Кошилівці

Коши́лівці — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області.

село Кошилівці
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Заліщицький район
Громада Товстенська селищна громада
Рада Кошилівська сільська рада
Облікова картка Кошилівці 
Основні дані
Засноване 1428
Населення 618
Територія 19.540 км²
Густота населення 31.63 осіб/км²
Поштовий індекс 48612
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°52′13″ пн. ш. 25°34′45″ сх. д.
Водойми Джурин
Місцева влада
Адреса ради 48612, с. Кошилівці
Карта
Кошилівці
Кошилівці
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади  [1]

Географія

Розташоване на річці Джурин, в центрі району.

Археологічні відомості

Саме тут 1870 року були проведені перші археологічні розкопки на території Східної Галичини, які дали поштовх до вивчення трипільської культури в цих краях. Були знайдені сліди поселення часів трипільської культури і кераміка тієї епохи. Також розкопки проводили Раймунд Фрідріх Кайндль (1906), Карел Гадачек (1908-12), Леон Козловський та Ґ. Чайльд (1923).

Під час розкопок тут знайдено пам'ятки лінійно-стрічкової кераміки культури, трипільської культури і кулястих амфор культури. Найбільш відомим є поселення трипільської культури – Кошилівці-Обоз: 1998 до 120-річчя з часу його відкриття було проведено Міжнародну археологічну конференцію під патронатом М.Плав'юка. Серед знахідок – кам'яні та унікальні керамічні вироби (посуд і статуетки), а також залишки житлових і житлово-господарчих споруд.

Давньоруське поселення розміщене в урочищі “Стінка”. Давньоруський могильник з трупоспалювальним обрядом захоронення. [2]

Історія

Перша письмова згадка – 1428 р. (згідно польських джерел); за іншими даними — 1469 р.

Село Кошилівці серед сусідніх сіл згадується у грамоті 7 червня 1471 р.[3]

Було центром «Кошилівського ключа», який належав шляхтичам Язловецьким.[4]

Протягом 1579—1640 рр. Кошилівці мали статус міста, були центром староства.

За Австро-Угорщини діяла однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – двокласна двомовна.

На території села були два млини, дві олійні, цукроварня, цегельня, гуральня, каменоломні, копальні глини, підземні печери.

Діяли філії товариств “Просвіта” (у різні часи головами були Петро Галушка, Йосип Лесик, Григорій Максимів), “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа”, кооператива, гуртки: аматорський, хоровий, самоосвітній.

За переписом 1921 р., в селі було 177 дворів із населенням 1001 особа, на 1931 р. – 235 дворів (1046 осіб).

Після повернення радянської влади протягом 1944–1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув’язнено понад 20 осіб, виселено у Сибір 46 осіб; загинуло 23 борці ОУН і УПА. Відомі борці за свободу:

  • командир самооборонних кущових відділів Дмитро Гуцал (псевдо “Сава”; 1925–1946),
  • командири боївок Іван Михайлик (“Лев”; загинув 1947 р.) та Михайло Тихоліз (“Черняк”; 1927–1947),
  • підпільники Василь Тихоліз (1903 р. н.) і Василь Мельник (“Хмель”; 1927–1951), стрільці УПА: Петро Антонів (“Голуб”; 1912 р. н.), Василь (1922 р. н.) і Павло (“Беркут”; 1926–1946) Марчишини, Василь Приймак (1921 р. н.), Іван (1918 р. н.) та Павло ( “Чумак”; 1926 р. н.) Тихолізи.

Пам'ятки

Муровано-дерев'яна тричастна церква Успіння Богородиці з надбрамною дзвіницею, укріплена могутніми контрфорсами — чудовий зразок подільської оборонно-сакральної архітектури (1564 — дата встановлена за вмурованою кам'яною дошкою з відповідною цифрою).

Оборонна вежа (1564 р.), що піднімається над бабинцем, у 18 ст. була перебудована на дзвіницю. Тоді ж кам'яні склепіння були замінені дерев'яними верхами.

В огорожу храму вмуровані могильні хрести 18 ст. (так звані «козацькі»).

Відомі люди

Світлини
  • Церква Успіння Богородиці
  • Могильний хрест в огорожі церкви Успіння
  • Церква Успіння Богородиці
  • Дзвіниця церкви Успіння Богородиці
  • Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  3. Підтвердна грамота подільського земського судді Сигізмунда з Новосілець та підсудка Івана з Борисківців про запис червоногородським старостою Михайлом із Бучача 600 гривен привінка та 200 гривен дарунку до 600 гривен приданого своєї дружини Єлизавети, дочки жидачівського старости Юрші з Ходорівстава, та забезпечення всієї цієї суми на містечку Язлівці та селах Заліссі, Поморцях, Репеничах, Цвітовій, Суснівцях, Кошилівцях, Лузі, Берем’янах, Полівцях, Пацевому й Кривій Ланці
  4. R. Żelewski. Jazłowiecki Hieronim h. Abdank // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1964. — Tom ХІ/1, zeszyt 48. — 160 s. — S. 121. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.