Маркуші (Бердичівський район)

Маркуші́ — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області.

село Маркуші
Герб Маркушів Прапор Маркушів
Країна  Україна
Область  Житомирська область
Район/міськрада  Бердичівський район
Громада Райгородоцька сільська громада
Код КАТОТТГ UA18020110160017165
Облікова картка Маркуші 
Основні дані
Засноване 1594
Населення 632
Площа 2,48 км²
Густота населення 254 осіб/км²
Поштовий індекс 13373
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°50′13″ пн. ш. 28°30′29″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 254 м
Водойми Глибока Долина
Відстань до
обласного центру		 53,4 км
Відстань до
районного центру		 12,7 км
Найближча залізнична станція Бердичів
Відстань до
залізничної станції		 12,7 км
Місцева влада
Адреса ради 13373, с. Маркуші, вул. Незалежності, 41, тел. 6-24-24
Вебсторінка Маркушівська сільрада
Карта
Маркуші
Мапа

 Маркуші у Вікісховищі

Засноване 1594 року, населення — 632 за переписом 2001 року. Відстань до райцентру становить близько 13 км і проходить автошляхом Р31.

Історія

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 535 осіб, налічувалось 84 дворових господарства, існували православна церква, школа, постоялий будинок і 2 водяних млини[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1216 осіб (444 чоловічої статі та 772 — жіночої), з яких 876 — православної віри[2].

У 1932–1933 роках село постраждало від Голодомору. Тоді у Маркушах голодувало 30 сімей. Приблизно половина голодуючих були колгоспниками[3].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 673 особи, з яких 273 чоловіки та 400 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 630 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

МоваВідсоток
українська 99,21 %
російська 0,63 %
німецька 0,16 %

Постаті

Джерела
  • Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.

Примітки
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-84)
  3. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 20.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.