Манойло Микола Федорович
Мико́ла Фе́дорович Мано́йло (8 грудня 1927, с. Манили, тепер Валківського району Харківської області — 22 вересня 1998, Харків) — український оперний співак (баритон) та вокальний педагог, громадський діяч. Депутат Верховної Ради Української РСР 9—11 скликань.
| Манойло Микола Федорович | |
|---|---|
 Зображення | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 грудня 1927 |
| Місце народження | Манили, Валківський район, Харківська округа, Українська СРР, СРСР |
| Дата смерті | 22 вересня 1998 (70 років) |
| Місце смерті | Харків, Україна |
| Поховання | Міське кладовище № 2 (Харків) |
| Громадянство | СРСР і Україна |
| Національність | українець |
| Професії | співак, оперний співак |
| Освіта | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
| Співацький голос | баритон |
| Нагороди |
   |
Біографія
Народився Микола Манойло 8 грудня 1927 року у селі Манили Валківського району Харківської області.
З 1943 року працював трактористом в колгоспі імені Будьонного Валківського району Харківської області. Служив у Радянській армії з 1944 року.
У 1960 році закінчив Харківську консерваторію (клас Павла Голубєва).
З 1980 року викладав у Харківському інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського. У 1990 році отримав звання професора.
Майже тридцять років (1958–1987) — соліст Харківського театру опери та балету, виконавши за цей час більше 30 провідних партій. Дуже вимогливий до себе, Манойло зійшов зі сцени задовго до того, як голоси співаків з віком починають тьмяніти.
Член КПРС з 1973 по 1991 рік.
Микола Манойло — Народний артист СРСР (1976) і Української РСР (1971). Його нагороджено орденом Знак Пошани, медалями.
Партії
- Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка).
- Губанов («Василь Губанов» Дмитра Клебанова).
- Мазепа («Мазепа» Петра Чайковського).
- Князь («Чародійка» Петра Чайковського).
- Томський («Пікова дама» Петра Чайковського)
- Демон («Демон» Антона Рубінштейна).
- Грязной («Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова).
- Князь Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна).
- Фігаро («Севільський цирюльник» Джоаккіно Россіні).
- Ріголетто («Ріголетто» Джузеппе Верді).
- Граф ді Луна («Трубадур» Джузеппе Верді)
- Амонасро («Аїда» Джузеппе Верді)
- Яго («Отелло» Джузеппе Верді).
- Скарпіа («Тоска» Джакомо Пуччіни).
- Кіазо («Даїсі» Захарія Паліашвілі).
- Лістрат («В бурю» Тихона Хрєнникова).
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 350—351.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 241—242.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 386.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 395.
- Демиховский Н. Солист оперы // Сельск. жизнь. 1960. 20 октября.
- Ракова А. Певец защищает диплом // Красное знамя. — Харьков, 1960. — 7 июля.
- Жуков Е. Из армейского запевалы — до солиста оперы // Рабочий край. — Иваново, 1962. — 21 июля.
- Летит песня // Рабочая газета. — Киев, 1966. — 26 января.
- Жовтоног И. Успехов Вам, хороший человек! // Красное знамя. — Харьков, 1975. — 16 июля.
- Манойло Николай Федорович // Муз. энциклопедия. — М., 1976. — Т. 3.- С. 433.
- Чепалов А. Давно знакомая опера // Слава Севастополя. — 1976. — 7 августа.
- Щербакова Н. Песня в сердце // Красное знамя. — Харьков, 1976. — 16 января.
- Народные артисты СССР // Театр. — 1977. — № 5. — С. 102.
- И мастерство, и вдохновенье… / беседу вела Г. Чернова // Приок. правда. — 1983. — 13 июля.
- Чепалов А. Искать верный камертон // Сов. культура. — 1983. — 31 июня.
- Долганов В. Живет в душе родной мотив // Сов. культура. — 1985. — 10 августа.
- Ганзбург Г. Вспомним Николая Манойло // Панорама [Харьков]. — 1999. — № 3. — 16 января. — С. 14.
- Чепалов А. И. Записки «призрака оперы». — Харьков: Золотые страницы, 2012. — C. 102—104. ISBN 978-966-400-257-5