Лівицька-Холодна Наталя Андріївна

Лівицька-Холодна Наталя Андріївна
Народилася 15 червня 1902(1902-06-15)
містечко Гельмязів Золотоніського повіту Полтавської губернії, нині село Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, Україна
Померла 28 квітня 2005(2005-04-28) (102 роки)
Торонто, Канада
Громадянство  УНР→ Канада
Національність українка
Діяльність письменниця, поетеса, перекладачка
Мова творів українська
Батько Лівицький Андрій Миколайович
Мати Лівицька Марія Варфоломіївна
Брати, сестри Лівицький Микола Андрійович
У шлюбі з Холодний Петро Петрович
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Ліви́цька-Холо́дна Ната́ля Андрі́ївна (15 червня 1902, Гельмязів — 28 квітня 2005, Торонто, Канада) — українська письменниця, поетеса, перекладач.

Біографія

Народилася 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязів Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917—1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет.

Досить швидко зближується з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом, Маланюком. У 1927 р. переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті. Була однією з організаторів літературної групи «Танк». Друкувалась в альманасі «Сонцецвіт».

Після Другої світової війни мешкала в західнонімецьких містах Оффербах, Майнцкастель та Етлінген. 1950 р. переїздить до США і проживає в Йонкерсі поблизу Нью-Йорка. Була членом управи Союзу українок Америки. Померла в 2005 р. у Канаді.

Її перу належать поетичні збірки «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937) та біографічна проза про Шевченка «Шлях велетня» (1955).

У Лівицьку-Холодну був закоханий Євген Маланюк, який присвятив їй декілька поезій.

Особливості поезії

У антології сучасної української поезії «Координати» (упорядкування Б. Бойчука, Б. Рубчака, 1969) підкреслено, що особиста лірика Лівицької-Холодної позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.

Крім того, помітні відсвіти поезії Анни Ахматової. Названа Євгеном Маланюком українською Ахматовою, Н. Лівицька-Холодна, звичайно ж, не є українським відповідником російської поетеси, а в поясненні М. Слабошпицького – суголосним мотивом, у якому раптово «накладаються» одна на одну життєві ситуації і реакції на них ліричних героїнь, в якій жіноча вразливість поєднується із силою протистояння, зі здатністю все перемогти і все зрозуміти і серцем, і розумом [1].

Пристрасть у її інтимній ліриці таємнича, приваблива аж до самозгуби. Кохання майже завжди заборонене, приховане; дуже часто жорстоке й буремне. Лірична героїня зваблює сильних чоловіків гіпнотичною силою «фам фаталь». Разом з тим, поетеса часом говорить про спокій, серйозність і тривалість у коханні. У техніці Лівицької-Холодної панує вишукана гармонія, стрункість і легкість.

У поезії Н. Лівицької-Холодної, як це властиво українській поетичній свідомості, переважають зорові, візуально-континуальні образи. Любов і поезія – саме цими словами можна якнайточніше позначити життя і творчість Н. Лівицької-Холодної. Ії поезія завжди народжувалася із щирості й любові, а любов завжди була поезією[2].

Наталія Лівицька-Холодна — поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова. Музика її поезії заслуговує на увагу.

Видання
Разом з мамою Марією Лівицькою

Наталя Андріївна Лівицька-Холодна автор збірок «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937), «Поезії, старі і нові» (1985), біографічної повісті «Шлях велетня» (1955); оповідань для молоді «Синя квітка», «Я бачив Симона Петлюру», «Розповідь про Крути» (1956). Перекладала твори Ш. Бодлера, П. Валері, Піранделло.

  • Лівицька-Холодна Н. Поезії старі і нові. — Нью-Йорк: Видання Союзу українок Америки, 1986. — 238 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Вогонь і попіл. — Варшава: Варяг, 1934. — 67 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Сім літер. — Варшава: Варяг, 1937. — 66 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Шлях велетня: Ілюстрована біографічна розповідь про Тараса Шевченка. — Нью-Йорк: Вид-во М. Борецького, 1955. — 144 с.
  • Празька поетична школа. Антологія / Упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф'єва, А. О. Дністрового. — Харків: Веста, Ранок, 2004. — 256 с.

Сім'я
Наталя Ліви́цька з родиною. Варшава. 1920

Література
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 / уклад.: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / упоряд. і передм. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
  • Празька поетична школа. Антологія / упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф'єва, А. О. Дністрового. — Харків: Веста, Ранок, 2004. — 256 с.
  • Бойчук Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною // Сучасність. — 1985.- № 3. — С. 8-17.
  • Коровицький І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово: Збірник 10. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. — Едмонтон, 1983. — С.337-341.
  • Коровицький І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної // Сучасність. — 1980. — Ч. 5 (233). — С. 35-45.
  • Куценко Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості. — К.: Спадщина, 2004.
  • Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної). — Львів: Львівський державний університет, 1998. — 48 с.
  • Легка О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Пахаренко В. «Долетить на Дніпро луна…» (Поезія Н. Лівицької-Холодної)с// Слово і час. — 1992. — № 6. — С. 20-25.
  • Слабошпицький М. Остання з великого покоління Наталя Лівицька-Холодна // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 221—239.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — 384 с.
  • Андрусів С. Вік прожитий, як належить: Пам'яті української письменниці Наталі Лівицької-Холодної // Жіночий світ. — 2005. — № 3-4. — С. 14-16.
  • Бійчук Г. «Серце надвоє роздерте»: Вивчення лірики Н. Лівицької-Холодної // Українська література в загальноосвітній школі. — 2000. — № 3. — С. 18-23.
  • Бойчук Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною // Сучасність. — 1985. — № 3. — С. 8-17.
  • Єременко О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної //Слово і час. — 2000. — № 4. -С. 68-72.
  • Коваль Р. М. Лівицька-Холодна Наталя Андріївна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Коровицький І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово: Збірник 10. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи.- Едмонтон, 1983. — С. 337—341.
  • Коровицький І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної // Сучасність. — 1980. — Ч.5 (233). — С. 35-45.
  • Куценко Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості.- К.: Спадщина, 2004. — 104 с.
  • Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної). — Львів: Львівський державний університет, 1998. — 48 с.
  • Легка О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Лівицька-Холодна Наталя // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. — К., 2007. — Част. 2. — С. 15-16.
  • Міщенко Л. Один мотив — любов до України: До 100-річчя від дня народження Н. Лівицької-Холодної // Дзвін. — 2002. — № 8. — С. 146—150.
  • Пахаренко В. «Долетить на Дніпро луна…» (Поезія Н. Лівицької-Холодної) // Слово і час. −1992. — № 6. — С. 20-25.
  • Погребенник Ф. П. Лівицька-Холодна Наталя // Українська літературна енциклопедія: у 5 т. — К.:Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 185.
  • Рубчак Б. Серце надвоє роздерте // Лівицька-Холодна Н. Поезії старі і нові. — Нью-Йорк: видання Союзу українок Америки,1986. — С. 5-26.
  • Слабошпицький М. Остання з великого покоління Наталя Лівицька-Холодна // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 221—239.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Примітки
  1. Слабошпицький., Михайло (2006). Остання з великого покоління. Наталя Лівицька- Холодна // 25 поетів української діаспори. Київ: Ярославів Вал. с. 222.
  2. Андрусів С. (2004). "Сад любові" Наталі Лівицької- Холодної // Українки в історії. Київ. с. 283–286.
  3. Історія Собору — Український Католицький Собор Покрова Пресвятої Богородиці

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.