Костяшин
Костяшин (пол. Kościaszyn) — село в Польщі, у гміні Долгобичів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 133 особи (2011[1]).
Село
 споруджена 1926 р. знищена у 1980-х рр. Координати 50°31′00″ пн. ш. 23°58′59″ сх. д.
|
Історія
Перша письмова згадка походить з 20 січня 1394 року, коли князь Земовит IV подарував село домініканському монастирю в Белзі[2], якому воно належало аж до XVIII ст.
Понад 100 років Костяшин був прикордонним селом Австро-Угорщини.
У 1867—1939 рр. село належало до Сокальського повіту. В 1880 р. в селі було 408 мешканців. Жителі села захищались у рядах УГА від польської агресії. За переписом 1921 року в селі були 91 будинок і 532 мешканці, з них 448 українців-грекокатоликів і 18 євреїв.
У 1939 році в селі проживало 630 мешканців, з них 560 українців-грекокатоликів, 45 українців-римокатоликів, 15 поляків і 10 євреїв[3] Село входило до гміни Варенж Място Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки.
У селі була дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1926 року, дочірня від парафії Ліски Варязького деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви. Після виселення українців поляки використовували церкву під склад.
27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа село було зайняте радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію та передали територію німцям (включена до Дистрикту Люблін Генеральної губернії). 23 березня 1943 р. на село напали поляки і спалили село — уціліли лише 4 хати, церква, школа і панський двір. Після того поляки неодноразово нападали на села і вбивали українців, на їх захист почала ставати новостворена УПА (сотня Ягоди). 21 липня 1944 р. село зайняте Червоною армією, а в жовтні — віддане Польщі. Українці в 1946 р. виселені в СРСР (Клубівці, Пшеничники, Марківці, Тисмениця, Нова Липівка, сибірські концтабори) або вбиті поляками при виселенні.
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 71 | 16 | 50 | 5 |
| Жінки | 62 | 6 | 40 | 16 |
| Разом | 133 | 22 | 90 | 21 |
Пам'ятки
- Дерев'яна каплиця середини XIX ст. і руїни церкви.
- Рештки ранньосередньовічного городища, знайденого в середині XIX ст.
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 10-11.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 80.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
- Kościaszyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 444. (пол.)
- Костяшин // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 132. (пол.)
- ПЕРЕСЕЛЕНЦІ (КОСТЯШИНЦІ)
- Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — Перемишль, 1936 — с. 35