Ялта (смт)

Ялта розташована в гирлі річки Мокра Білосарайка на узбережжі Азовського моря за 31 км на захід від залізничної станції Маріуполь. Відстань до райцентру становить близько 16 км і проходить автошляхом Т 0523.

Географічно селище поділяється на власне Ялту і Нову Ялту (райони, прилеглі до узбережжя, забудовані переважно будинками та базами відпочинку).

Недалеко від селища, біля основи Білосарайської коси, росте сосновий гай площею 4 га, висаджена ентузіастами Жданівського лісгоспу. Поруч розташовується орнітологічний заказник «Приазовський чапельник», що входить до складу природного національного парку «Меотида».

У Ялті міститься відділ прикордонної служби «Ялта» Донецького прикордонного загону.

У Ялті переважає континентальний клімат, який пом'якшується впливом Азовського моря. Літо завжди спекотне. Вода в морі прогрівається дуже швидко і вже в середині травня досягає 20—22°C, а в липні-серпні — 26—28 °C. Кількість опадів — 380 мм на рік.

Селище міського типу Ялта — адміністративний центр Ялтинського селищної ради, в який входять також села Азовське та Юр'ївка.

Ялта, грецькою Яліта, що походить від румейських «яло» (море) і «ялос» (морське узбережжя). Катойконіми: ялтинський, ялтинська, ялтинці, яльтинет.

Храм Івана Златовуста

Селище засноване у 1780 греками, які переселились із Криму і назване на честь кримської Ялти. Переселенці походили з міста Ялти та сіл Верхньої та Нижньої Аутки, Масандри, Магарача, Нікіти, Великого Ломбата та Малого Ламбата.

У перший же рік поселенці Ялти побудували спочатку з місцевого каменю невелику церкву Іоанна Златоустого, а 1784 року була побудована і освячена велика кам'яна церква з тією ж назвою. Богослужіння велося грецькою (румейською) мовою. У 1873 році було запроваджено богослужіння церковнослов'янською мовою, а священики були вже виключно росіяни. У той же час з'явилися метричні книги.

У 1876 році в Ялті вперше була відкрита двокласну церковно-парафіяльна школа російською мовою. Перші вчителі не знали грецької, а учні російської мови. До цього населення Ялти було не грамотне не знаючи грамоти.

В кінці XIX століття в Ялті були відкриті 2 чотириповерхові школи, побудовані на кошти повітового земства, мешканці називали їх «земськими».

У кінці XIX століття Маріупольська єпархія дала згоду і частково фінансувала будівництво великої кам'яної церкви, яка була освячена в день Івана Купали, румейською «Ай-Ян». Цей день в Ялті церквою та прихожанами відзначався як храмове свято.

У 1912 році в с. Ялта було 999 будинків, в яких проживало 6056 осіб: 3094 чоловіків та 2962 жінок. У селі діяла одна церква, 4 школи, мешкали урядник, лікар і фельдшер. Працювали 6 вітряних млинів і 2 заводи з виробництва дахівки.

Автобусна зупинка

Радянська влада встановлена в січні 1918 року. У роки громадянської війни створений у селі місцевими жителями В. П. Шурдою та О. В. Лук'яновим повстанський загін бився з денікінцями. 5 травня 1919 року під с. Троянами Бердянського повіту загін оточили махновці. Після жорстокої сутички частина бійців разом з В. П. Шурдою потрапила у полон і була розстріляна. 19 жовтня 1920 року в селі організувалася трудова артіль «Артільна сім'я». 1921 року створена сільськогосподарська кооперація. Під час суцільної колективізації в 1931 році в Ялті створено 8 колгоспів та МТС. У перші ж дні окупації гітлерівці розстріляли комуністів К. Д. Арнаутова; І. Л. Тодурова, Ф. В. Дмитрієва.

На фронтах німецько-радянської війни билися 400 жителів Ялти, з них 156 загинули, 193 удостоєні урядових нагород, у тому числі В. Г. Будико — ордена Леніна.

У 1969 році Ялті надано статус селища міського типу.

У центрі Ялти 9 травня 1975 року відкрито меморіальний пам'ятник на честь воїнів, загиблих у боротьбі проти нацизму.

У селища Ялта, в одному з курганів групи «Комишеватка» епохи енеоліту/бронзи, був виявлений скелет стародавньої людини, ріст якої становив 2 метри. Також знайдено посуд, який відноситься до зрубної археологічної культури[3].

