Куркума довга

Куркума — багаторічна трав'яниста рослина. Підземна частина представлена мичкуватим коренем і потовщеними кореневищами, товстішими і більш округлими, ніж в імбиру. На кінцях кореневищ формуються відростки, які називаються пальцями. На кореневищах відростають листки, що утворюють несправжнє стебло до 60 см заввишки. Листки ланцетоподібні, загострені, світло-зелені.

Суцвіття колосоподібне, довжиною до 10–15 см. Квітки блідо-жовті, трубчасті, за будовою дуже подібні з квіткою імбиру. Головна відмінність між ними в тому, що у куркуми довгої у квітці дві безплідні пелюсткоподібні тичинки, а в імбиру лише одна. Плід — коробочка, тристулкова, утворюється дуже рідко.

Рослина теплолюбна і вологолюбна. Найсприятливіші для неї легкі за складом піщані та суглинисті ґрунти. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або з незначними відхиленнями в той чи інший бік. В дикому вигляді куркума довга виростає на піщаному ґрунті в рясно зволожених долинах або на схилах пагорбів уздовж східного і західного узбережжя Індії.

Агротехніка куркуми довгої така ж, як і імбиру. Розмножують її вегетативним способом — частинами кореневищ. Насіння утворюється дуже рідко. У деяких випадках на ділянках разом з куркумою вирощують ущільнювальні культури — ямс, колоказію та ін. Гарні результати одержують при внесенні гною, а також азотно-калійних добрив. У районах з недостатньою кількістю опадів або з нерівномірним їх випаданням високий ефект дає зрошення.

Кореневища куркуми

Збирання кореневищ починають з пожовтінням листя. Середній їх збір з 1 га становить близько 17 т, а в Індії при внесенні гною і зрошенні він може досягати 28 т/га. Викопані кореневища очищають від землі і дрібних корінців, а потім обробляють окропом. Після сушіння протягом 5-7 днів кореневища робляться дуже твердими, на розрізі блищать (рогоподібна консистенція), тонуть у воді. В Індії для реалізації на внутрішньому ринку таку обробку не роблять, а обмежуються тільки очищенням кореневищ від непотрібних домішок.

У продаж надходять кореневища різної форми і шматочки циліндричних бічних пагонів. Куркума містить ефірну олію (1,5 — 5,0%), у складі якої є цінгіберен (25%), борнеол та інші терпеноїди. В кореневищах містяться жовті пігменти (2,5 — 4,5%), серед яких — куркумін, який застосовується для фарбування шовку і бавовняного волокна. Куркуму широко використовують як приправу до їжі, барвник для харчових продуктів, в медицині. Олія куркуми застосовується в парфумерії, косметиці, для ароматизації різних страв, як сурогат шафрану. В країнах Південно-Східної Азії її широко використовують в релігійних ритуалах.

• Воробець Н.А. Дослідження впливу куркуми на показники якості молока питного : дипломна робота магістра за спеціальністю „181 — харчові технології“/ Н.А. Воробець. — Тернопіль: ТНТУ, 2019. — 87 с. Опис, Ел.джерело