Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Умань)

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії
Назва на честь: Небовзяття Діви Марії
Сучасний вигляд костелу
48°44′58″ пн. ш. 30°13′08″ сх. д.
Тип церква
Країна  Україна
Розташування Умань
Архітектурний стиль класицизм
Архітектор Томас Етлінгер
Адреса 20300, вул. Коломенська 2, м. Умань, Черкаська область
Ідентифікатори й посилання
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Умань) (Україна)
 Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії[1][2] (також Костел Успіння Пресвятої Богородиці[3], Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[4])  — єдиний в Умані римо-католицький храм, розташований за адресою: вул. Коломенська, 2. Нині в ньому розміщується Уманська картинна галерея. Римо-католицька громада міста щонеділі відправляє в ньому богослужіння. Кошти для будівництва надала Олександра Браницька, дружина Францішека Ксаверія Браницького.

Незважаючи на втрату первинного вигляду (втрачено дві вежі з боків фасаду[1][5]), пам'ятка є важливим містоформуючим елементом у забудові центральної частини міста і являє характерний добуток пізнього класицизму.

Історія
Костел в Умані. Наполеон Орда

Храм почали розбудовувати у 1780 році на території старого польського кладовища. Тоді було закладено лише кам'яний фундамент, після чого будівництво надовго припинилося. Воно було відновлене лише на початку 1820 року, через 6 років доведене до кінця. 15 липня 1826 року відбувся урочистий акт посвячення на вшанування пам'яті Внебовзяття (Успіння) Пресвятої Діви Марії[6].

Кошти для будівництва надала російська православна за віросповіданням Олександра Браницька, дружина Францішека Ксаверія Браницького[7].

У приміщенні сучасного Центру здоров'я розташовувались кімнати для проживання ксьондзів, а вулиця, що проходить ліворуч споруди, отримала назву Костельна (радянська назва — Піонтковського).

Розвиток костелу у ХХ столітті досить неоднорідний. Еміграція поляків у 1918–1923 роках, викликана Громадянською війною та непривітним ставленням радянської влади до розвитку релігійного життя у союзних республіках, фактично завершила діяльність костьолу, хоча офіційно він вважався діючим до 1934 року. Потім, внаслідок зменшення чисельності римо-католиків в Умані, костьол закрили, розібрали дві вежі та зняли хрести[1], після чого будівля певний час виконувала роль філії Уманського краєзнавчого музею, а пізніше була передана під склад різних знарядь.

У 1964 році у костьолі було проведено капітальний ремонт для його майбутнього використання у культурних цілях. З березня 1974 року тут розміщено Уманську картинну галерею як відділення Уманського краєзнавчого музею.

У 1993 році з метою задовольнити претензії віруючих міська влада зробила спробу перевести картинну галерею до іншого приміщення, але внаслідок погіршення економічної ситуації в країні ці роботи проведені не були, і це питання так і не було вирішене.

Із 1998 року в Умані ведуться проектно-дослідницькі роботи з відновлення втрачених елементів будинку, тобто веж і бань із хрестами[8].

Опис

Цегляний, прямокутний у плані, 3-навний, 8-стовпний, з напівциркульною апсидою і прямокутними, симетрично розташованими захристями. Головний східний фасад акцентований 4-колонним портиком тосканського ордера, який піднятий на ступінчастий стилобат і несе антаблемент з тригліфами по фризу і модульйонами під карнизом, завершений трикутним фронтоном. Стіни бічних фасадів ритмічно розчленовані віконними прорізами з напівциркульними перемичками, завершені антаблементом, аналогічним головному фасаду.

Декоративне оформлення фасадів зводиться до простих наличників, що обрамляють віконні прорізи, стрічкової рустовки східної частині будівлі і частково бічних фасадів, прямокутних сандриків класицистичного профілю над вхідними дверима.

Внутрішній простір розкрито глибинно. Вісім опорних пілонів, з'єднаних напівциркульними арками з напівколонами іонічного ордера, несуть потужний антаблемент, на який спираються склепіння. Широка центральна нава перекритий напівциркульним склепінням, перехідним у конхи в апсиді, вузькі бічні нави перекриті такими ж склепіннями, бічні приміщення — напівциркульними склепіннями з розпалубками, що сходяться в шелигс. Фриз прикрашений ліпним рослинним орнаментом з рокайлевими мотивами, імпости арок, архівольти і капітелі колон — іоніки і мотивами аканта і пальмет.

Галерея
  • Бічний фасад
  • Купол костелу
  • Колонада
  • Вівтарне місце
  • Сучасна музейна експозиція
  • Барельєф в інтер'єрі

Примітки
  1. Костели і каплиці України. УМАНЬ. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії
  2. Скус О.В. Трансформація конфесійних осередків на Уманщині (1793 – 1917 рр. ) – Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К., 2008. – Вип. 14. – С. 10 – 16.
  3. Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань»: Департамент культури ЧОДА
  4. поширена у джерелах назва — костел Успіння Пресвятої Богородиці — є вживаною, однак не коректною (Див. Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[відсутнє в джерелі]), оскільки Римо-католицька церква святкує не Успіння Богородиці, а її Внебовзяття (Взяття на Небеса); крім того, тільки в Україні, Білорусі є подвійне вживання термінів Внебовзяття - Успіння,[джерело?] у латинських храмах Заходу таке роздвоєння назви відсутнє
  5. Napoleon Orda. HUMAŃ. Kościół parafialny P.W. Wniebowzięcia NMP; Rynek // Ukraina — rysunki i akwarele. (пол.)
  6. Внебовзяття Пресвятої Діви Марії — CREDO: Свято Внебовзяття Пресвятої Діви Марії називають також Успенням
  7. Mościcki H. Branicka Aleksandra hr. (1754—1838) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1936. — T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 395. (пол.)
  8. Дзеркало тижня. — № 41 (416) 26 жовтня — 1 листопада 2002.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.