Райхскомісаріат Московія

Ра́йхскомісаріат Моско́вія (нім. Reichskommissariat Moskowien) — планований райхскомісаріат у складі Третього Райху на окупованій ним території Радянської Росії у роки Німецько-радянської війни, обмежований з одного боку райхскомісаріатами Остланд і Україна, а з другого — лінією «А—А».

Reichskommissariat Moskowien
Райхскомісаріат Московія
Цивільна адміністрація

1941  1944
Прапор Герб
Гімн

Horst-Wessel-Lied
(«Пісня Горста Весселя») (1941-1944)
Розташування Райхскомісаріату Московія
Райхскомісаріат Московія на карті генерального плану «Ост»
Столиця Москау (Москва) (де-факто місто залишалося під радянською владою)
Мови німецька, російська
Релігії переважно православ’я
Державний устрій Цивільна адміністрація
Райхскомісар
 - 1941-1944 Зігфрід Каше
Історія
 - Засновано 1941
 - Ліквідовано 1944
Площа 2 900 000 км2
Населення
 -  50 000 000 осіб
     Густота 17,2 осіб/км² 
Валюта рубль = 0,1 райхсмарка
Этносы на оккупированной территории СССР в годы второй мировой войны

Опис

Столицею (точніше — адміністративним центром) Московії залишалася б Москва, а першим її райхскомісаром призначався Зігфрід Каше[1]. Офіційними мовами нового утворення передбачалося зробити німецьку та російську. Після перемоги Німеччини на території Московії площею приблизно в 2,9 млн кв. км і з населенням у 50-60 млн осіб повинна була виникнути підконтрольна Німеччині Росія. Зі складу райхскомісаріату Московія виключалася частина територій сучасної європейської Росії: Карелія, Кольський півострів і Карельський перешийок передавалися Фінляндії, південноросійські землі (Орловщина, Тамбовщина, Саратов) — Україні, західноросійські землі (Псковщина, Смоленщина) — Остланду.

Економіка та освіта

На окупованих територіях дозволялася приватна власність в сільському господарстві і в торгівлі, було відкрито церкви, дозволено релігійні свята. У школах вводилися викладання Закону Божого і обов'язкові молитви. Заняття починалися з «подячного слова фюреру Великої Німеччини»; особливі «уроки поточних подій» відводилися вихвалянню націонал-соціалізму і гітлерівської Німеччини. Окупанти під своїм контролем аж до 1943 р. зберігали колгоспи, радгоспи і машинно-тракторні станції, вважаючи їх за найзручнішу форму управління місцевим населенням[2]

Релігія

На окупованих німцями територіях Росії вільно діяла Православна церква, причому зберігалася прихильність ідеї Московського патріархату. Відкривалися нові храми, притулки, церковні дитячі сади, парафіяльні школи, транслювалися щотижневі православні радіопередачі (зі Пскова)[3]. Духовним лідером православних християн на окупованих територіях був Митрополит Сергій Віленський.

Політика

Розенберг вважав, що політичною метою операції «Барбаросса» було не тільки абсолютне знищення радянської влади, а й звільнення райху від так званого «Східного кошмару на сторіччя наперед», тобто знищення Російської держави, незалежно від її політичної ідеології[4], оскільки, на думку нацистів, Росія як найбільша слов'янська держава і потенційний призвідник панславізму історично була головним суперником і загрозою для німецьких держав[5]. У меморандумі, направленому Розенбергу в березні 1942 р., нацистський антрополог Отто Рех виступає за ідею "знищення" основного ядра Росії та поділ його на дрібніші та історичні східнослов’янські етноси, що існували в середньовіччі, такі як, наприклад, в'ятичі і сіверяни[5] Навіть білоруський і український етноси, на думку антрополога, вважались «небезпечно великими».[5]

Адміністративний поділ

Райхскомісаріат поділявся б на 5-8 генеральних округ — ті у свою чергу на повіти і волості на чолі з бургомістрами (див. Локотське самоврядування). На чолі дрібніших адміністративних одиниць стояли старости.

Орієнтовні генеральні округи:

Втім, існування генеральних округ Уфа і Перм було під питанням, оскільки вони лежали за межами лінії «А-А»[15]. Генеральна округа Казань (разом з Мордовією і Чувашією) також за деякими версіями могла бути віддана райхскомісаріату Туркестан[9].

Проте означені плани не втілилися в життя завдяки перемозі СРСР і його союзників у Другій світовій війні та розгрому ІІІ Райху.

Див. також

Російський колабораціонізм у Другій світовій війні

Примітки

  1. Если б не победа. Архів оригіналу за 19 квітня 2010. Процитовано 17 квітня 2013.
  2. Немецкий оккупационный режим на захваченных территориях
  3. Русская православная церковь и освободительное движение на оккупированных территориях (Псковская миссия): новый раздел в преподавании истории Великой Отечественной войны
  4. Boog, Horst (1998). Germany and the Second World War: The attack on the Soviet Union. Oxford University Press. с. 489. ISBN 0-19-822886-4.
  5. Burleigh, Michael (1988). Germany turns eastwards: a study of Ostforschung in the Third Reich, 8:1991. CUP Archive. с. 224–227. ISBN 0-521-35120-0.
  6. Hitler’s plans for Eastern Europe. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  7. Там, где кончается Европа
  8. Центральные органы Германии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2013.
  9. ИНТЕРЛЮДИЯ: Концентрационные лагеря утопии. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 17 квітня 2013.
  10. Ingermanlandia. Архів оригіналу за 16 листопада 2007. Процитовано 17 квітня 2013.
  11. Цели Германии в войне против СССР
  12. Казанский след Гейнца Гудериана
  13. Тюрко-мусульманские народы СССР в планах нацистской Германии
  14. План, который рухнул. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 17 квітня 2013.
  15. Генштаб: Оккупированная Москва

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.