Лівицька Марія Варфоломіївна

Народилася 9 квітня 1879 року у місті Жмеринці Подільської губернії. Батько — Ткаченко Варфоломій Семенович. Близько двох років від роду залишилася сиротою без матері. Виховувалася мачухою.

Закінчила Фундуклеївську жіночу гімназію у Києві (1897) року. Працювала приватним вчителем у (1898—1899) роках, зай­­ма­­лася громадською та партійною діяльністю. Завдяки знайомству з революційним активістом Андрієм Лівицьким, стала членом РУП, УСДРП, познайомилася з її активістами Миколою Міхновським, Миколою Поршем. Була членом київської студентської громади, до якої входили Дмитро Антонович, Володимир Винниченко, Олександр Ско­­ропис-Йолтухівський, Андрій Лівицький, Людмила Старицька-Черняхівська, Марія Грінченко та ін.

15 липня 1900 року обвінчалася з Андрієм Лівицьким. Обряд відбувся в церкві Івана Богослова села Володіївці, що розташоване неподалік станції Копай і міста Бар Подільської губернії. Обряд проводив місцевий священик Іван Крижанівський, одружений з рідною сестрою Марії Ткаченко — Неонілою. Вона й фінансувала торжество, оскільки батьки нареченого, дворяни села Ліпляве Золотонішського повіту Полтавської губернії відмовилися благословити шлюб сина-революціонера, якого переслідувало жандармське управління з такою ж, як і він бунтівницею.

Марія Лівицька брала активну участь у діяльності Української жіночої громади, в революційних подіях 1905–07. У 1920 році виїхала до Варшави, де очолювала Союз українських емігранток у Польській республіці. На­­при­­кінці Другої світової війни перебралася у Німеччині, мешкала у Карлс­руе, Етлінґені. Від 1957 — у США.

Померла 16 серпня 1971 р. у Йонкерсі (Нью-Йорк).

• Автор спогадів «На грані двох епох» (Нью-Йорк, 1972).[1], в спогадах детально описала родинні зв'язки полтавських дворян Лівицьких, характери, смаки та переконання членів родини, побутову атмосферу, умови життя на тлі історичних подій, що відбувалися в Україні у перші роки 20 ст. Розглядає особисте життя письменників, державних і громадсько-політичних діячів, зокрема Володимира Винниченка, Павла Крата, Миколу Міхновського, Миколу Пор­­ша, Бориса Мартоса, Володимира Дорошенка, Володимира Шемета, в динаміці розкриває їхні образи, характери, побут, літературні смаки, уподобання. Цікаво переповіла про дитячі роки та навчання своїх дітей Наталії та Миколи.

Марія Ліви́цька з родиною. Варшава. 1920

• Чоловік — Лівицький Андрій Миколайович;
• Донька — Лівицька-Холодна Наталя Андріївна;
• Син — Лівицький Микола Андрійович.

• Список перших леді України

• Олександр Горобець «Золоте весілля» у подільській глибинці
• Газета «Свобода» (США) з повідомленням про смерть М. Лівицької

• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Померла Марія Лівицька, вдова по президенті УHP в екзилі Андрієві Лівицькому: [некролог] // Свобода, 1971, 19 серп.; Павловський В. Перше українське жіноче об'єднання в Києві (1901—1905) // Наше життя. 1998. № 5.