Кошляки (Тернопільський район)

Кошля́ки — село Скориківської сільської громади у Тернопільському районі Тернопільської області.

село Кошляки
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Скориківська сільська громада
Основні дані
Населення 940
Поштовий індекс 47822
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°40′35″ пн. ш. 26°08′48″ сх. д.
Водойми р. Нетека
Найближча залізнична станція Підволочиськ
Місцева влада
Адреса ради с. Кошляки, Підволочиський р-н, Тернопільська обла., 47822
Карта
Кошляки
Кошляки
Мапа

 Кошляки у Вікісховищі

До 2015-го було центром сільської ради, якій підпорядковувалося село Голотки. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади.

Через село протікає мілководна річка Нетека.

Історія

Перша писемна згадка про село датується 1583 роком.

Церква св. Параскеви в Кошляках у 1918 р.

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Січ» та інші українські товариства, кооператива.

Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).

У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.

Символіка

Затверджений 30 грудня 2003р. рiшенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання[1].

Автори — В.Напиткін, Сергій Ткачов, Ф.Пастушенко.

Герб

На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.

Прапор

Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.

Релігія

Є церква святої преподобної Параскеви Сербської[2] (1939, кам'яна). Напівзруйнований костел з частково збереженим інтер'єром.

Пам'ятки

Споруджено пам'ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984),
  • Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).

Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.[джерело?]

Село відоме гідрологічною пам'яткою природи «Зелена криниця № 2», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький. На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Зелена Криниця № 1».

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1990 р. Архітектор – Я. Чайка.

Скульптура – карбована мідь, постамент – граніт.[3][4]

Соціальна сфера

У селі діє школа I—II ступенів (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку.

У селі до 2002 року діяв народний хор у складі хористів різного віку. Візиткою села є дитячий хор музичної школи.[джерело?]

Ансамблі музичної школи, баяністів «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.[джерело?]

Населення

У 2001 році в селі проживало 940 осіб.

Відомі прізвища

У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.[5]

Народилися

Працювали

Примітки
  1. Українська геральдика
  2. Храм св. прп. Параскеви Сербської // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 290. : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
  3. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 84. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  4. Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.
  6. В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела

Посилання
  1. ПАМ,ЯТКИ УКРАЇНИ:історія та культура 2012 №11(181) ст.24
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.