Макс Зерінг

Макс Зерінґ (нім. Max Sering) — німецький економіст. Доктор економічних і соціальних наук, доктор юридичних наук, доктор сільськогосподарських наук, доктор філософії, професор Боннського (1885–89) та Берлінського (1889–1925) університетів. Член Прусської Академії наук.
Директор науково-дослідного інституту землеробства та колонізації (Зерінг-інститут). Визнаний авторитет із земельних питань взагалі й аграрних проблем та колонізаційних процесів зокрема. Входив до складу Правління Товариства підтримки української науки і культури в Німеччині.
Член правління Німецької Ганноверської партії (нім. Die Deutsch-Hannoversche Partei) [1]. Член Асоціації соціальної політики (нім. Verein für Socialpolitik).
Таємний урядовий радник.

Макс Зерінг
нім. Max Sering
Народився 18 січня 1857(1857-01-18)
Барби, Зальцланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер 12 листопада 1939(1939-11-12) (82 роки)
Берлін, Німецький рейх
Поховання Берлін
Країна  Німецький рейх
Діяльність економіст, викладач університету, професор
Галузь економіка
Alma mater Страсбурзький університет
Науковий керівник Густав Шмоллер
Знання мов німецька
Заклад Боннський університет і Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук
Нагороди

Життєпис

Походив із родини Фрідріха Вільгельма Зерінга (1822-1901), професора музики і композитора. Мати, уроджена Фрідландер (-1939) нім. Friedlander.

Навчання розпочав у монастирі Богоматері у Магдебурзі. Продовжував у ліцеї у Страcбурзі та Ляйпцігові. Вивчав право та політологію у Страсбурзькому та Ляйпцизькому університетах у 1879—83 роках. 1881 р. доктор економічних і соціальних наук у Страсбурзі

1879-83 стажист-адвокат судової та адміністративної служби в Ельзас-Лотарингії.

Восени 1883 року пройшов габілітацію в Боннському університеті. 1885-89 рр. професор політології там само.

1893 року урядом Пруссії відряджений до Сполучених Штатів та Канади для вивчення північноамериканської конкуренції та сільського господарства.

1889-1906 професор Берлінського аграрного коледжу. 1889-97 приват-викладач Берлінського університету. 1897—1934 — професор Берлінського університету.

1914-18 Голова вченої комісії Прусського військового міністерства.

У 1902—27 роках керівник навчальних курсів Товариства державної наукової додаткової освіти [2].

Від 1922 директор заснованого ним Німецького науково-дослідного інституту сільського господарства та колонізації.

Макс Зерінг був головою Наукової комісії Прусського військового міністерства під час Першої світової війни. На цій посаді 1912 року він, разом з президентом округи Бранденбург Фрідріхом фон Шверіном (нім. Friedrich Ernst von Schwerin), заснував Товариство сприяння внутрішій колонізації (нім. Gesellschaft zur Förderung der inneren Kolonisation). Наголос робився — і це важливо для оцінки Макса Зерінга як особистості — на «плановане створення нових поселень на прилеглій території», без тенденції до розширення Райху. 1919 року був прийнятий Акт про поселення в Райхові (нім. Reichssiedlungsgesetz), і Макс Зерінг вважався його «батьком» [3].

Був призначений на прусську державну службу Германом Герінгом [4]

Перебування в Україні

1912 року до Російської імперії берлінським «Об'єднанням з підвищення кваліфікації у галузі державних наук» (нім. Vereinigung für Staatswissenschaftliche Fortbildung) була відряджена дослідницька група зі 108 осіб. До неї входили управлінці і судді, підприємці і вчені, журналісти і політики [5]. До складу групи увійшли: О. Аухаген (нім. Otto Georg Gustav Edwin Auhagen), професор вищої школи економіки Берліна, славіст О. Брюкнер (нім. Alexander Brückner), професор історії Отто Гетцш (нім. Otto Hoetzsch), Макс Зерінґ з берлінського університету. Делегація мала за мету вивчення вивчення економічного розвитку країни за час столипінської реформи. Делегація відвідала Москву, Санкт-Петербург, Київ, Харків, Тверь. Результатом цієї поїздки була збірка «Російська культура і господарство» (нім. Russlands Kultur und Volkswirtschaft : Aufsätze und Vorträge im Auftrage der Vereinigung für staatswissenschaftliche Fortbildung zu Berlin / hrsg. von Max Sering.), видана 1913 року.

Під час перебування у Києві, разом із проф. Кершенштейнером, відвідав Олександрівську Імператорську гімназію, де її директор Микола Стороженко подарував кожному ювілейне тритомне видання (обсягом 1750 сторінок) книги «Столѣтіе Кіевской Первой Гимназіи, 1809—1811—1911 г.г.» ((рос. дореф.)) [6]

Під час подорожі і виникла ідея організувати Товариство з вивчення Росії [7]. На той час території сучасних країн Центральної та Східної Європи,— і України зокрема,— належали до трьох імперій — Німецької, Австро-Угорської і Російської.

