Лелека (рід)

Живлення

У раціон птаха входять переважно мешканці боліт та невеликих озер: риби, жаби, ящірки, змії, равлики та інші тварини. Також лелеки споживають дрібних гризунів: польові миші, невеликі пацюки, кроти, тушканчики. Часом споживає великих комах та дрібних пташенят.

Розповсюдження

Поширені майже у всіх країнах Європи, крім Скандинавських країн, на території Росії та Казахстану і на Далекому Сході. Поширені також майже по всій території Африки. Зокрема вид Ciconia maguari поширений на території Південної Америки.

Особливості біології

Селяться зазвичай на високих деревах біля води або боліт. Часто можуть влаштувати гніздо на людських дахах.

Більшість видів, що живуть у Європі здійснюють сезонні міграції на південь на територію Африки, де перебувають протягом жовтня, листопада та цілої зими. Повернення лелек у Європу люди сприймають як настання весни. В українському народі 28 серпня вважають датою відльоту білих лелек, а 19 березня — дата їхнього повернення.

Зовнішній вигляд

Лелеки мають велике тіло із добре розвиненими крилами та ногами. Ноги із перетинками, такими як у водоплавних птахів. Середня довжина лелек від дзьоба до хвоста становить 1 — 1,5 метра. Розмах крил до 2 метрів.

Розмноження

Більшість лелек цього роду обирають пару на все життя і роблять гніздо із тонких гілок. Самка відкладає 4-5 яєць у кінці травня, початку червня. Яйця довжиною приблизно 8 см. Пташенята народжуючись можуть видавати звуки. Малих пташенят лелеки легко приручити.

Класифікація

Цей рід було класифіковано французьким біологом Матюреном Жаком Бріссоном у 1760 році. Рід включає 7 видів, з них в Україні трапляється два види:

Вимерлі види
  •  ?Ciconia minor (Ранній міоцен, острів Русінга, Кенія)
  •  ?Ciconia sarmatica (Пізній міоцен, Крента, Румунія)
  •  ?Ciconia gaudryi (Пізній міоцен/ранній пліоцен, Пікермі, Греція)
  • Ciconia sp. 1 (Пізній міоцен/ранній пліоцен, Лі-Крік Майн, США)
  • Ciconia sp. 2 (Пізній міоцен/ранній пліоцен, Лі-Крік Майн, США)
  •  ?Ciconia kahli (Ранній пліоцен, Південна Африка)
  • Ciconia lucida (Середній пліоцен, Монголія)
  • Ciconia maltha (Пізній пліоцен — пізній плейстоцен, США і Куба)
  • Ciconia stehlini (Пізній пліоцен — ранній плейстоцен, Угорщина) — може належати до сучасних видів
  • Ciconia nana (Пізній плейстоцен, Австралія) — колишній Xenorhynchus[1]
  • Ciconia sp. (Пізній плейстоцен/Ранній голоцен Лас Бріс-де-Сан-Феліпе, Куба)

Примітки
  1. Boles. W 2005 A Review of the Australian Fossil Storks of the Genus Ciconia (Aves: Ciconiidae), With the Description of a New Species. Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 27 січня 2014.

Література
  • Лелека (Ciconia) // Біологічний словник: 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986. — C. 317.
  • Охороняйте лелек / В. М. Грищенко [та ін]; Київський еколого-культурний центр, Спілка молодих орнітологів України. — К.: [б.в.], 1996. — 112 с. — (Охорона дикої природи; вип. 3)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.