Кузан Сергій Васильович

Сергі́й Васи́льович Куза́н (нар. 16 травня 1984, місто Прилуки Чернігівська область) — український громадський та політичний діяч, волонтер на допомогу українським військовим, голова «Молодіжного націоналістичного конгресу» (2011—2015)[1], один із засновників і координаторів, заступник Голови Проводу всеукраїнської мережі «Вільні Люди», один із координаторів ініціативи «Вимкни Російське».

Сергій Васильович Кузан
Народився 16 травня 1984(1984-05-16) (37 років)
м. Прилуки, Чернігівська область, УРСР
Громадянство  СРСР →  Україна
Діяльність юрист, волонтер, активіст
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (м. Харків
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Посада голова «Молодіжного націоналістичного конгресу» (2011—2015)
У шлюбі з Оксана Кузан

Біографія

Сергій Кузан народився 16 травня 1984 року в місті Прилуки на Чернігівщині у родині лікарів[2].

У 1987 році переїхав до Білої Церкви (Київська область), де закінчив Білоцерківську загальноосвітню школу № 16 ім. В. А. Кириленка. У 2000 році став дипломантом Всеукраїнського конкурсу учнівських і студентських робіт, організованого Міжнародним товариством прав людини[1].

Протягом 2001—2006 років навчався в Інституті підготовки кадрів для органів прокуратури України Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків), який закінчив з відзнакою[1].

Протягом 2006—2007 років працював помічником прокурора у прокуратурі м. Біла Церква, але звідти звільнився, оскільки, за словами самого Сергія Кузана, він «не хотів ставати частиною системи»[1][2]. Через одруження переїздить до Харкова, де працював юристом з господарських питань на поліграфічному підприємстві ТОВ «АСС»[1].

Громадська діяльність

У 2003 році Сергій Кузан став членом Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодіжний націоналістичний конгрес», на той він час був головою секретаріату Харківської обласної організації[1].

Він брав активну участь у Помаранчевій революції[2][3], зокрема, працював на посаді юриста у структурах «Нашої України» та «Пори». Був нагороджений подякою Харківського міського голови за активну діяльність у громадській сфері[1].

У 2005—2006 роках входив до політради Київського районного осередку м. Харкова партії Народний Союз «Наша Україна», працював юристом у партійній структурі[2]

У 2007 році Сергій Кузан став головою Харківської обласної організації «Молодіжного націоналістичного конгресу», а також заступником голови всеукраїнського «МНК». На цих посадах він пробув до 2010 року.[2] Зокрема, у 2008 році він займався питаннями захисту Пам'ятного знаку УПА у Харкові від спроб міської влади його прибрати з Молодіжного парку[4]. Протягом 2007—2010 років був помічником-консультантом на громадських засадах депутата Верховної Ради України Юрія Гнаткевича[5].

8 квітня 2010 року під час акції протесту проти виставки «Волинська різня — польські і єврейські жертви ОУН-УПА» в «Українському домі» в місті Києві Сергія Кузана серед інших 15 активістів затримала міліція, інкримінувавши непокору правоохоронцям та хуліганство, але наступного дня його та інших затриманих відпустили за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, який не знайшов доказів протиправних дій активістів[6]. Того ж 2010 року він переїздить до Києва[1]

У лютому 2011 року на VI Всеукраїнському Зборі Сергія Кузана було обрано головою «Молодіжного націоналістичного конгресу». Також він входив до складу робочої групи з розробки проекту концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення за ініціативи Державної служби молоді та спорту України.[1]

У 2012—2014 роках був помічником-консультантом на громадських засадах депутата Верховної Ради України Олега Медуниці[5] .

У квітні 2013 року став одним із засновників руху «Вільні Люди» та одним із координаторів цього руху[7][8].

Сергій Кузан брав активну участь у Євромайдані та Революції Гідності[3].

З початком війни на сході України у березні 2014 році він активно зайнявся волонтерською роботою та разом з однодумцями створив волонтерську мережу «Вільні Люди»[3][9][10]. Займався пошуком фінансів на потреби військових (зокрема, через співпрацю з українською діаспорою Канади — Фонду «Приятелі Збройних Сил України»), доставляв допомогу військовим в зоні АТО, зокрема, возив продукти та ліки[11][12][13][14].

У лютому 2015 року Сергій Кузан перестав бути Головою «Молодіжного націоналістичного конгресу»[1], а у 2018 році його було виключено з «МНК» за «організацію та безпосереднє керівництво кампанії з дискредитації центрального проводу МНК»[15]

У 2016 році Сергія Кузана було обрано заступником голови Проводу руху «Вільні Люди»[16][17][3][18].

З 2019 року Сергій Кузан став активним учасником та одним із координаторів ініціативи «Вимкни російське»[19][20][21]

З 2020 року він став співкоординатором правозахисної ініціативи «Free Dr.Kuzmenko» на підтримку Юлії Кузьменко, яку звинуватили в організації вбивства Павла Шеремета[22], організував низку акцій на підтримку Юлії Кузьменко, Яни Дугарь[23], а також акцій з вимогами покарати за антиукраїнську діяльність Віктора Медведчука[24].

