Ковалівка (Черкаська область)

Історія походження назви села відома з народних переказів та спогадів старожилів, а також архівних матеріалів Яготинського князя Рєпніна. У XIV—XV століттях, у період монгольської навали, люди втікаючи від ворогів, поселялись на берегах річок Ворскли, Сули і невеликої тихої річечки Чумгак, що нині протікає біля Ковалівки. Перші поселення з'явилися десь у 30-ті роки XV століття. Тепер цей куточок села називається Жабокрюківкою. Через декілька років сюди прийшли два брати, обидва ковалі, які майстерно володіли своїм ремеслом. Звідси і пішла назва населеного пункту. За іншою версією назва села походить від прізвища козака Григорія Коваля[3].

-------------------------------

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області" В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

"К  юго-западу от  станции, в  версте, при речке Чугмаке лежит  волостное село Ковалевка, имеющее около 1.700 жителей; при селе работает  небольшой пивоваренный завод  Иваненко с  1869 года."

------------------------------------

У першій половині XIX ст. село Ковалівка разом з проживаючими там християнами належало Олексію Васильовичу Капністу, приятелю Волховських з Мойсівки, Якова де Бальмена з Линовиці і Закревських з Березової Рудки - місцевих дворянських родин краю, які підтримували стосунки, не раз збиралися на спільних балах і розвагах, зокрема у маєтку в Мойсівці де з ними познайомився Тарас Шевченко.

У час революційних подій 1905–1907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика.

В травні-червні 1918 року діяв більшовицький партизанський загін, що вів диверсійну діяльність проти Української Держави.

В 1920-х роках поблизу села виник хутір Чапаївка, названий на честь Василя Івановича Чапаєва, у 1990-х рр. зниклий, будинки розібрані, а землі розорені, включаючи з могилами деяких жителів хутора (напр. Івана Яковича Корнієнка, сина Якова Потаповича Корнієнка), а також німецьких солдат, які були там поховані.

В 1935-1947 рр. село було адміністративним центром Ковалівського району.

Серед розкуркулених родин - родина Рябоволів.

Загинуло багато жителів села. В сусідніх селах траплялися випадки канібалізму.

Під час відступу Червоної Армії у 1941 році в окрузі було вбито і полонено багато радянських вояків. Були спроби опору наступаючим окупантам у деяких селах округи, у відповідь загарбники без жалю стріляли старих, жінок і дітей. Разом з тим спогади очевидців фіксують випадки людяного ставлення простих німецьких солдат до місцевого мирного населення.

372 уродженці села брали участь у німецько-радянська війні у складі Червоної Армії, з них 89 нагороджені орденами й медалями, 134 — загинули в боях. Їх пам'ять увічнено обеліском Слави. На могилі червоних козаків, що загинули під час відвоювання села від загарбників з заходу, споруджено пам'ятник.

1962 року відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 180 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені С. М. Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільсьногосподарських угідь, у тому числі 1,7 тисяч га орної землі. Колгосп вирощував зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

За радянських часів в селі працювали середня школа, де навчалося 315 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 16 тисяч книг, дитячі ясла, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, ветеринарний пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.

Господарську діяльність на території села здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерносервіс», шість селянських господарств-одноосібників.

У селі функціонують: середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення Ощадбанку, поштове відділення, 3 магазини, з яких один магазин-кафе, два магазини змішаного типу, а також орган місцевої влади — сільська рада, закрито обмінний пункт. Село газифіковане.

Відомі люди, які народилися, жили чи працювали у селі:

• Ярославський Василь Дмитрович (1918—1997) — Голова Верховного Суду УРСР, кавалер ордена Леніна, заслужений юрист України;
• Ярославський Василь Антонович (1941) — кандидат економічних наук, доцент Національний університет біоресурсів і природокористування України; поет; вчений-економіст; автор більше 100 праць;
• Масло Михайло Кирилович (1918—1984) — вчитель, поет, член Національної спілки письменників України;
• Галаган Сергій Ігорович (1958) — Заслужений вчитель РФ;
• Кривоніс Віктор Миколайович (1958) — воїн-інтернаціоналіст, майор запасу Військово-Повітряних Сил України;
• Леміщенко Ніна Кузьмівна (1930) — передова ланкова колишнього колгоспу ім. Кірова.
• Герасименко Ольга Ільківна (1938—2005) — передовий працівник колишнього колгоспу ім. Кірова;
• Палієнко Микола Варфоломійович (1918) — кавалер ордена Леніна, бригадир тракторної бригади колишнього колгоспу ім. Кірова;
• Мірошниченко Микола Васильович (1946) — знатний комбайнер колишнього колгоспу ім. Кірова;
• Ральченко Андрій Петрович (1922-1954) - учасник ВОВ, повний кавалер Ордена Слави.