Мех Олена Валеріївна

Оле́на Вале́ріївна Мех (9 березня 1977, м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — українська журналістка, громадський діяч. Кандидат філологічних наук (2005).

Олена Валеріївна Мех
Народилася 9 березня 1977(1977-03-09) (44 роки)
Переяслав-Хмельницький, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність журналістка, громадська діячка
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (1999)
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Партія позапартійна
Рід Чубуків-Подільських
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Спадкоємиця козацького роду Чубуків-Подільських

Член Національної спілки журналістів України (2008).

Життєпис

Народилася в м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Закінчила з відзнакою Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999) і аспірантуру цього вишу[1].

З 1999 року працювала менеджером у зв'язках зі ЗМІ, керівником пресслужби депутатської групи «Відродження регіонів» у Верховній Раді України, прессекретарем заступника Голови Верховної Ради України, помічником-консультантом народного депутата України, керівником пресслужби фракції «Демократичний союз», керівником пресслужби фракції Народно-демократичної партії, PR-директором Державного підприємства «Нові технології», керівником інформаційної служби Міжнародного дитячого центру «Артек», була членом редколегії журналу «Артек». Очолювала пресслужбу Державної служби автомобільних доріг України[2]. Державний службовець 5-го рангу. Володіє англійською, фінською мовами.

Олена Мех є правнучкою нащадка давнього козацького роду Володимира Андрійовича Чубука-Подільського[3][4][5], який передав у дар музею (нині Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») унікальну сімейну реліквію — Литовський статут XVII ст., що є культурною цінністю[6]. Володимир Чубук-Подільський допоміг також Михайлові Сікорському — багаторічному директорові заповідника, Героєві України — зберегти для держави цінну історичну реліквію, якою володів козацький рід Чубуків: мідну запоясну чорнильницю генерального писаря Війська Запорозького. За родинними переказами, вона належала Богданові Хмельницькому, пройшла через руки гетьмана Івана Виговського, переяславського полковника Павла Тетері, сотника Григорія Чубука-Подільського, російського генерал-фельдмаршала Степана Апраксіна, князя Олександра Горчакова[7]. Брат В. Чубука-Подільського Олександр Андрійович Чубук-Подільський за часів УНР був урядовцем, представником Канцелярії Директорії, згодом — протопресвітер, член Варшавської духовної консисторії, настоятель кафедрального собору у Варшаві, з 1948-го — декан Краківського округу (Польща)[8]. Олена Мех успадкувала будинок Чубука-Подільського в Переяславі, побудований на замовлення її прадіда за проєктом видатного українського архітектора й художника Василя Кричевського[9][10]. Вона багато зробила для збереження як самої споруди, так і виконаних рукою Кричевського креслень[11], що становлять культурну цінність, і як журналістка та громадський діяч є активним популяризатором краєзнавчих досліджень, що стосуються маловідомих сторінок історії України[12].

Творчий доробок

Авторка статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012) та ін.

Громадська діяльність

Віцепрезидент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» з часу його заснування (2001), координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (з 2004), голова підкомітету Громадянського парламенту жінок України (2003—2012). Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси, зокрема міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (1999—2008)[13][14] (за безпосередньої роботи О. Мех в оргкомітеті цієї резонансної міжнародної акції Фонд «Журналістська ініціатива» три роки поспіль ставав переможцем у номінації «Журналістська акція року» Відкритого міжнародного творчого конкурсу «Срібне перо»)[15][16]. Як один з керівників Фонду брала активну участь в організації всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2005)[17][18], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[19][20]; міжнародних ралі журналістів (2001—2008)[21][22], міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[23] та інших заходів, що проводилися спільно з Держкомтелерадіо України, Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українським фондом культури.

Нагороди, відзнаки
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010) за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку державного підприємства «Міжнародний дитячий центр „Артек“», сумлінну працю та високий професіоналізм[24].
  • Диплом переможця творчого конкурсу на краще висвітлення VI Міжнародного журналістського автопробігу «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004)[25], приз фотомайстру «Очі автопробігу» (2005)[26].
  • Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» в номінації «Кращий прес-секретар українського парламенту» (2003)[27].

