Кічунов Микола Іванович

Микола Іванович Кічу́нов (нар. 9 грудня 1863(18631209), Луга — пом. 20 квітня 1942, Ленінград) — радянський вчений в області садівництва, виноградарства і овочівництва. Доктор сільськогосподарських наук з 1934 року, професор з 1920 року.

Микола Іванович Кічунов
Народився 9 грудня 1863(1863-12-09)
Луга
Помер 20 квітня 1942(1942-04-20) (78 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність дослідник
Alma mater Гентський університет
Галузь садівництво, виноградарство, овочівництво, плодівництво, квітникарство
Заклад Санкт-Петербурзький державний аграрний університетd
Звання професор
Ступінь доктор сільськогосподарських наук
Нагороди

Біографія

Народився 27 листопада (9 грудня) 1863(18631209)[1] року в місті Луга Санкт-Петербурзької губернії (тепер Ленінградської області Росії). Закінчив Горецьке землеробське училище (тепер Могильовська область, Білорусь), де навчався у М. В. Ритова[2]. У 1884—1886 роках отримав спеціальну освіту на природничому факультеті Гентського університету (Бельгія) і в Потсдамському інституті садівництва (Німеччина).

  • У 1887—1889 роках — завідувач Петровицькою школою садівництва (Мінська губернія);
  • У 1889—1890 роках викладав у Пензенському училищі садівництва;
  • У 1890—1899 роках викладав у Корочанській школі садівництва (Курська губернія), займався облаштуванням земських садових установ в Корочанському повіті;
  • У 1898—1901 роках працював на посаді фахівця з садівництва Департаменту землеробства в Харківській губернії. Два роки редагував журнал «Промышленное садоводство и огородничество»;
  • У 1901—1904 роках — фахівець із садівництва департаменту землеробства в Санкт-Петербурзі. За дорученням останнього провів обстеження стану плодівництва Київської, Подільської та Чернігівської губерній і городництва під Одесою і Санкт-Петербургом. На основі цієї роботи випустив ряд цінних друкованих праць.
  • У 1904—1906 роках редактор журналу «Прогрессивное садоводство и огородничество». Добре володіючи німецькою, французькою та англійською мовами, багато перекладав з цих мов на російську;
  • У 1914—1918 роках жив в Москві, завідував центральним складом сухих овочів для армії. До 1917 року був організатором, експертом і головою комітетів Всеросійських та деяких міжнародних виставок з садівництва та городництва.
  • Після Жовтневої революції 1917 року працював спеціалістом в Наркомземі РРФСР;
  • У 1919—1920 роках був завідувачем кафедри садівництва Тамбовського університету;
  • З 1921 по 1929 рік — професор Петроградського сільськогосподарського інституту. Одночасно з 1922 до 1931 року працював вченим фахівцем Всесоюзного інституту прикладної ботаніки і нових культур, де провів роботу зі створення багатих колекцій плодових і овочевих культур і введення їх в культуру СРСР;
  • З 1931 по 1941 рік — консультант Всесоюзного інституту рослинництва, а в 1939—1941 роках — професор Ленінградського плодоовочевого інституту[2].

Помер в Ленінграді 20 квітня 1942 року[1].

Наукова діяльність

Написав 76 книг і 126 статей по виноградарству, плодівництву, овочівництву, декоративному садівництву. Був прихильником введення в культуру ранніх американських сортів винограду. Серед робіт:

  • Цветники и партеры. СПб., 1904;
  • Огородный промысел и промышленная ягодная культура под Петроградом. СПб., 1914;
  • Культура винограда. — Л., 1924;
  • Очерк современного положения промышленного плодоводства в Северной Америке, 1925;
  • Капуста. Л., 1926;
  • Как внедрить новые сорта растений в садоводстве и огородничестве. М.; Л., 1927;
  • Морковь. Л., 1927;
  • Розы, 1929;
  • Вишня и черешня, 1929;
  • Дички и подвои для плодовых деревьев, 1931;
  • Прививка и размножение различных грунтовых деревьев и кустарников, 1931;
  • К испытанию у нас ранних американских столовых сортов винограда. — Садоводство, 1939, № 1;
  • Цветоводство, 1941.

Відзнаки

Вшанування пам'яті

В знак поваги Іван Мічурін назвав один зі своїх кращих сортів троянд «М. І. Кічунов».

У фондах Бєлгородського державного історико-краєзнавчого музею зберігаються матеріали про Миколу Кічунова: копії фотографій, книга ««Настоящее положение плодоводства и плодоторговли Корочанского уезда Курской губернии», а також журнали ««Курское садоводство, пло­доводство и огородничество»[3].

Примітки
  1. Большая российская энциклопедия(рос.)
  2. Словарь-справочник садовода(рос.)
  3. Городская общественно-политическая газета «Наш Белгород». №35(1823) від 06 вересня 2019(рос.)

Література
  • Словарь-справочник садовода. М., 1957;
  • Беляев П. М. Первый Корочанский садовод. — «Белгородская правда», 1978, 14 декабря.
  • Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.);
  • Буренин В. И., Босс Г. В., Тамберг Т. В. Николай Иванович Кичунов // Соратники Николая Ивановича Вавилова: исследователи генофонда растений. СПб., 1994;
  • Садоводы-учёные России / Под ред. Е. Н. Седова. Орел, 1997.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.