Кривинюк Михайло Васильович

Народився в селі Гнійниця Плужненської волості Острозького повіту 1871 року в сім'ї поміщицького садівника. Початкову освіту отримав у парафіяльній школі, згодом навчався в Острозькій (до 1891) і Житомирській класичних гімназіях.

1893 року був зарахований студентом медичного факультету Київського університету Св. Володимира. 1894 року перевівся на природничий відділ фізико-математичного факультету.

26 січня 1896 року на весіллі Людмили Старицької та Олександра Черняхівського, де був боярином, Михайло познайомився з Лесею Українкою та своєю майбутньою дружиною Ольгою Косач.

24 листопада 1896 року заарештований за причетність до соціал-революційних гуртків та розповсюдження нелегальної літератури й ув'язнений протягом п'ятнадцяти місяців до Лук'янівської тюрми. Тоді ж його виключили з Київського університету із забороною вступу до всіх вишів Російської імперії. 1898 році висланий до Астрахані, де служив у міській управі.

1900 року повернувся до Києва, але через заборону навчання виїхав наступного року до підавстрійської Галичини.

1901 року переїздить до Львова, де вступає на механічний відділ Львівської політехніки. Разом з Фроловим видає книжечку «Царі, пани та люди».

Через фінансову скруту вимушений покинути навчання і за останні гроші перебратися до Праги, де влаштувався на роботу, а потім на навчання на подібному відділі (інженерної механіки) Празької політехніки.

1904 року одружився з Ольгою Петрівною Косач, а з січня 1905 року подружжя почало разом жити у Празі. 5 (18) грудня 1905 року в них народився син Михайло.

На початку 1906 року родина повернулася в Україну, а сам Михайло ще залишався на навчанні в Празі. 1907 року приїхав на вакації до родини та був вчергове заарештований в батьківській господі в Гнійниці й ув'язнений в Острозькій тюрмі. Через три місяці звільнений на поруки.

1908 року виїзною сесією Київської судової палати у Житомирі виправданий, до Праги вже не повертався.

Протягом зими 1909—1910 років працював представником І Взаємного товариства забезпечення життя.

У травні 1910 року повертається до Києва і влаштовується до відділу Волзько-Камського комерційного банку. Тоді ж виходить з лав УСДРП. Співпрацює в київській «Просвіті», після закриття якої продовжує діяльність в «Українському клубі» та клубі «Родина». Належав до кола спілкування професора Олександра Григоровича Черняхівського. Крім родини Черняхівських був знайомий з Стешенками, Лисенками, Старицькими та ін. представниками української інтелігенції того часу.

У зв'язку з відкриттям філії згаданого банку 1914 року переїздить до Катеринослава де оселяється на Лоцманській Кам'янці, де вже жила його дружина з сином. Поряд Василя і Любові Біднових заангажовується до діяльності місцевої «Просвіти». Після революції Кривинюк працює у складі ліквідаційної комісії з націоналізації приватних банків.

1919—1920 роки викладає чеську мову в Катеринославській українській гімназії, 1920—1921 рр. читає природознавство в Чаплинській підготовчій школі до електротехнікуму. 17 червня 1920 року в родині Михайла та Ольги народився другий син — Василь.

Рятуючись від комуністичного голодомору 1921—1922 з сім'єю перебирається до жінчиної сестри Ізидори та матері Олени Пчілки в Могилів-Подільський. У хаті Кривинюків у Лоцманській Кам'янці залишився архів Лесі Українки. У Могилеві-Подільському влаштовується секретарем-інструктором окружної спілки сільськогосподарських кооперативів, поряд з тим викладав біологію в сільськогосподарському технікумі.

1924 р. переїздить до Києва. Спочатку працював помічником бухгалтера Київської контори управління нерухомого майна. Протягом 1925—1926 років виконував обов'язки бухгалтера цієї контори.

У лютому 1926 року заходиться коло словникової роботи в сільськогосподарському відділі Інституту української наукової мови Всеукраїнської Академії наук. Водночас складає кошторис витрат на видання 34 словників. Перекладає, співпрацює з львівським «Громадським голосом». В ІУНМ ВУАН належав до угруповання «Руських», згуртованого довкола секретаря інституту Григорія Григоровича Холодного, яке клопоталося пошуком українських термінів-новотворів. Працюючи при академії, розповсюджував еміґрантську пресу (газету «Дзвін» тощо).

15 вересня 1929 року Кривинюка знову арештували і звинуватили у причетності до антирадянської контрреволюційної організації ІНАРАК, так званої «академічної лінії» справи Спілки визволення України. Був внесений до орієнтовного списку заарештованих по Києву, які підлягали участі в харківському показовому суді.

19 квітня 1930 року в Харкові Михайла Кривинюка засудили на три роки умовно, після чого науковець-лексикограф змушений був працювати бухгалтером Бесарабського ринку у Києві.

Напередодні початку німецько-радянської війни у червні 1941 року Кривинюк поїхав до сина Михайла на Урал, до Свєрдловська, через Москву, відвідавши там свого приятеля Климента Квітку. Початок війни застав його у поїзді дорогою до сина в Свєрдловськ. Рідних в Україні відрізала ліня фронту.

Михайло Кривинюк трагічно загинув у Свєрдловську 1 вересня 1944 року, переходячи залізничне полотно, потрапив під колеса поїзда.

Посмертно реабілітований Пленумом Верховного суду УРСР у серпні 1989 року.

Могила Михайла Кривинюка не збереглася.