Кошляки (Тернопільський район)
Кошля́ки — село Скориківської сільської громади у Тернопільському районі Тернопільської області.
село Кошляки | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Тернопільська область | ||||
Район/міськрада | Тернопільський район | ||||
Громада | Скориківська сільська громада | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 940 | ||||
Поштовий індекс | 47822 | ||||
Телефонний код | +380 3543 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°40′35″ пн. ш. 26°08′48″ сх. д. | ||||
Водойми | р. Нетека | ||||
Найближча залізнична станція | Підволочиськ | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | с. Кошляки, Підволочиський р-н, Тернопільська обла., 47822 | ||||
Карта | |||||
![]() ![]() Кошляки | |||||
![]() ![]() Кошляки | |||||
Мапа | |||||
![]() | |||||
|
До 2015-го було центром сільської ради, якій підпорядковувалося село Голотки. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади.
Через село протікає мілководна річка Нетека.
Історія
Перша писемна згадка про село датується 1583 роком.
![](../I/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D1%88%D0%BB%D1%8F%D0%BA%D0%B8%252C_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B2._%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%252C_1918_%D1%80..jpg.webp)
Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Січ» та інші українські товариства, кооператива.
Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).
У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.
Символіка
Затверджений 30 грудня 2003р. рiшенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання[1].
Автори — В.Напиткін, Сергій Ткачов, Ф.Пастушенко.
Герб
На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.
Прапор
Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.
Релігія
Є церква святої преподобної Параскеви Сербської[2] (1939, кам'яна). Напівзруйнований костел з частково збереженим інтер'єром.
Пам'ятки
Споруджено пам'ятники:
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984),
- Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).
Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.[джерело?]
Село відоме гідрологічною пам'яткою природи «Зелена криниця № 2», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький. На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Зелена Криниця № 1».
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
Встановлений 1990 р. Архітектор – Я. Чайка.
Соціальна сфера
У селі діє школа I—II ступенів (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку.
У селі до 2002 року діяв народний хор у складі хористів різного віку. Візиткою села є дитячий хор музичної школи.[джерело?]
Ансамблі музичної школи, баяністів «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.[джерело?]
Населення
У 2001 році в селі проживало 940 осіб.
Відомі прізвища
У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.[5]
Народилися
- Осип Гасюк — господарник і громадський діяч,
- Анатоль Камінський — український громадсько-політичний діяч, вчений, публіцист,
- Олекса Крисоватий — громадсько-політичний діяч,
- Андрій Крисоватий — український вчений у галузі економіки, ректор Тернопільського національного економічного університету,
- Михайло Сорока — архітектор.
- Явний Ярослав — діяч ОУН, учасник місії до аліантів, загинув 1944 в Італії.
- Лаврентій (Живчик)- кандидат богослів'я, архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря в місті Києві.
Працювали
- Михайло Цимбалюк — державний і політичний діяч[6].
Примітки
- Українська геральдика
- Храм св. прп. Параскеви Сербської // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 290. : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
- У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 84. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.
- В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела
- Р. Года, В. Уніят. Кошляки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 211. — ISBN 966-528-199-2.
- О. Нечипорук. Нарис про село Кошляки. — Тернопіль, 2002.[1]
Посилання
- Історична легенда Зеленої Криниці — (с. Кошляки) // Підволочиська ЦБС.
- ПАМ,ЯТКИ УКРАЇНИ:історія та культура 2012 №11(181) ст.24