Вдруге приїхав в Україну 1918 року. Метою його було всебічне ознайомлення з Україною, з якою він був знайомий до того часу головно по літературі, а також організація курсів для німецьких офіцерів в Україні. Входив до складу змішаної україно-німецької комісії з питань залізнично-шляхової тарифної угоди (від Данцигзької залізниці), що розпочала роботу у Києві 27 травня 1918 року [8].

30 серпня мав тривалу бесіду із Дмитром Донцовим [9]. За рекомендацією професора Пауля Рорбаха звернувся до Євгена Чикаленка з листом від Євмена Лукасевича (31 серпня). Перекладачем під час розмови М. Зерінга з Є. Чикаленком був Дмитро Донцов [10].

Наукова діяльність

Примітки
  1. Siegfried Mielke (Hrsg.) unter Mitarbeit von Marion Goers, Stefan Heinz, Matthias Oden, Sebastian Bödecker: Einzigartig – Dozenten, Studierende und Repräsentanten der Deutschen Hochschule für Politik (1920–1933) im Widerstand gegen den Nationalsozialismus. Lukas-Verlag, Berlin 2008, ISBN 978-3-86732-032-0.— S. 500.
  2. Das deutsche Führerlexikon : 1934/35.— Berlin : Otto Stollberg G. m. b. H., 1934.— S. 456.
  3. Dams, T. J. (2009). "Machtergreifung?" - Kontinuitäten und Brüche bei Institutionen und Persönlichkeiten der Agrar-, Siedlungs- und Raumordnungspolitik. In H. Mäding, & W.e. Strubelt (Hrsg.), Vom Dritten Reich zur Bundesrepublik: Beiträge einer Tagung zur Geschichte von Raumforschung und Raumplanung S. 165.
  4. Biografie, Max Sering.— Wissenschaftliche Sammlungen› Teil-Katalog der wissenschaftlichen Sammlungen.— Humboldt-Universität zu Berlin (нім.)
  5. Karl Schlögel. Von der Vergeblichkeit eines Professorenlebens. Otto Hoetzsch und die deutsche Rußlandkunde.— [https://www.eurozine.com/von-der-vergeblichkeit-eines-professorenlebens/ Eurozine, 17 January 2006.
  6. Пазюра Наталка. НЕВІДОМА «АВТОБІОГРАФІЯ» МИКОЛИ СТОРОЖЕНКА.— Український історичний збірник, Вип. 12, 2009.— С. 496.
  7. Бородин С. В. Институциональное формирование германского россиеведения.— Вестник Удмуртского университета, 2013, №3(серия 5).— С. 92.
  8. Гай-Нижник Павло. Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917-1930 рр.).— К., 2006.С. 132.
  9. Донцов Д. І. Рік 1918, Київ.— Торонто: Гомін України, 1954.— С. 60—61.
  10. Чикаленко Євген. Щоденник (1918-1919).— К.: Темпора, 2011.— С. 147—148.

Джерела
  • Бурім Д. В. Діяльність Товариства підтримки української науки та культури в Німеччині (за матеріалами Архіву Федеральної Землі Берлін)/Чорноморський літопис.— 2012.— Вип. 5.— С. 142-164. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chl_2012_5_24
  • Донцов Д. І. Рік 1918, Київ.— Торонто: Гомін України, 1954.— 127, [1] с. (Бібліотека видавництва "Гомін України" ; ч. 1).
  • Чикаленко Євген. Щоденник (1918-1919).— К.: Темпора, 2011.— 424 с. ISBN 978-617-569-071-0
  • Dams, T. J. (2009). "Machtergreifung?" - Kontinuitäten und Brüche bei Institutionen und Persönlichkeiten der Agrar-, Siedlungs- und Raumordnungspolitik. In H. Mäding, & W.e. Strubelt (Hrsg.), Vom Dritten Reich zur Bundesrepublik: Beiträge einer Tagung zur Geschichte von Raumforschung und Raumplanung (S. 161-187). Hannover: Verl. d. ARL. https://nbn-resolving.org/urn:nbn:de:0168-ssoar-360033(нім.)
  • Eckhard Hansen, Florian Tennstedt (Hrsg.) u. a.: Biographisches Lexikon zur Geschichte der deutschen Sozialpolitik 1871 bis 1945. Band 1: Sozialpolitiker im Deutschen Kaiserreich 1871 bis 1918.— Kassel: Kassel University Press, 2010.— 186 S. ISBN 978-3-86219-038-6 (нім.)

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.