Ломикіна Зоя Дмитрівна

Зоя Дмитрівна Ломи́кіна (нар. 17 квітня 1928, Первомайськ пом. 12 серпня 2008, Одеса) — українська скульпторка; член Спілки художників України з 1960 року. Дружина художника Костянтина Ломикіна.

Ломикіна Зоя Дмитрівна
Народилася 17 квітня 1928(1928-04-17)
Первомайськ, Одеська область
Померла 12 серпня 2008(2008-08-12) (80 років)
Одеса, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульпторка
Alma mater Одеське художнє училище
Вчителі Тодоров Михайло Дмитрович, Шелюто Микола Андрійович, Чубін Антон Юхимович і Чувакін Федір Федорович
Членство Національна спілка художників України
У шлюбі з Ломикін Костянтин Матвійович

Біографія

Народилася 17 квітня 1928 року у місті Первомайську (тепер Миколаївська область, Україна). 1950 року закінчила Одеське художнє училище (викладачі Михайло Тодоров, Антон Чубін, Микола Шелюто, Федір Чувакін).

Працювала в Одесі: протягом 19571959 років — викладач художньої школи; у 19601980-ті роки — у філії Художнього фонду України. Жила в Одесі на вулиці Чкалова 1, квартира 13. Померла в Одесі 12 серпня 2008 року.

Творчість

Пам'ятник академіку Олександру Ляпунову
Пам'ятник Євгену Блажевському
надгробок Юлії Ряб­чинській

Працювала в галузі станкової, монументальної та декоративної скульптури. Для скульптурних портретів, композицій, пам'ятників, надгробків використовувала гіпс, бронзу, граніт. Серед робіт:

  • «Потьомкінець» (1957, гіпс);
  • «Рибалка з Чорногорки» (1958);
  • пам'ятник академіку Олександру Ляпунову в Одесі (1958, брогза, граніт; архітектор В. Мусаров);
  • «Не для війни синів ми ростимо» (1960);
  • «1905 рік» (1960, гіпс);
  • «Водолаз Севастопольського флоту В. Дарченко» (1965);
  • «Нам потрібен мир» (1967, гіпс);
  • портрет Сергія Кірова (1970, дерево);
  • портрет Михайла Фрунзе (1971, штучний камінь);
  • «Юність» (1971, шамот);
  • «Молодий архітектор» (1971; 1978);
  • «Скульптор Таїсія Судьїна» (1972);
  • «Заснов­ник Одеської художньої школи К. Костанді» (1974);
  • «Юнак» (1990);
  • пам'ятник Євгену Блажевському в селі Любомирці (1963, брогза, граніт; архітектор В. Онащенко);
  • надгробок Юлії Ряб­чинській в смт Піщанці (1974).

Брала участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1957 року.

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.