Овочівництво

Виробництво овочів в Україні, 2014

Україна входить у першу десятку світових лідерів за валовим виробництвом овочевої і баштанної продукції, а у розрахунку на душу населення займає дев'яте місце у світі. Проте серед 20-ти передових країн світу Україна посідає 18-те місце за рівнем урожайності. Генетичний потенціал вітчизняних сортів і гібридів використовується лише на 30 відсотків.

Перехід овочівництва до ринкових умов супроводжується зменшенням виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах та збільшенням його у населення, де сконцентровано близько 90 відсотків виробництва овочів.

Якщо у 90-х роках сільськогосподарськими підприємствами вироблялося 71 відсоток овочевої продукції, а 29 відсотків — населенням, в 2000—2011 роках тенденція змінилася на протилежне. Населенням вирощується до 90 відсотків овочів (6,8-7,1 млн тонн) та до 10 відсотків (0,9-1,1 млн тонн) — сільськогосподарськими підприємствами. При цьому до 30 відсотків вирощених овочів через відсутність овочесховищ та переробних потужностей втрачається під час зберігання.

Ефективність функціонування овочівництва та переробної галузі як єдиної системи значною мірою стримується внаслідок порушення партнерських відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними та торговельними підприємствами. Прибутковість у ланцюзі «виробництво — переробка — реалізація» досягається шляхом збитковості виробничої ланки та спекулятивного ціноутворення в системі гуртової та роздрібної торгівлі. Якість продукції, яка доходить до споживача, не відповідає сертифікаційним вимогам. В Україні тільки почалася розвиватися система гуртової торгівлі овочами через організовані продовольчі ринки, де продавець гарантує збут продукції на економічно вигідних умовах. У державі діє система стихійного продажу овочів. Ланцюг «виробник — гуртовий продавець — роздрібний продавець — споживач» перевантажений великою кількістю суб'єктів господарювання, що значною мірою підвищує ціни на овочеву продукцію. Доходи посередників перевищують доходи виробників майже у 1,5-2 рази[2].

На даний час 30 відсотків овочів, які сьогодні реалізовуються через мережу роздрібної торгівлі, імпортується з інших держав. Обсяг виробництва власної продукції неможливо збільшити з таких причин:

• відсутність прямої фінансової допомоги на овочівництво;
• незадовільне інвестування у будівництво овочесховищ та інших об'єктів інфраструктури;
• низький рівень агротехнологій під час вирощування овочевих культур унаслідок недостатнього ресурсного та технологічного забезпечення, зокрема використання технологій, які адаптовані для окремих сортів і гібридів, точного висівання, касетної розсади, внесення мікродоз регуляторів росту та пестицидів;
• незадовільний стан зберігання. Лише до 20 відсотків овочесховищ відповідають сучасним вимогам. У наш час^[коли?] потреба в будівництві нових сховищ для зберігання овочів становить в обсязі до 2 млн тонн.

Через відсутність вітчизняного машинобудування для овочівництва та переробної галузі внаслідок високих цін на іноземні аналоги сільгосптоваровиробники мало використовують у вирощуванні овочевих культур нові конструкції сівалок, обприскувачів, культиваторів, машин для висаджування розсади, поливу, догляду за рослинами та збирання врожаю.

У переробній галузі відсутнє вітчизняне обладнання з енергоощадними технологіями, зокрема лінії з миття, сортування, консервації, пакування та інше.

Основними причинами, які стримують нарощення обсягу виробництва овочів у закритому ґрунті та на зрошувальних землях, є високі ціни на природний газ та електроенергію, а також високі відсоткові ставки за банківськими кредитами, що унеможливлює будівництво нових тепличних комплексів та реконструкцію дійсних[2].

Напрями досліджень:

• Розроблення та вдосконалення технології вирощування товарної продукції, насіння овочевих і баштанних культур у відкритому та закритому ґрунті.
• Вдосконалення технології одержання ранньої продукції у відкритому ґрунті (зокрема ранньої картоплі).
• Конвеєрне виробництво овочевої продукції.
• Вирощування товарної овочевої продукції за рахунок розігріву теплиць.
• Способи підготовки насіння овочевих культур до сівби.
• Розроблення та вдосконалення технології вирощування розсади.
• Вплив органічних і мінеральних добрив на продуктивність рослин овочевих культур.
• Овочеві сівозміни, культурозміни, рамозміни і підготовка ґрунту в них під овочеві культури.
• Розроблення, вдосконалення енергоощадних технологій вирощування товарної продукції та насіння овочів і баштану.
• Удосконалення технології вирощування овочевих культур, придатних для тривалого зберігання.
• Розроблення та вдосконалення технології виробництва грибів.
• Розроблення конструкцій і методів використання споруд закритого ґрунту.
• Вирощування овочевих, баштанних культур на поливних, осушуваних землях.
• Способи збереження сортової чистоти і якості насіння.
• Добір сортів для збільшення ефективності виробництва овочевої та баштанної продукції.

• Огородництво // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1186. — 1000 екз.

• Вища атестаційна комісія України, паспорт спеціальності
• Овочівництво