й військовій гімназії в Санкт-Петербурзі.

У 1887 році закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів, після чого був зарахований у Технічно-будівельний комітет, який направив його до Управління Південно-Західної Залізниці, що розташовувалося в Києві[1] (з 1896 року завідував архітектурним відділом технічного відділення шляхової служби).

У 1899 році за проектом Кобелєва посилено фундамент будинку Управління Південно-Західної залізниці.

Упродовж 1890-х років звів численні об'єкти Залізничної колонії, ряд споруд сільськогосподарської виставки 1897 року (не збереглися). У 1898 році виборов друге місце на закритому конкурсі проектів комплексу Політехнічного інституту (КПІ), а у 1900 році успішно замінив переможця конкурсу Ієроніма Кітнера у керуванні будівництвом цього важливого об'єкта.

Кобєлєв напрочуд вдало інтерпретував у своїх будівлях різноманітні історичні стилі. Зокрема, приміщення контори Державного банку (1902–1905) він проектував (у співавторстві з Олександром Вербицьким) у стилі італійського ренесансу; будівлю Дворянського та Селянського банків (1911) оздоблено у неоросійському стилі; споруди Вищих жіночих курсів та Київського відділення Російського технічного товариства (обидві 1914) — у стилі неокласицизму (у Технічному товаристві Кобєлєв очолював архітектурний відділ). У 1913–1915 роках Кобєлєв реконструював корпуси Комерційного інституту. Звів також кілька приватних прибуткових будинків, каплицю в Кирилівській лікарні (1902).

Також Олександр Кобєлєв був і визначним педагогом, автором численних наукових статей та доповідей. З 1899 року викладав у КПІ, де в 1912 році став професором. З 1901 року завідував школою десятників у будівній та шляховій справі, був її почесним опікуном. З 1912 року — декан інженерно-будівного відділення Київських політехнічних курсів.

Після революції, незважаючи на свій похилий вік, спроектував і збудував немало великих споруд, в основному у галузі промислової архітектури.

Могила Олександра Кобелєва

Помер 30 вересня 1942 року в Києві, похований на Лук'янівському кладовиші (ділянка № 21, ряд 11, місце 8). На могилі до 10 вересня 2002 року була табличка на огорожі. Коштом Головного управління архітектури встановлено пам'ятник у вигляді прямокутної стели, на якій вигравійовано портрет архітектора і хрест.

Пам'ять

Іменем Олександра Кобелєва названа одна з вулиць Києва (місцевість Солом'янка, Залізнична колонія).

Споруди Кобелєва

Інші роботи в Києві

  • Будівля притулку на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, нині вулиця Архітектора Кобелєва № 1/5 (1899–1900)
  • Хіміко-технічна лабораторія на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, нині вулиця Архітектора Кобелєва № 3/8 (1899–1901)
  • Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банки[2], вул. Володимирська, № 10 (1910–1911)
  • Комерційний інститут на розі Бібіковського бульвару і вул. Нестеровської (1911–1915, співавтор Всеволод Обремський)
  • Шоста чоловіча гімназія на вул. Великій Дорогожицькій / пізніше Мельникова № 81-а (1912–1913, співавтор П. Жуков);
  • Вищі жіночі курси в Києві на Мало-Володимирській вулиці № 55-а (1914);
  • Київське відділення Російського Технічного товариства на Мало-Володимирській вулиці № 55-б (1911–1914), яке разом з попередньою спорудою завдяки ідентичним формам в дусі ампіру створювали ансамбль[3]
  • Київська казенна палата на Львівській пл. № 14 (1913–1914, будував В. Безсмертний);
  • Вальцьовий млин у садибі І. Бліндера на вул. Нижній Вал № 19-21 (1900);
  • Гімназія О. Плетньової на розі вулиць Різницької № 2 і Московської № 34 (1903), знесений 2008 року.
  • Прибутковий будинок Г. де-Метца на вул. Мало-Володимирській № 44 (1911–1912).

Роботи в Україні та за її межами

  • Збудував залізничний вокзал у Козятині (1888–1890, проект В. Куликовського);
  • Комплекс з житлових будинків, споруди для електричних машин, паровозного депо, школи, водогінна вежа та інші споруди у Козятині (1888–1889),
  • Розширення залізничного вокзалу в Козятині,
  • Залізничний вокзал у Сарнах (1897),
  • Залізничний вокзал у Бендерах (1899),
  • Розширення залізничного вокзалу у Попелюхах,
  • Залізнична лікарня у Жмеринці,
  • Залізнична лікарня у Києві (1891)
  • В Одесі спорудив приймальний покой на станції Одеса-товарна, паровозозбиральню, механічну пральню,
  • У Вінниці — елеватор на станції,
  • На станції Роздільна I — однокласну школу,
  • На станції Граєво — перевантажну контору для імпортних товарів при митниці
  • Залізничний вокзал у Коростені (1905),
  • Російський земельний банк в Полтаві (1906–1909, співавтор С. Носов),
  • Дворянсько-селянський банк, в Полтаві (1911),
  • Реконструкція електростанції у Вінниці (1930–1932).

Твори

  • Общая гражданская архитектура. — К. : Изд. Я. Апте, 1907. (рос. дореф.)
  • Зерноподъемникї в г. Виннице // Зодчий. — 1891. — С. 56–57. (рос. дореф.)
  • Станція Казатинъ Юго-Западной железной дороги // Зодчий. — 1892. — С. 48–49. (рос. дореф.)

Джерела

  1. Г. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842-1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893
  2. Михайло Кальницький, Володимир Ясієвич. Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банки
  3. Сергій Білокінь, Лариса Гаврилюк, Михайло Кальницький, Лариса Федорова, Володимир Хромченков. Будинок 1911-1914 рр. Київського відділення Російського технічного товариства де містилися навчальні заклади, інститути Академії наук УРСР
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.