Константинов Валентин Костянтинович
Валентин Костянтинович Константи́нов (нар. 22 лютого 1923, Ялта — пом. 4 грудня 2012, Маріуполь) — український живописець і скульптор; член Спілки художників України з 1965 року (член правління у 1965—1978 роках), Конгресу Федерації грецьких товариств України та ради Маріупольського товариства греків[1].
| Константинов Валентин Костянтинович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
22 лютого 1923 Ялта, Мангушська селищна територіальна громада, Маріупольський район, Донецька область | |||
| Смерть | 4 грудня 2012 (89 років) | |||
| Маріуполь, Донецька область, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Жанр | портрет і пейзаж | |||
| Навчання | Харківське державне художнє училище | |||
| Діяльність | художник, скульптор | |||
| Вчитель | Шигимага Петро Антонович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди |
  .svg.png.webp){kind=small}  | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 22 лютого 1923 року в селі Ялті (тепер селище міського типу Маріупольського району Донецької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. 1951 року закінчив Харківське художнє училище (викладачі Микола Сліпченко, Лев Фітільов, Петро Шигимага).
Жив у місті Маріуполі в будинку на проспекті Будівельників № 45, квартира 49. Помер у Маріуполі 4 грудня 2012 року.
Творчість
Працював в галузі станкового живопису та монументально-декоративного мистецтва. Автор портретів, тематичних картин і пейзажів, мозаїк, барельєфів, пам'ятників. Серед робіт:
- портрет старого більшовика І. Малокуцька (1957);
- «А. Брандт» (1959);
- портрет крановщиці В. Довгодуш (1961);
- «Мати» (1965);
- «А. Старовойтов» (1973);
- «Сталевари В. Архипенко та В. Богданов» (1970-ті);
- «Подружки» (1970-ті);
- «Будівельник стану 3600 В. Попельников» (1970-ті);
- «Жіночий портрет (Актриса)» (1970-ті);
- «Металурги» (1973, Маріупольський залізничничний вокзал, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
- мозаїчні фризи на корпусах заводу «Важмаш» (1964—1967, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
- мозаїчне панно на фасаді Будинку культури в селі Урзуфі (1968, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
 пам'ятник митрополиту Ігнатію |
 «Воїн-визволитель» |
- поету Георгію Костоправу у селі Малому Янісолі (1992, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
- митрополиту Ігнатію у Маріуполі (1998, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
- архітектурно-скульптурна композиція «Воїн-визволитель» у Маріуполі (2001, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим).
Брав участь у обласних, всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких виставках з 1957 року. Персональні виставки відбулився у Маріуполі у 1973, 1985, 1995, 1999, 2000, 2008 роках. Лауреат республіканської виставки пейзажу «Меморіал Архіпа Куїнджі», яка відбулася у 1973 році[1].
Деякі картини зберігаються у Харківському художньому музеї, а також в інших музеях та приватних колекціях України, у збірках в Росії, Англії, Голландії, Греції[1].
Відзнаки
Нагороджений
- радянськими орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І-го ступеня[1];
- українським орденом «За мужність» ІІІ-го ступеня;
- грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1990)[1].
Примітки
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 218—219.;
- Ковальов О. Б. Константинов Валентин Костянтинович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.