Литвин Микола Степанович

Микола Степанович Литвин (4 березня 1943, с. Федорівка, нині Веснянка, Добровеличківський район, Кіровоградська область[1] 20 лютого 2020, м. Київ[2]) український кобзар, композитор, письменник, журналіст, громадський діяч. Член НСПУ (1988), НСЖУ (1985). Заслужений діяч мистецтв України (2009).

Микола Степанович Литвин
Зображення
Микола Литвин під час відкриття барельєфу Ігореві Ґереті в Тернополі 5 червня 2010 року
Основна інформація
Дата народження 4 березня 1943(1943-03-04)
Місце народження с. Федорівка, нині Веснянка, Добровеличківського району, Кіровоградської області
Дата смерті 20 лютого 2020(2020-02-20) (76 років)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство  Україна
Національність українець
Професія кобзар, композитор, письменник, журналіст, громадський діяч
Інструменти бандура
Премії Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького, Літературна премія імені Олени Пчілки, Літературно-мистецька премія імені Володимира Косовського
Звання

Життєпис

Освіта

Трудова діяльність

  • 1964—1965 — артист-бандурист Чернігівської і Тернопільської філармоній.
  • 1968—1972 — соліст Київського оркестру українських народних інструментів.
  • 1972—1973 — викладач по класу бандури Кагарлицької музичної школи.
  • 1973—1977 — викладач по класу бандури у Сумському музичному училищі.
  • 1977—1983 — викладач по класу бандури у Київській музичній школі № 2.
  • 1983—1991 — старший редактор відділу літератури журналу «Україна».
  • 1991—1993 — завідувач відділу мистецтва журналу «Сільські обрії».
  • 1993—1997 — оглядач всеукраїнської фермерської газети «Наш час».
  • 1997—1998 — заступник головного редактора газети «Слово Просвіти».
  • Від 1998 — головний редактор газет «Вісті з України» та «Український форум».

Громадсько-політична діяльність

Панахида на могилі Ігоря Ґерети 5 червня 2010 року

У 1965 році заарештований за участь у напівлегальній націоналістичній організації (м. Тернопіль) та звинувачений у проведенні «антирадянської пропаганди», тривалий час не працював.

Родина

Творчість

Як кобзар виступав у всіх областях України, у Польщі, Словаччині, Литві, США.

Брав участь у святах, які проводить Тернопільський обласний краєзнавчий музей, виступав із програмою «Пісні волі» на своєму ювілейному вечорі в Тернопільській обласній філармонії у березні 1993 та листопаді 2004 — на вечорі поезії, малярства і пісні «Україна прийдешня», де репрезентував свою збірку поезій «Іржання стриножених коней», 26 січня 2003 у приміщенні «Пласту» в Тернополі та інші.

Репертуар

У репертуарі Миколи Литвина — думи, козацькі, стрілецькі та пісні на слова українських поетів, власні твори.

Літературний доробок

  • «Вітряки», збірка віршів (1988);
  • «Зорі на дні криниці», збірка оповідань і повістей (1987);
  • «Лети, павутино!», повісті, присвячені видатним українським композиторам (1990);
  • «Струни золотії», повість-есе, присвячена дослідженню витоків та історії українського кобзарства (1994);
  • «Пісні волі», книга музичних творів (1995);
  • «Артем Ведель. Могутній дух Мазепи», повість (1997);
  • «Іржання стриножених коней», збірка поезій присвячена пам'яті Ігоря Ґерети (2004).

Відзнаки

Стипендія імені М. Литвина

У 1993 році Тернопільська обласна рада встановила стипендію імені М. Литвина для студентів-бандуристів, які навчаються у Тернопільському музичному училищі та студентів-тернопільців, котрі студіюють гру на бандурі у вишах України.

Примітки

  1. Д. В. Павличко. Литвин Микола Степанович. esu.com.ua. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.. Процитовано 14 липня 2018.
  2. Помер кобзар Микола Литвин // Україна молода. — № 29 (5631). — 20—21 березня 2020.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.