Миропілля (Сумський район)

Село Миропілля знаходиться на лівому березі річки Псел в місці впадання в неї річки Удава, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Олександрія, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Велика Рибиця, на протилежному березі — село Запсілля. Кордон з Росією проходить приблизно за 1 км від села.

Відстань до райцентру становить близько 38 км і проходить автошляхом Т 1901.

Засноване близько 1650 року переселенцями з волинського містечка Миропілля, що дали назву поселенню. Пізніше, зі завоюваннями Москівщини, Миропілля з військового осередку перетворилося на торговий.

У XVII столітті — сотенне місто Сумського полку.

У 1670 році Миропіллю надано статус міста, а до початку 20 сторіччя тут вже проживало близько 20 тисяч жителів. У місті було велике взуттєве виробництво, що обслуговувало потреби армії, тричі на рік проходив найбільший в регіоні ярмарок, був вже проведений телефон, працювали школи, училища, дві бібліотеки. Напередодні революції в Миропіллі діяло шість храмів. Місто стрімко розвивалося. У ті часи Миропілля мало свій герб, затверджений 21 вересня 1781 року.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 45 жителів села[2].

Радянські війська з боєм відійшли 19 жовтня 1941 року.

За переписом 1897 року у місті проживало 10 101 осіб (5 085 чоловіків та 5 016 жінок)[3].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3622 особи, з яких 1592 чоловіки та 2030 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2873 особи.[5]

• Молочно-товарні та птахо-товарна ферми.
• «Дружба», агрофірма, ТОВ.
• «Лан», ТОВ, агрофірма.
• Цегляний завод.

• Дитячий садок.
• Школа.
• Міжшкільний НВК.

Колишнє місто, Миропілля має численні пам'ятки архітектури й історії. До Державного реєстру нерухомих пам'яток України занесені 23 пам'ятки села, всі за категорією місцевого значення: 15 пам'яток архітектури та по 4 історії й археології[8]:

Охоронний номер	Назва	Вид	Розташування	Координати	Опис	Зображення
3560-См (253-См)	Миколаївська церква	Архітектури	вул. Сумська, 90	51°01′00″ пн. ш. 35°15′14″ сх. д.	Побудована 1885 року на місці старої дерев'яної церкви, у 1930-ті частково зруйнована, нині використовується за призначенням. Значного розміру, цегляна, чотиристопна, однобанна, трипрестольна, в стилі історизму з елементами пізнього класицизму та «російського» стилю. Має п'ятиярусну прямокутну стовпоподібну дзівницю заввишки 50 метрів[9].
3561-См (254-См)	Церковно-парафіяльна школа	Архітектури	пл. Миру, 19[10]	51°01′33″ пн. ш. 35°14′40″ сх. д.	Споруджена 1883 року коштом населення за типовим проектом курських бригадних будівничих. Одноповерховий цегляний прямокутний будинок, з багатим декоративним оздобленням, зокрема, портал обрамлено напівколонами та підкреслено вузькими вікнами. Збереглося планування: сіни та дві класні кімнати[9].
3562-См (255-См)	Дзвіниця Спасо-Преображенської церкви	Архітектури	пл. Миру	51°01′32″ пн. ш. 35°14′39″ сх. д.	Збудована 1883 року. Була дзвіницею Преображенського храму, збудованого 1889 замість дерев'яної церкви та знищеної в 1930-х. Чотириярусна дзвіниця у формах руського стилю. За радянських часів використовувалася в якості водогону, нині руйнується[9].
3563-См (256-См)	Церковно-парафіяльна школа	Архітектури	вул. Сумська, 40	51°01′26″ пн. ш. 35°14′36″ сх. д.	Цегляний нетинькований одноповерховий Т-подібний будинок, виконаний у стилі загальної забудови вулиці. Споруджений у 1900 році коштом місцевих купців. Усі фасади виконані в «цегляному» стилі, головний фасад симетричний, вхід з двору. Планування збереглося, будівля нині є корпусом сільської школи[9].
3564-См (257-См)	Особняк	Архітектури	вул. Сумська, 49[10]	51°01′19″ пн. ш. 35°14′49″ сх. д.	Збудований у ІІ пол. ХІХ ст.
3565-См (258-См)	Чоловіча гімназія	Архітектури	вул. Шкільна, 33	51°01′39″ пн. ш. 35°14′39″ сх. д.	Двоповерховий будинок кінця XIX століття в «цегляному» стилі з елементами пізнього класицизму, що є синтезом архітектури громадської споруди та житлового будинку. Планування за типовою схемою для училищ. Будівля нині перебуває в напівзруйнованому стані[9].
3566-См (259-См)	Особняк Глуховцева	Архітектури	вул. Сумська, 44[9]	51°01′25″ пн. ш. 35°14′38″ сх. д.	Двоповерховий цегляний будинок кінця XIX століття, Г-подібний у плані, побудований в «цегляному» стилі. Розташований на перехресті, що виходить на центральну площу. Східний та південний фасади ошатно оздоблені. Нині будинок перебудований під поліклініку[9].
3567-См (260-См)	Будинок купця Слитіна	Архітектури	вул. Сумська, 33[10]	51°01′24″ пн. ш. 35°14′40″ сх. д.	Збудований у кінці XIX століття.
3568-См (261-См)	Земська школа	Архітектури	вул. Сумська, 36[10]	51°01′29″ пн. ш. 35°14′31″ сх. д.	Будівля середини XIX століття.
3569-См (262-См)	Жіноча гімназія	Архітектури	вул. Сумська, 34[10]	51°01′30″ пн. ш. 35°14′30″ сх. д.	Споруджена в кінці XIX ст. у центрі села. Фасад гімназії не виділяється з архітектури вулиці. Одноповерховий цегляний нетинькований будинок Г-подібної форми в «цегляному» стилі. Перебудований у 1950 році під клуб[9].
3570-См (263-См)	Особняк	Архітектури	вул. Сумська, 12	51°01′36″ пн. ш. 35°14′11″ сх. д.	Садиба кінця XIX століття, висока цегляна огорожа збереглася лише фрагментарно. Одноповерхова з високим цокольним поверхом у «цегляному» стилі з елементами неоготики. Головний фасад симетричний, розчленований на три частини та пишно оздоблений. За радянських часів був перебудований під школу-інтернат[9].
3571-См (264-См)	Лавка	Архітектури	вул. Сумська, 3[10]	51°01′37″ пн. ш. 35°14′13″ сх. д.	Збудована в кінці XIX століття.
3572-См (265-См)	Заїзд	Архітектури	вул. Сумська, 1[10]	51°01′37″ пн. ш. 35°14′12″ сх. д.	Споруда кінця XIX століття.
3573-См (266-См)	Будинок священика	Архітектури	вул. Сумська, 41		Збудований в кінці XIX століття. Фактично вже не існує[10].
3574-См (267-См)	Земська лікарня	Архітектури	південна околиця села	51°00′15″ пн. ш. 35°15′23″ сх. д.	Збудована в 1900—1903 роках. Після розпаду СРСР розібрана на цеглу, жодного з корпусів не збереглося[10].
3556-См (456)	Могила Волкова В. Г.	Історії	у сквері біля сільради[9]	51°01′32″ пн. ш. 35°14′28″ сх. д.	Могила першого червоного комісара Суджанського повіту Курської губернії Василя Волкова, уродженця Миропілля, якого вбили денікінці в 1919 році. Останки Волкова перенесені в Миропілля 1920 року, а 1967 на могилі встановлене бетонне погруддя роботи скульптора Леоніда Чемена[9].
3557-См (437)	Братська могила радянських воїнів і партизанів та пам'ятник воїнам-землякам	Історії	пл. Миру	51°01′34″ пн. ш. 35°14′37″ сх. д.	Поховано 59 радянських воїнів, які загиблі в боях за село у лютому—березні 1943. Останки загиблих перевезені в 1957 році, тоді ж встановлено залізобетонну скульптуру воїна на цегляному постаменті. У 1975 поруч встановлено стелу з прізвищами 513 воїнів-земляків, загиблих на фронтах Другої світової війни[9].
3558-См (436)	Братська могила радянських воїнів	Історії	вул. Сумська, 88 (колишнє село Студенок)	51°01′03″ пн. ш. 35°15′13″ сх. д.	Поховано 106 воїнів, загиблих у березні та серпні 1943 року під час звільнення села від німецьких військ. Обеліск 1948 року замінений у 1964 році на залізобетонну скульптуру воїна[9].
3559-См (438)	Братська могила радянських воїнів	Історії	вул. Центральна, 121[9][10], біля учбово- виробничого комбінату (колишнє село Пенянка)	51°01′40″ пн. ш. 35°15′34″ сх. д.	Похований 21 радянський воїн, загиблі у березні та серпні 1943 року під час звільнення села від німецьких військ. Останки перенесені з кладовища 1966 року, тоді ж встановлену бетонну скульптуру воїна[9].
3575-См	Поселення — 1	Археології	на краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Рибиця за 1,5 км на південь від села Миропілля по шляху Суми — Миропілля. Від поселення Мала Рибиця воно відділено яром, що перетинає край тераси[9]		Поселення бронзової доби розміром 100 × 40 м, має невелике валоподібне підвищення. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[9].
3576-См	Поселення — 2	Археології	на краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Рибиця за 0,6 км на південь від села Миропілля по шляху Суми — Миропілля[9]		Багатошарове поселення: бронзова доба, рання залізна доба, раннє середньовіччя, розмір 130 × 100 м, розоране. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[9].
3577-См	Поселення — 3	Археології	на мисоподібному підвищенні краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Рибиця за 500 м на південь від села Миропілля по шляху Суми — Миропілля. За 100 м південніше знаходиться поселення Миропілля — 2[9]		Багатошарове поселення: бронзова доба, рання залізна доба (київська культура ІІІ–ІV ст., черняхівська культура ІІІ–ІV ст.). Розміри 120 × 100 м, має невелике валоподібне підвищення. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[9].
3578-См	Поселення — 4	Археології	на схилі першої надзаплавної тераси правого берега р. Псел за 1,0 м на схід від ферми с. Миропілля, що розташована на його північній околиці.		Багатошарове поселення: бронзова доба, рання залізна доба. Складається з двох частин: західної розміром 100 × 120 м та східного розміром 70 × 40 м, обидва частково розорані. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[9].

