Мартиросян Саркіс Согомонович

Саркис Согомонович Мартиросян (нар. 21 вересня 1900(19000921) 15 лютого 1984) радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-лейтенант (1945).

Саркис Согомонович Мартиросян
вірм. Սարգիս Սողոմոնի Մարտիրոսյան
Народження 21 вересня 1900(1900-09-21)
с.Матраса, Бакинська губернія Російської імперії
Смерть 15 лютого 1984(1984-02-15) (83 роки)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Освіта Курси удосконалення командного складу і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19201953
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант
Командування 340-ва стрілецька дивізія
73-й стрілецький корпус
Війни / битви Турецько-вірменська війна
Громадянська війна у Вірменії
Польський похід РСЧА
Німецько-радянська війна
Острогозько-Россошанська операція
Бєлгородсько-Харківська операція
Київська наступальна операція (1943)
Житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944
Корсунь-Шевченківська операція
Умансько-Ботошанська операція
Яссько-Кишинівська операція
Сандомирсько-Сілезька операціяНижньо-Сілезька операція
Берлінська наступальна операція
Празька операція
Нагороди
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «За визволення Праги»
Іноземні
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Орден Білого Лева I ступеня
 Мартиросян Саркіс Согомонович у Вікісховищі

Біографія

Народився 21 вересня 1900 в селі Матраса Бакинської губернії (нині Шемахінський район Азербайджану) в родині священика. Вірменин. Закінчив сільську школу і духовну семінарію. У травні 1918 року вступив в 19-й робочий батальйон Червоної Гвардії Бакинської комуни, брав участь у боях з турками. Потім воював у складі повстанських і партизанських загонів. Служив в армії Вірменської республіки при дашнакскому уряді з липня 1919 по листопад 1920 року.

У Червону Армію вступив добровільно після заняття нею Вірменії в листопаді 1920 року. Служив навідником кулемета і командиром кулеметного взводу, брав участь у боях Громадянської війни у Вірменії. З червня 1922 служив у 2-му Вірменському стрілецькому полку 76-ї Вірменської стрілецької дивізії Окремої Кавказької армії: командир взводу, роти, начальник штабу полку. Закінчив кулеметне відділення повторних курсів комскладу при штабу Окремої Кавказької армії в Тбілісі в 1924 році, розвідувальне відділення цих же курсів у 1925 році, Курси удосконалення командного складу з розвідки в Москві в 1928 році.

У жовтні-листопаді 1930 брав участь у бойових діях при придушенні антирадянського повстання у Вірменії. З квітня 1931 — помічник начальника відділу та начальник 2-ї частини штабу 76-ї Вірменської стрілецької дивізії. З жовтня 1937 року — помічник начальника штабу 76-ї гірськострілецької дивізії імені К. Є. Ворошилова.

У липні 1938 заарештований і перебував у в'язниці НКВС під слідством, при цьому був звільнений з РСЧА. У червні 1939 року звільнений з в'язниці «за відсутністю складу злочину» і відновлений в РСЧА та призначений начальником оперативного відділення штабу 121-ї стрілецької дивізії в Білоруському військовому окрузі.

Брав участь у польському поході радянських військ до Західної Білорусі в вересні 1939 року. З березня 1941 року — начальник штабу 227-ї стрілецької дивізії Харківського військового округу.

На фронтах німецько-радянської війни підполковник С. С. Мартиросян в тій же посаді з червня 1941 року, воював на Південному фронті, в кінці липня 1941 виконував посаду командира дивізії. З вересня 1941 командував 340-ю стрілецькою дивізією в 50-й, 49-й і 38-й арміях на Брянському, Західному та Воронезькому фронтах. Брав участь в оборонних боях першого періоду війни в Західній Україні, в битві за Москву на Тульському напрямі, в літніх оборонних боях 1942 року. Відзначився в Острогожсько-Россошанській наступальній операції: з 12 по 19 січня 1943 його дивізія пройшла з боями понад 100 кілометрів на захід, звільнила сотні населених пунктів. Потім були знову оборонні бої під Харковом з березні 1943 року, Курська битва та Бєлгород-Харківська наступальна операція. Бійці дивізії звільняли міста Старий Оскол, Бєлгород, Харків, Тростянець, Охтирка, Гадяч. З вересня 1943 командував 50-м стрілецьким корпусом у складі Воронезького (з 20 жовтня перейменованого в 1-й Український фронт). На чолі цього корпусу брав участь у Київській наступальній, Житомирсько-Бердичевській, Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській операціях. Під його командуванням корпус отримав почесні звання «Сумський» і «Київський».

У листопаді 1943 року генерал-майор С. С. Мартиросян став першим радянським військовим комендантом звільненого Києва. З квітня 1944 до кінця війни — командир 73-го стрілецького корпусу в 52-й армії на 2-му і 1-му Українському фронтах, відзначився в Яссько-Кишинівській, Вісло-Одерської, Нижньо-Сілезької, Берлінській і Празькій операціях.

73-й стрілецький корпус (52-га армія, 1-й Український фронт) під командуванням генерал-майора Мартиросяна С. С. відзначився в Сандомирско-Сілезької наступальної операції — складової частини Вісло-Одерської стратегічної операції. Перейшовши 12 січня 1945 в наступ, частини корпусу стрімко прорвали довготривалу оборону противника і розгорнули швидке настання до західного кордону Польщі. На цьому шляху корпус звільнив польські міста Хмільник (13 січня) і Велюнь (19 січня), 21 січня першим в армії увірвався на територію Німеччини, зайняв з боєм велике місто Йольс (Олесниця, 25 січня) і ще 15 невеликих німецьких містечок і багато інших населених пунктів. До 28 січня корпус підійшов до міста-фортеці Бреслау (нині Вроцлав, Польща).

29 травня 1945 генерал-майору Мартиросяну Саркіс Согомоновічу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6068).

Після війни продовжував службу в Радянській Армії. У 1947 році закінчив Вищі академічні курси при академії імені К. Є. Ворошилова. З квітня 1947 року — командир 27-го стрілецького корпусу Прикарпатського військового округу. З лютого 1951 — помічник командувача 7-ю гвардійською армією Закавказького військового округу.

З квітня 1953 генерал-лейтенант Мартиросян С. С. у запасі. Жив у столиці Вірменської РСР місті Єревані. Помер 15 лютого 1984 року.

Меморіальна дошка в Єревані на будинку в якому проживав С.Мартиросян
Меморіальна дошка на вулиці Мартиросяна в Києві

Почесні звання та вшанування пам'яті

Почесний громадянин міст Суми, Велюнь, Вроцлав, та Єреван.

Ім'ям Саркиса Согомоновича Мартиросяна названа вулиця в Києві, де він був першим післявоєнним начальником гарнізону міста. На початку вулиці йому встановлено меморіальну дошку. У Єревані, на будівлі де останні роки жив Саркис Согомонович також встановлена меморіальна дошка.

Література

  • Герои Советского Cоюза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том II: — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 42

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.