Куцеволівка

Сільська школа

Село Куцеволівка (Воронівка) засноване на початку XVIII століття переселенцями з села Воронівки на Черкащині (нині затоплене водами Кременчуцького водосховища). Назва Куцеволівка походить від назви одного з кутків Воронівки[2]. У 1754—1759 й 1761—1764 роках входило до складу Новослобідського козацького полку.

Пізніше було центром Куцеволівської волості. Станом на 1886 рік в селі мешкала 2241 особа, було 402 двори, 1 православна церква, школа, будинок для етапного приміщення, поштова станція, 5 лавок[3].

Навесні 1889 року в Куцеволівці відбулося заворушення селян, які вигнали з пасовищ поміщицьку худобу і почали випасати свою. Озброєні рушницями й кілками, вони вчинили рішучий опір жандармам, направленим для придушення повстання.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3087 осіб (1548 чоловічої статі та 1539 — жіночої), з яких 3039 — православної віри[4].

Радянську владу в селі встановлено в лютому 1918 року. Куцеволівські селяни Ф. Я. Коваленко, С. П. Стрижак, Я. С. Красовський, І. Т. Олефір брали активну участь у громадянській війні. Ф. Я. Коваленко служив у той час шофером, возив М. І. Калініна, Г. К. Орджонікідзе, П. Ю. Дибенка.

У 1928—1929 роках селяни об'єдналися в ТСОЗ, на базі якого виникли колгоспи «Промінь», «Бідняцька праця», «П'ятирічка», «Перше травня».

794 жителі Куцеволівки брали участь в німецько-радянській війні на боці СРСР, 347 з них загинули, 420 відзначені радянськими нагородами. Уродженцю села Т. М. Шашлу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Братська могила

Полеглим землякам

В боях за відвоювання села загинули 1 500 радянських вояків, серед них Герої Радянського Союзу які поховані в братській могилі:

• Калашников Олександр Петрович — гвардії старший лейтенант;
• Гриб Кузьма Петрович — гвардії молодший лейтенант;
• Глухов Федір Дмитрович — сержант;
• Худенко Микола Володимирович — гвардії молодший сержант;
• Кузуб Павло Степанович — гвардії сержант;
• Рутчин Олексій Іванович — гвардії старшина;
• Куденко Володимир Петрович — гвардії молодший сержант;
• Калінін Микола Тихонович — гвардії рядовий.

На місці форсування Дніпра визволителям встановлено пам'ятник. В центрі Куцеволівки споруджено обеліск Слави полеглим землякам.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 2 680 чоловік. У селі містилася центральна садиба колгоспу «Дніпро», за яким було закріплено 6 536 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4 942 га орних земель, з них 177 га поливних. Господарство спеціалізувалося на виробництві яєць, має птахофабрику на 50 тисяч курей. Також було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. У рільництві переважало вирощування пшениці, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків і овочів. З допоміжних підприємств діяли млин, олійниця, комбікормовий цех, майстерня для ремонту сільськогосподарської техніки.

У середній і початковій школах навчалося 420 дітей, працювали 30 учителів. Були два будинки культури на 900 місць, дві бібліотеки з фондом 8 760 книг, дільнична лікарня на 35 ліжок, 8 магазинів, готель.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2101 особа, з яких 893 чоловіки та 1208 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1754 особи.[6]

У селі народились:

• український радянський письменник П. Ф. Ловецький
• доктор сільськогосподарських наук Г. О. Патерило
• заслужений лікар, кавалер двох орденів Леніна П. Ф. Шашло.
• Василенко Іван Андрійович — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.

Поруч із селом розташовується заповідне урочище Довге — пам'ятка природи місцевого значення.

• Село має унікальну страву - вареники з піском. Але назва нехай вас не лякає оскільки пісок не справжній. Бо начинка – це пересмажене сало плюс пересмажене борошно.[8]

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.