Конельські Хутори

Про село вперше згадується в XVIII столітті.

До Циберманівського приходу входило два села, Конельські Хутори і Медувата, що належали Соломії, вдові Олександра Драгомерецького. До цих сіл приписано 1177 десятин землі.

У 1815 році жителями села побудовано на кладовищі дерев'яну церкву на честь великомученика Дмитрія за допомогою покійного поміщика Ігнатія Боровського. Вона збереглася дотепер і має статус пам'ятки архітектури місцевого значення[3]. Церква ця числилася приписною, особливих угідь не було. У селі налічувалось 98 дворів, 573 жителі, з них чоловіків — 281, жінок — 292. Землі — 553 десятини, з яких селянських — 250. Господарство належало Калістрату Єгорову, який вів його за трипільною сівозміною. В селі функціонували православна церква, школа грамоти, два вітряних млини, хлібний магазин.

До 1918 року в селі діяла початкова двокласна церковно-приходська школа.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР в 1932—1933 та 1946–1947 роках.

У 1932-1933 роках в селі померло з голоду близько 200 селян.

У період радянсько-німецької війни село було під окупацією з липня 1941 року по 9 березня 1944 року. За період війни призвано 102 жителі, з яких 41 загинув. За період окупації нацистами вивезено на роботи до німецьких фабрик і заводів 77 молодих людей, навіть неповнолітніх хлопців і дівчат.

У 1952 році села Конельські Хутори і Медувата об'єднано й створено одну сільську раду з центром у селі Конельські Хутори. Колгоспи також було об'єднано в один колгосп ім. Андреєва з центральною садибою в селі Конельські Хутори.

20 березня 1969 року села від'єднано від с. Конело-Попівки й створено господарство ім. Свердлова. Створення колгоспу ім. Свердлова, куди увійшли два села — Конельські Хутори та Медувата — надихнуло селян на краще майбутнє. Люди повірили молодому голові колгоспу M. І. Бородію. В 1974 році колгосп ім. Свердлова нагороджено Перехідним Червоним Прапором та дипломом за досягнення найвищих результатів у всесоюзному соціалістичному змаганні. Диплом передано в Черкаський краєзнавчий музей.

У 1976 році в селі побудувано Будинок культури. В цьому ж році, 19 лютого, колгосп ім. Свердлова нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора за високі показники в сільському господарстві.

У 1990 році в селі побудувано середню школу.

У травні 1996 року село газифіковано. У вересні 2003 року підключено природний газ до котельні загальноосвітньої школи.

11 березня 2000 року агрофірму «Конельські Хутори» реорганізовано в ПСП «Конельські Хутори». Директором підприємства обрано Харченка Івана Петровича.

• 
  Вулиця Шевченка
• 
  Сільська рада і будинок культури
• 
  Школа
• 
  Фельдшерський пункт
• 
  Магазин
• 
  Будинок поміщика Галандзовського (1913 р.) (колишній дитсадок)
• 
  Церква Дмитрія Солунського (1815 р.)
• 
  Ставок
• 
  Пам'ятник на честь 200-річчя церкви
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Пам'ятний знак жертвам Голодомору

Уродженцем села був Харченко Дмитро Миколайович (1959—2020) — доктор психологічних наук, професор; похований у селі.

14 березня 2000 року в селі в Будинку культури відбулося свято поезії Мороз Фросини Василівни, інваліда дитинства, яка прикута до ліжка. 2004 року вийшла її перша книга «Пригорнися, доленько, до мене…».

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)