Мара

У творах міфологів 19 століття, таких як Карел Яромір Ербен, Шимон Матусяк, Грегор Крек або ранній Ян-Гануш Махал, Марена висвітлена як богиня смерті. Цю версію розвинуто Вацлавом Ганкою на основі чеського словника «Mater Verborum», де Марена ототожнюється з Гекатою і Прозерпіною[4][5][6].

Згідно з повір'ям, Мара вічно чатує на юного Коляду, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну ніч. Морена ковтає Сонце взимку, тому настає зима.

Володіння Марени, за давніми легендами, знаходиться за чорною річкою Смородиною, яка розділяє Яву і Наву, під мостом з калини, що його охороняє змій. Марена втілює «мару» — мертву воду, тобто силу, яка загоює рани. Але смерть не є повним перериванням життя як такого, натомість знаменуючи перехід до життя іншого, до нового Початку, бо після зими, яка забирає із собою все віджиле, завжди настає нова весна.

За давньоруською легендою, Мара — дружина Чорнобога^{[джерело?]} — сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів — хто відгукнеться, той помирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров^{[джерело?]}.

Мара може поставати у двох іпостасях: то сердитою царицею-водицею, то супутницею Купайла, що втілює красу і грацію.

Особливо Мару шанували 1 березня, коли проганяється зима. Давні русини щовесни, напередодні нового (землеробського) року спалювали або топили опудала Мари.

В ніч на Івана Купала Мара очищає людські душі від гріха[3].

Марі присвячували обряди викликання дощу.

Трясовиця

Разом зі Змієм Мара породила 13 міфічних потвор, яких пустила по світу нести людям хвороби[7][8] (в різних джерелах подаються різні назви):

1. Вогневиця або Огнея — несла лихоманку, тиф та інші хвороби. Зображувалась у вигляді кістлявої баби з великими палаючими очима (За О. Афанасьєвим)[9].
2. Глуханя або Глухея — відбирала в людей слух і мову. Зображувалася потворною бабою без вух і рота (За П. Трощиним)[10].
3. Гризачка — несла хворобу серця. Зображувалася черв'якоподібною істотою, в якої над посинілою тонкою верхньою губою зависали гострі хижі зуби (За П. Трощиним)[11].
4. Жовтяниця або Жовтуша — несла жовчну хворобу. Її уявляли висохлою немічною бабою з жовтими очима і лицем (За П. Трощиним)[12].
5. Кікімора — богиня сновидінь. Уявлялась сонливою, блідою дівою, яка жила в людській оселі у комині чи запічку (За О. Афанасьєвим)[13]
6. Коркуша — заражала людей коростою, віспою, обкидала чиряками і струпами тощо. Зображувалась коростявою, конопатою бабою, вкритою струпами та гнилими виразками (За П. Трощиним)[14].
7. Лідниця або Ледея — несла застуду, відморожувала кінцівки тощо. Зображувалась у вигляді обледенілої баби з крижинами замість очей (За П. Трощиним)[15].
8. Ломота або Ломея — несла хворобу кісток, кінцівок, нарости на суглобах. Зображувалась потворною бабою з вивернутими кінцівками, повернутою назад головою тощо (За П. Трощиним)[16]
9. Лякливиця — несла переляк, боязкість тощо (За П. Трощиним)[17].
10. Навія або Нивея-Танцівниця— несла людям божевілля. Зображувалася потворною бабою, що несамовито регоче, закотивши очі під лоба (За П. Трощиним)[18].
11. Очниця — осліплювала людей, несла очні хвороби. Зображувалася потворною брудною бабою з гнилими очима (За П. Трощиним)[19].
12. Трясовиця (Пропасниця, Лихоманка) або Трясея — несла гарячку, смерть (За П. Трощиним)[20]. Також Бісиці-трясиці — серйозні захворювання, вважалися "дочками Ірода царя" та зображувалися у вигляді голих жінок диявольської подоби з крилами.
13. Черевуха — несла хворобу шлунка та інших нутрощів (За П. Трощиним)[21].
14. Лінь або Сухея — висушує людину, як дерево.
15. Гнітея — несе пригніченість, відбирає апетит, викликає нудоту.
16. Гринуша — викликає хрипоту, кашель, бронхіт.
17. Пухнея — пускає набряки по тілу.
18. Глядея — може до божевілля замучити людину безсонням.

У сучасному «міському фольклорі» Дрогобича Маруна згадана як міська богиня, нянька мертвих дітей[22] (мати мертвих і ненароджених), яка мешкає на старому «польському» кладовищі і керує Дрогобицьким потойбіччям, «зваблює на смерть живих: у повен місяць, перетворюється на вродливу жінку, яка заманює[23] чоловіків на цвинтар.» Таке трактування присутнє у творах Олега Стецюка.

• Мара — хорор фільм 2018 року
• Мара — однойменний норвезький блек-метал колектив з Тронхейму

• Мара // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

• Українська міфологія / Упорядник Валерій Войтович. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.; іл. ISBN 966-06-0273-1.