Іншими пам'ятками села є будинок початку XX століттян в якому народився й мешкав український письменник Гнат Михайличенко (вулиця Михайличенка, 17), пам'ятник Герою Радянського Союзу й випускнику Миропільської школи-інтернату Петрові Мірошниченку (сквер біля сільської ради)[9], а також колишній паровий млин Білогірського монастиря 1905 року (вулиця Сумська, 2)[10].

• Гідора Анна Володимирівна (1959) — українська художниця-живописець.
• Єременко Іван Гаврилович (1916—2002) — український педагог, вчений-дефектолог.
• Лазарєв Борис Георгійович (1906—2001) — академік АН УРСР.
• Михайличенко Гнат Васильович (1892—1919) — член Української Центральної Ради.
• Мощенко Кость Васильович (1846—1963) — український громадський діяч, музейник, етнограф, художник, архітектор, краєзнавець, дослідник українського народного мистецтва.
• Піддубний Віталій Володимирович (1977—2014) — солдат резерву, учасник російсько-української війни 2014 року.
• Повх Іван Лукич — український вчений у галузі гідромеханіки і аеромеханіки, член-кореспондент АН УРСР.
• Таран Анатолій Васильович (1940—1995) — український поет.
• Шамрай Агапій Пилипович (1896—1952) — український мовознавець 1920-тих років, викладач Харківського університету.

• 
  Миколаївська церква
• 
  Колишня взуттєва фабрика
• 
  Магазин
• 
  Пошта
• 
  Забудова вулиці Сумської
• 
  Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні

• Миропільський заказник
• Миропільська волость

• Погода в селі Миропілля