Примітки
  1. Автореферат дисертації «Служби із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України». Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
  2. Громадянське суспільство і влада. Урядовий вебсайт. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
  3. Газета «День». Роман Подкур. «Соловецький реквієм»: з думкою про День гніву
  4. Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — С. 96.
  5. Олена Мех. «Чубуки-Подільські: нові сторінки в історії козацького роду» // Вісник Переяславщини, 22.10.2014
  6. Микола Махінчук. Переяславський скарб. — К.: Молодь, 1989.
  7. Микола Махінчук. Переяславський скарб Михайла Сікорського. — К.: Криниця, 2005.
  8. Епістолярна спадщина Івана Огієнка (митрополита Іларіона (1907—1968) / Пам'ятки. — К., 2001. — Т. 2. — С. 451). Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 30 грудня 2014.
  9. Сергій Шевченко. Переяславське відкриття / Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — C. 561—568.
  10. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. — К. : Криниця, 2004.
  11. Василь Григорович Кричевський: хрестоматія: в 2 т.. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2016. — 532 с. — ISBN 978-966-2562-70-5.
  12. Олена Мех. Переяславське відкриття. Культура і життя, № 42 (4613), 17-23.10.2014. С. 10]
  13. Крим дбає про майбутнє країни. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  14. Ювілейний автопробіг журналістів. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  15. В Судаке подведены итоги 5-го творческого конкурса журналистов «Серебряное перо»
  16. Дорога в Крым: проблемы и перспективы // Крымские известия, № 113 (4073), 24.06.2008. Архів оригіналу за 30.12.2014. Процитовано 29.12.2014.
  17. Костянтин Рильов. Репортаж iз автопробігу «Схiд — Захід разом назавжди» // День, 12.08.2005
  18. Запад + Восток = ДРУЖБА. Лица, 14.09.2005
  19. Автопробіг Перемоги, Пам'яті, Єднання… // Аграрний Тиждень. Україна, 17.05.2010
  20. 5 травня 2010 року відбудеться всеукраїнський журналістський автопробіг «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших». Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  21. Ольга Завьялова. Из «Артека»: журналисты + авто = экстрим! Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  22. Автослалом на Хрещатику. Підсумки Х Міжнародного авторалі журналістів «Київська осінь-2008». Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  23. Культура-мови — культура-нації. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 липня 2019.
  24. Державна відзнака Олені Мех. Сайт mediafond.com.ua
  25. Сайт ВБФ "Журналістська ініціатива. Віцепрезидент Фонду
  26. УНИАН. Награждены победители конкурса на лучшее освещение автопробега «Дорога в Крым»[недоступне посилання з жовтня 2019]
  27. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»

Джерела та література
  • Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.
  • Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008.
  • Олена Мех. Ми — одна сім'я! / Слово — зброя? — К.: ЕксОб, 2009. — C. 535—538.
  • Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013.
  • Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Прем'єр-богослов / Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — C. 83—98.
  • Олена Мех, Сергій Шевченко. Досвід і талант організатора: громадська діяльність Людмили Мех / Золоте перо. Людмила Мех. — К.: Експрес-Поліграф, 2012. — C. 7—38.
  • Сергій Шевченко. Будинок на Буртах (Переяславське відкриття). — Літературні джерела Київщини: антологія. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. — С. 842—850.
  • Олена Мех. Фотовиставка-аукціон / Золоте перо. Людмила Мех. — К.: Експрес-Поліграф, 2012. — C. 190—193.
  • Де за поворотом поворот: Нотатки про VІ Міжнародний журналістський автопробіг «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» / Олена Мех // Голос України. — 2004. — 8 лип. (№ 124). — С. 18.
  • Олена Мех. Дорогами до Криму // Україна і світ сьогодні, № 24, 26 червня 2004.
  • «Журналістська ініціатива» не має права бути безініціативною. / Трибуна. — 2006. — № 1—2.
  • Чому їм надають перевагу? / Журналіст України. — 2006. — № 2, лютий.
  • Олена Мех. Борис Олійник: «У нас ця премія одна з найпрестижніших» // Експрес-об'ява, № 136, 18.07.2011. — C. 23.
  • Олена Мех. Переяславське відкриття. Культура і життя, № 42 (4613), 17-23.10.2014. С. 10.
  • Олена Мех. «Чубуки-Подільські: нові сторінки в історії козацького роду» // Вісник Переяславщини, 22.10.2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.