У 2020 році під час пандемії коронавірусної хвороби в Україні брав участь в роботі «Центру волонтерських ініціатив» в Івано-Франківську, який передавав засоби індивідуального захисту в лікарні для медиків, поліції та мешканців області[25][26].

Родина

Одружений з Оксаною Кузан (у дівоцтві — Руденко), з якою познайомився в «Молодіжному націоналістичному конгресі»[2]. Вона є співкоординаторкою ініціативи «Вимкни російське»[27].

Зацікавлення

Сергій Кузан захоплюється туризмом, волейболом[2], регбі і плаванням[1].

Примітки
  1. Кузан Сергій Васильович: Четвертий Голова МНК (лютий 2011 - лютий 2015). Молодіжний націоналістичний конґрес. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
  2. Жанна Титаренко (25 червня 2011). Сергій Кузан, голова громадської організації Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Справжня Варта. Процитовано 2018-12-04T22:00:02Z.
  3. Тиждень інтерв'ю, 2018.
  4. Глава ХОО МНК: решение по памятнику воинам УПА – предвыборная компания Добкина. Главное. 18 квітня 2008. Процитовано 23 листопада 2020. (рос.)
  5. Посіпаки: Кузан Сергій Васильович, помічник народного депутата. posipaky.info (укр.). Процитовано 1 квітня 2017.
  6. Суд відпустив затриманих учасників вчорашнього інциденту в Українському домі. galinfo.com.ua. 9 квітня 2010. Процитовано 24 листопада 2020.
  7. "Стоп Реванш": під стінами ГПУ провели акцію проти діяльності Медведчука. qha.com.ua. 4 вересня 2018. Процитовано 24 листопада 2020.
  8. В Одесі «Вільні люди» провели Антиокупаційний Форум Півдня України (фото). Український погляд. 28 лютого 2016. Процитовано 24 листопада 2020.
  9. 112. Сергій Кузан на телеканалі 112 Україна.
  10. Розпеченим залізом по корупціонерах, 2014.
  11. Харьковские врачи разработали препарат, который вытеснит импортные кровоостанавливающие средства. Городской дозор. 29 липня 2014. Процитовано 24 листопада 2020. (рос.)
  12. Administrator. Гуманітарна допомога для українських військових. kobza.com.ua (uk-ua). Процитовано 1 квітня 2017.
  13. України», «Гомін. Канадські українці роблять величезний внесок для перемоги (uk-ua). Процитовано 1 квітня 2017.
  14. Українці Канади продовжують допомагати військовим розвідникам ЗС України. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. 3 квітня 2017. Процитовано 23 листопада 2020.
  15. Сергій Кузан: Четвертий голова МНК. Молодіжний націоналістичний конгрес. Процитовано 26 листопада 2020. «Виключений з лав МНК за організацію та безпосереднє керівництво кампанії з дискредитації центрального проводу МНК у 2018 році.»
  16. Обрано керівні органи всеукраїнської мережі Вільні Люди (англ.). Процитовано 1 квітня 2017.
  17. На зустріч Трампа з Путіним в Гельсінки відправилась і тернополянка (фото). ПОГЛЯД (укр.). 16 липня 2018. Процитовано 23 листопада 2020.
  18. Андріана Біла (4 вересня 2018). Стус чекає…. День. Процитовано 24 листопада 2020.
  19. Андрій Куликов (2 квітня 2019). Ініціатива «Вимкни російське» активізується перед другим туром президентських виборів. Громадське радіо. Процитовано 24 листопада 2020.
  20. Мінмолодьспорту та громадськість домовилися про координацію зусиль у сфері військово-патріотичного виховання. Міністерство молоді та спорту України. 7 серпня 2019. Процитовано 24 листопада 2020.
  21. Михайло Козюпа, Іван Кебало (6 серпня, 2020). Віртуально вшанували українських героїв. Свобода. Процитовано 24 листопада 2020.
  22. Анастасія Багаліка (13 березня 2020). Прокурор усміхається, розводить руками й не читає матеріали справи без вказівки згори — адвокат про суд над Антоненком. Громадське радіо. Процитовано 24 листопада 2020.
  23. Аліна Оліховська (14 лютого 2020). Активісти пікетували Офіс генпрокурора і Апеляційний суд на підтримку Кузьменко: фото, відео. 24 канал. Процитовано 24 листопада 2020.
  24. Укрінформ. Громадська акція "Стус чекає - Медведчук під арешт" з вимогою покарати Віктора Медведчука. Процитовано 24 листопада 2020.
  25. Руслана Полівчак, Олександр Букатюк (9 квітня 2020). Тисячу масок та захисних костюмів передав медикам і поліції Центр волонтерських ініціатив. Суспільне. Карпати. Процитовано 24 листопада 2020.
  26. Сіренко Софія (9 квітня 2020). Центр волонтерських ініціатив передав ще 1000 комплектів спецзахисту та 300 продуктових наборів для Прикарпаття. Місто. Процитовано 24 листопада 2020.
  27. Юлія Гуш (1 червня 2020). Технологія війни: Як Кремль використовує кінематограф для знищення України. Depo. Харків. Процитовано 24 листопада 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.