Ялта це регіональний морський курорт. У селищі і в околицях розташовані понад 65 баз відпочинку і пансіонатів, велика кількість дитячих оздоровчих таборів, приватних котеджів. Море у межах селища мілководне (частково оточене Білосарайською косою), добре прогрівається. У Ялті можна оздоровитися за допомогою лікувальних грязей. У Старій Ялті дно моря переважно грязьове, піщане дно на пляжі у Новій частині селища. Пляжі упорядковані тіньовими навісами. Ціле літо в селищі працюють продуктові ринки. Насиченість морського повітря озоном, бромом, йодом створюють комфортні умови для відпочинку і оздоровлення в Ялті. Купальний сезон розпочинається у середині травня.

Між Старою та Новою Ялтою є безкоштовний кемпінг, де відпочивають туристи з наметами. У центрі Ялти діє луна-парк.

Найбільші санаторії, пансіонати, готелі та бази відпочинку:

За даними перепису 2001 року населення селища становило 5798 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[4].

Харчова промисловість (молочна, маслосироробна). Рибна промисловість, місцевий морський курорт. Місце розселення греків Приазов'я. Неподалік розташований ландшафтний парк Білосарайська коса.

Ялта 2003 року приймала міжнародний фестиваль грецької культури «Мега-Йорти» імені Доната Патричі.

Центральна площа Ялти має назву «Грецька площа». Відкрита в честь 225 річниці заснування грецького селища Ялта, і у святкові дні тут проходять концерти та культурно-розважальні заходи. Храм Святителя Іоанна Златоуста знаходиться на найвищій точці Ялти, поряд з Грецькою площею. У храмі покояться частки мощей Святителя Іоанна Златоуста і Святителя Василя Великого, які були передані з острова Крит напередодні 1600-ї річниці пам'яті покровителя Храму.

У Ялті діють:

• Ялтинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2,
• Ялтинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1,
• філія районної дитячої музичної школи,
• будинок культури,
• бібліотека,
• лікарня,
• протитубдиспансер,
• дитячі садки,
• два стаціонарних поштових відділення та одне сезонне (забезпечує відпочивальників у курортній зоні усіма видами послуг зв'язку).
• кавярні
• дві аптеки
• дві перукарні
• три ринки (продовольчі та сувенірний)
• крамниці («Рибник», «Ялта», «Скіф», «Диліжан», «Щирий Кум», «Караван», «Схід», «Чебуречна», «Кулінарія» та автомагазин)
• автозаправка
• шиномонтаж
• відділення поліції
• дискотека «Левада»
• автовокзал

У селищі народились:

• Агурбаш Микола Георгійович — російський підприємець, музичний продюсер, меценат;
• Акритова Елла Олексіївна — українська оперна співачка, сопрано, Заслужена артистка України.
• Карабиць Іван Федорович — композитор;
• Константинов Валентин Костянтинович (1923—2012) — український живописець і скульптор.
• Проценко Аркадій Дмитрович — письменник, краєзнавець, автор 15 книг. Член Спілки краєзнавців України, Член Спілки журналістів України.
• Сапко Костянтин Васильович — генерал-лейтенант МВС України.
• Хаджинов Едуард Валентинович — поет, етнограф, фольклорист.
• Харакоз Наталія Георгіївна — член Національної спілки письменників України, член Спілки журналістів України, оглядач газети «Приазовский рабочий». Керівник літклубу «Азов'я».
• Чебурахін Михайло Васильович — архітектор, технолог, автор футбольного кубка «Кубок України».

На території Ялти знаходяться декілька пам’ятників. Серед них, меморіали загиблим у Німецько-радянській війні (1941-1945), у радянсько-афганській війні (1979-1989), ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986).

Крім того на Грецькому майдані є архітектурна інсталяція, в античному стилі з указанням першопереселенців на нову батьківщину.

Існуючі пам’ятники

• 
  Меморіал загиблим у Німецько-радянській війні (1941-1945)
• 
  Меморіал загиблим у Радянсько-афганській війні (1979-1989)
• 
  Меморіал ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986)
• 
  Грецький майдан
• 
  Грецький майдан

Поблизу Ялти розташований орнітологічний заказник загальнодержавного значення Приазовський чапельник.

На Великдень 2011 року в селищі Ялта спекли найбільшу українську паску вагою 2,1 тонни — її випікали 10 пекарів упродовж 100 годин, використавши понад тонну борошна, 480 л молока, 7,5 тисяч яєць, 280 кг родзинок, 10,5 кг солі, 315 кг цукру, 90 кг дріжджів, 430 кг вершкового масла. Кожному з семи тисяч мешканців Ялти дісталося по 300 грамів випічки, унікальність якої визнали експерти Національного реєстру рекордів України[5].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Ялтинська селищна рада