Малеве

Село розташоване на березі р. Стир, за 5 км від автодороги Т 0303.

Перші жителі на території Малівщини з'явилися в далекому минулому. Були знайдені пам'ятки неолітичного періоду, хоча вони вивченні недостатньо. За способом прикрашення кераміки — це племена лінійно-стрічкової кераміки. Вони вирощували злаки, ячмінь, просо, жито, овес, вику. Люди оселялись на березі річки бо поряд з землеробством важливу роль в їх житті продовжували відігравати мисливство, рибальство, і збиральство.

Татари налетіли на село неждано-негадано. Не було навіть коли за зброю вхопитися. Тому, по суті, перевага була на одному боці. Татари вчинили жорстоко — майже все село потерпіло від їх нападу. Багатьох повбивали, багатьох в полон забрали. Залишилось жителів дуже і дуже мало. Звідси і пішла назва поселення — Малеве.

Перша історична згадка про село Малеве з 1433 року, коли князь Лев Свидригайло надає це село своєму слузі Іванові Мукосієвичеві, за вірну службу. В 1545 році згадується як маєток луцького ключника Петра Загоровського, до якого в Луцькому замку належала одна городня. В 1557 році Михайло Загоровський платив від села Малеве за 11 дим., цього ж села платив за 6 дим., 6 город., 6 комірн., 2 вольних коліс.

У 1686 року село Малеве залишилось під гнітом Польщі. Розмір панщини наприкінці XVII ст. становив в середньому 5-6 днів на тиждень. Крім панщини селяни мали виходити на зажинки, обжинки, платити грошовий чинш.

Протягом XVIII ст. на Правобережжі часто вибухали селянські повстання в яких брало участь і населення Малева. У 1702 році місцеві жителі підтримали повстанців але повстання було придушене.

З 1795 року Малево ввійшло до складу Російської імперії. Наприкінці XIX ст. у селі було 72 доми, 475 жителів, дерев'яна церква з 1717 року.

Революційні події 1905-07 р. р знайшли відгук і в нашому краї. Так малівчанин Шаховський Філіп у 1905 році став депутатом Державної Думи. Нова хвиля селянських виступів прокотилася і в 1908 році. У 1912 році відбулися заворушення селян невдоволених столипінською аграрною реформою. До реформи Малево та навколишні села були компактними, постійними, переміщення населення не відбувалось. Лише з 1912 року починається переселення людей на хутори. В селі Малево утворились хутори: «Подоли», «Низ», «Озеро», «П'ятихатки», «Верхній», «Середній хутір».

У 1906 році село Боремельської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 верст, від волості 8. Дворів 82, мешканців 532[1].

Перша світова війна не обійшла і Малево. Постійні переміщення війська, мобілізації чоловіків — все це викликало невдоволення серед місцевого населення. Селян обурювали примусові повинності та дорожнеча. В 1915 році біля с. Малеве було побудовано вузькоколійку для перевезення гармат. У 1917 році внаслідок революції у прифронтовій зоні активізували свою діяльність більшовики. В січні 1918 року в селі Малево на короткий час було проголошено Радянську владу. Але несподівано наш край окупували австро-німецькі війська.

Поразка Німеччини і Австро-Угорщини у Першій світовій війні привела до падіння гетьманату Скоропадського. Боротьбу за територію краю продовжували Директорія, більшовики і поляки.

Малеве на топографічній карті 1937 р.

За Ризьким миром 1921 року Малеве відійшло до Польської держави, де знаходилось до 1939 року. Основним заняттям населення було сільське господарство, крім того в селі були ковалі, столярі, шевці і кравці. Торгівлею займалися євреї, було дві корчми. За роки панування Польщі на західноукраїнських землях жителі села вели боротьбу проти національного гніту. В 1928 році в селі Малеве поліція заарештувала 8 селян.

Перші органи радянської влади в селі Малево були створені в 1939 році, з часу приєднання Західної України до УРСР. Першим головою сільської ради був Харчук Яків Хомович.

Колгосп було організована весною 1941 року під назвою «Червоний колос». Першим головою був Сінчук Стас Юстинович. Членами колгоспу стало 50 % населення.

24 червня 1941 року територія нашого краю була повністю окупована нацистськими загарбниками. Територію Малівської сільської ради було звільнено 18 березня 1944 року радянськими військами 1279 стрілецького полку 389 стрілецької дивізії. На фронтах Другої світової війни проти нацистів воювало 28 жителів с. Малеве. В 1969 році воїнам-односельчанам, які загинули в роки війни, було споруджено обеліск в селі Малеве.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Церква у селі

Перший храм був споруджений у 1917 році, прихожанами та священиком Доміаном Євгасевичем. На місці вівтаря нині стоїть камінний хрест. У 1961 році закрили церкву. Розібрали, зняли дзвони, ікони. У церкві був колгоспний склад. 8 листопада 1989 року храм був повністю відновлений та освячений.

В північно-східній частині подвір'я церкви встановлено розп'яття Ісуса Христа, вирізьблене із дерева, яке виготовлене у 2013 році. Це благодійна робота Нечая Василя Кириловича, жителя с. Малеве.

Малеве відоме великою релігійною громадою євангельських християн-баптистів, які мають власний дім молитви. Розміщений він за адресою вул. Молодіжна, 1. Незмінним керівником церкви протягом багатьох років служить Хорошенко В'ячеслав Леонідович.