Ковельський повіт (Російська імперія)
Ковельський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії, Української Держави, Польщі і СРСР. Повітовий центр — місто Ковель.
Ковельський повіт | ||||
| ||||
| ||||
Губернія | Волинська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Ковель | |||
Створений | 1795 рік | |||
Площа | 7 350 км² | |||
Населення | 211 493 чоловік (на 1897 рік) осіб | |||
Ковельський повіт | |
---|---|
пол. Powiat kowelski | |
| |
Місто | Ковель |
Найбільше місто | Ковель |
Країна | Російська імперія, Російська республіка, УНР, Українська Держава, Польська Республіка і Українська Радянська Соціалістична Республіка |
Регіон | Волинське воєводство |
Гміни | 15 сільських і 2 міські |
Офіційна мова | польська |
Населення | |
- повне | 255 100 (1931) |
- густота | 44,9 осіб на 1 км2 |
Площа | |
- повна | 5.682 км2 км² |
Дата заснування | 12 грудня 1920 |
Дата ліквідації | 17 січня 1940 |
Царські часи
Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва, з 1796 — у складі Волинської губернії.
Повіт знаходився в північно-західній частині губернії. Межував з Володимир-Волинським повітом на заході та півдні, з Луцьким повітом на сході та півдні і Гродненською губернією на півночі. Площа повіту становила 6 459,1 верст² або 672 823 десятин (7 350 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 211 493 чоловік. З них 78,5 % — українці, 11,93 % — євреї, 4,59 % — поляки, 0,91 % — німці, 3,52 % — росіяни, 0,28 % — білоруси[1].
Повіт поділявся на 23 волості (з кінця ХІХ ст. — на 18). Містечок було 13, сільських поселень — 329. Місто було одне — повітовий центр, власної волості не мало.
Польські часи
Один із 11 повітів Волинського воєводства другої Речі Посполитої.
12 грудня 1920 р. з повіту вилучені гміни: Хоцішув, Лєлікув, Вєлька Ґлуша, Сошично, Боровно і Камєнь Коширскі (з них утворено Каширський повіт[3]) та долучено гміни Кримно і Нови Двур з Володимирського повіту[4]. У складі повіту було 1 місто, 15 містечок і 563 сільські поселення, з них 9 знищених і незаселених[5]. 19 лютого 1921 р. включений до новоутвореного Волинського воєводства[6].
1 квітня 1932 р. села Гулевичі, Ситовичі, Озерне, Рудка Ситовицька і Дубники передані з ґміни Маневичі до ґміни Повурськ[7].
Адміністративний поділ
Міські ґміни:
- м. Ковель
- містечко Маціїв — до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґміни
- містечко Ратне
Сільські ґміни:
- Ґміна Вєліцк
- Ґміна Голоби
- Ґміна Ґурнікі — центр у містечку Ратне, що не входить до складу ґміни
- Ґміна Датинь
- Ґміна Заблоцє
- Ґміна Кримно
- Ґміна Купічув
- Ґміна Любітув
- Ґміна Манєвіче — до 24.03.1930 називалась Ґрудек та мала центр у містечку Городок[8]
- Ґміна Мацєюв
- Ґміна Нєсухоєже
- Ґміна Повурск
- Ґміна Сєдліще
- Ґміна Стари Кошари
- Ґміна Тужиск
Радянський період
27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Волинської області[9]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Голобський, Заболоттівський, Ковельський, Маневицький, Мацеївський (з 7.09.1946 — Луківський), Ратнівський, Седлищенський і Турійський райони.
Посилання
- Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009.
- Памятная книжка Волынской губернии на 1915 год
- Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 42
- Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 44
- Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s.
- Ustawa z dnia 4 lutego 1921 r. o unormowaniu stanu prawno-politycznego na ziemiach, przyłączonych do obszaru Rzeczypospolitej na podstawie umowy o preliminaryjnym pokoju i rozejmie podpisanej w Rydze dnia 12 października 1920 r. (пол.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lutego 1932 r. o zmianie granic gmin wiejskich Powursk i Maniewicze w powiecie kowelskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
- Wołyński Dziennik Wojewódzki z 1930 r. Nr 6, poz. 47.
- Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»