Міхал Ельвіро Андріолі
Міхал Ельвіро Андріолі (2 листопада 1836, Вільнюс — 23 серпня 1893, Наленчув) — польський художник (маляр та графік), ілюстратор італійського походження, народжений у Литві. Представник романтизму.
Міхал Ельвіро Андріолі | ||||
---|---|---|---|---|
пол. Michał Elwiro Andriolli | ||||
| ||||
Народження |
14 листопада 1836[1][2] Вільнюс, Російська імперія | |||
Смерть | 23 серпня 1893[3][1][…] (56 років) | |||
Наленчув, Ґміна Наленчув, Пулавський повіт, Люблінське воєводство, Польща[3] | ||||
Поховання | ||||
Країна | Російська імперія | |||
Навчання | Московське училище живопису, скульптури та зодчества | |||
Діяльність | архітектор, художник | |||
Відомі учні | Charles-Boris de Jankowskid і Ганна Білінська-Богданович | |||
Автограф | ||||
| ||||
Міхал Ельвіро Андріолі у Вікісховищі |
Біографія
Народився у сім'ї Франческа Андріолі (1794, Брентоніко — травень 1861, Вільнюс), різьбяра та декоратора, в минулому капітана військ Наполеона, який осів у Вільнюсі.
У 1855 році він став учнем у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де одним з викладачів був Саврасов Олексій Кіндратович.
У 1857 році він вступив до Петербурзької академії мистецтв.
Згодом (1860–1861 рр.) вдосконалював майстерність в Академії Святого Луки у Римі.
Після цього повернувся у Литву та узяв участь у польсько-литовсько-українському національно-визвольному повстанні 1963–1964 рр. проти Російської імперії. Після поразки переховувався під прізвищем Малиновського, згодом Бржозовського, але в жовтні був арештований, засуджений і відправлений у Ригу до в'язниці. Після ув'язнення в 1864 році зумів втекти та дістатися спочатку до Лондону, а згодом і до Парижу.
У країну повернувся як уповноважений Польського Національного Комітету окупованих земель, в 1866 році був заарештований та висланий у В'ятку. Тут давав уроки малювання, в тому числі й для Анни Білінської, Віктора Васнецова[4] та його молодшого брата Аполінарія[5]. Помилуваний у 1871 році переїжджає працювати ілюстратором до Варшави, де у передмісті Мінська-Мазовецького купив палац із садом, та мешкав там до 1880 року. Потім оселився на північ від Карчева, де купив 200 га землі і в цьому маєтку понад Свідром, правою притокою Вісли, побудував окрім своєї вілли кілька будинків для здачі в оренду по своїм проектам, надаючи їм особливого стилю, який розповсюдився довкола. Також був одним із засновників організації відпочинку в Отвоцьку, чим значною мірою посприяв розвитку міста.
У березні 1883 році виїжджає до Парижу, де поселяється у Владислава Міцкевича — найстаршого сина Адама Міцкевича. Завдяки цьому започаткував контакти з видавцями у Франції та Англії, що посприяло отриманню замовлень на ілюстрації до книжок.
Відомі його учні — Анна Білінська, Віктор Васнецов.
Похований на цвинтарі в Наленчуві.
Книжки, які ілюстрував Андріолі
- Польською мовою:
- Романіста Крашевського:
- Поета Адама Міцкевича, Пан Тадеуш, 1959.
- Письменника Мальчевського Марія. Український роман. Варшава. 1876.
- Письменниці Елізи Ожешко
- Поета та драматурга Юліуша Словацького
- Англійською мовою:
- Драматурга Шекспіра Ромео та Джульєта[8]
- Романіста Купера Останній з могікан
Галерея робіт
- Обкладинка роману Марія (1876)
- Конрад Валенрод. Альф та Гальбан.
- Конрад Валенрод. Повернення литовців.
- Повінь на Віслі (1813)
- Смерть Людвіка Нарбута в Дубичах (1864–1865)
- Ілюстрація до поеми "Канівський замок" С. Гощинського (1880)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Elviro Michael Andriolli — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118973819 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Енциклопедія мистецтва. Віктор Васнецов.(рос.)
- Бібліотекар. Ру Аполінарій Михайлович Васнецов.(рос.)
- Кунігас Роман за литовськими переказами. Варшава. 1876 (пол.)
- Баєчки, Львів. 1917. (пол.)
- Romeo and Juliet William Shakespeare, H.M. Caldwell Company, New York, 1900. (англ.)
Джерела
- Michał Elwiro Andriolli. Władysława Jaworska, Janina Wiercińska. ed. Andriolli — świadek swoich czasów; listy i wspomnienia. — Wrocław—Warszawa (пол.)
- Socha Gabriela. Andriolli i rozwój drzeworytu w Polsce. — Lwów-Wrocław : Ossolineum 1988. — S. 277. — ISBN 83-04-02685-6 (пол.)
- Wiercińska Janina. Andriolli. Opowieść biograficzna. — Warszawa : Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1981. — ISBN 83-205-3215-9 (пол.)