Міхал Ельвіро Андріолі

Міхал Ельвіро Андріолі (2 листопада 1836, Вільнюс — 23 серпня 1893, Наленчув) — польський художник (маляр та графік), ілюстратор італійського походження, народжений у Литві. Представник романтизму.

Міхал Ельвіро Андріолі
пол. Michał Elwiro Andriolli

Народження 14 листопада 1836(1836-11-14)[1][2]
Вільнюс, Російська імперія
Смерть 23 серпня 1893(1893-08-23)[3][1][…] (56 років)
  Наленчув, Ґміна Наленчув, Пулавський повіт, Люблінське воєводство, Польща[3]
Поховання
Люблінське воєводство : 
Країна  Російська імперія
Навчання Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльність архітектор, художник
Відомі учні Charles-Boris de Jankowskid і Ганна Білінська-Богданович
Автограф
 Міхал Ельвіро Андріолі у Вікісховищі

Біографія

Народився у сім'ї Франческа Андріолі (1794, Брентоніко — травень 1861, Вільнюс), різьбяра та декоратора, в минулому капітана військ Наполеона, який осів у Вільнюсі.

У 1855 році він став учнем у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де одним з викладачів був Саврасов Олексій Кіндратович.

У 1857 році він вступив до Петербурзької академії мистецтв.

Згодом (1860–1861 рр.) вдосконалював майстерність в Академії Святого Луки у Римі.

Після цього повернувся у Литву та узяв участь у польсько-литовсько-українському національно-визвольному повстанні 1963–1964 рр. проти Російської імперії. Після поразки переховувався під прізвищем Малиновського, згодом Бржозовського, але в жовтні був арештований, засуджений і відправлений у Ригу до в'язниці. Після ув'язнення в 1864 році зумів втекти та дістатися спочатку до Лондону, а згодом і до Парижу.

У країну повернувся як уповноважений Польського Національного Комітету окупованих земель, в 1866 році був заарештований та висланий у В'ятку. Тут давав уроки малювання, в тому числі й для Анни Білінської, Віктора Васнецова[4] та його молодшого брата Аполінарія[5]. Помилуваний у 1871 році переїжджає працювати ілюстратором до Варшави, де у передмісті Мінська-Мазовецького купив палац із садом, та мешкав там до 1880 року. Потім оселився на північ від Карчева, де купив 200 га землі і в цьому маєтку понад Свідром, правою притокою Вісли, побудував окрім своєї вілли кілька будинків для здачі в оренду по своїм проектам, надаючи їм особливого стилю, який розповсюдився довкола. Також був одним із засновників організації відпочинку в Отвоцьку, чим значною мірою посприяв розвитку міста.

У березні 1883 році виїжджає до Парижу, де поселяється у Владислава Міцкевича — найстаршого сина Адама Міцкевича. Завдяки цьому започаткував контакти з видавцями у Франції та Англії, що посприяло отриманню замовлень на ілюстрації до книжок.

Відомі його учні — Анна Білінська, Віктор Васнецов.

Похований на цвинтарі в Наленчуві.

Книжки, які ілюстрував Андріолі

Галерея робіт

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Elviro Michael Andriolli — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118973819 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Енциклопедія мистецтва. Віктор Васнецов.(рос.)
  5. Бібліотекар. Ру Аполінарій Михайлович Васнецов.(рос.)
  6. Кунігас Роман за литовськими переказами. Варшава. 1876 (пол.)
  7. Баєчки, Львів. 1917. (пол.)
  8. Romeo and Juliet William Shakespeare, H.M. Caldwell Company, New York, 1900. (англ.)

Джерела
  • Michał Elwiro Andriolli. Władysława Jaworska, Janina Wiercińska. ed. Andriolli — świadek swoich czasów; listy i wspomnienia. — Wrocław—Warszawa (пол.)
  • Socha Gabriela. Andriolli i rozwój drzeworytu w Polsce. — Lwów-Wrocław : Ossolineum 1988. — S. 277. — ISBN 83-04-02685-6 (пол.)
  • Wiercińska Janina. Andriolli. Opowieść biograficzna. — Warszawa : Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1981. — ISBN 83-205-3215-9 (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.