56-та окрема десантно-штурмова бригада (РФ)

56-та окрема гвардійська десантно-штурмова Червонопрапорна, орденів Кутузова і Вітчизняної війни Донська козача бригада — військове формування Сухопутних військ ЗС СРСР, Сухопутних військ ЗС Росії та ПДВ Росії. Днем народження формування є 11 червня 1943 року, коли були сформовані 7-ма і 17-та гвардійські повітряно-десантні бригади.

56 окрема гвардійська десантно-штурмова бригада
рос. 56-я отдельная гвардейская десантно-штурмовая Краснознамённая, орденов Кутузова и Отечественной войны Донская казачья бригада
Емблема
Країна  СРСР
 Росія
Належність СВ ЗС СРСР,
СВ ЗС РФ,
ПДВ РФ
Тип бригада
Гарнізон/Штаб м. Камишин, Волгоградська область
Війни/битви Друга Світова війна,
Війна в Афганістані,
Карабаська війна,
Перша російсько-чеченська війна,
Дагестанська війна,
Друга чеченська війна
Нагороди
Звання «Донська»
«козача»
Медіафайли на Вікісховищі

Історія

На 4-му Українському фронті було розгорнуто сильне угрупування ПДВ у складі 4-ї, 6-ї та 7-ї гвардійських повітряно-десантних бригад, котрі планувалося застосувати при визволенні Криму.

У грудні 1943 року 4-та й 7-ма гвардійська повітряно-десантні бригади були передислоковані в Московський військовий округ.

15 січня 1944 р. відповідно до наказу командувача ПДВ Червоної Армії № 00100 від 26.12.1943 р. в місті Ступіно Московської області на базі 4-ї, 7-ї і 17-ї окремих гвардійських повітряно-десантних бригад (бригади дислокувалися в м. Востряково, Внуково, м. Ступіно) була сформована 16-та гвардійська повітряно-десантна дивізія. В дивізії за штатом було 12000 осіб.

У серпні 1944 р. дивізія була передислокована в місто Старі Дороги і 9 серпня 1944 р. увійшла до складу новосформованого 38-го гвардійського повітряно-десантного корпусу. У жовтні 1944 р. 38-й гвардійський повітряно-десантний корпус увійшов до складу новосформованої окремої гвардійської повітряно-десантної армії.

8 грудня 1944 р. армія була переформована в 9-ту гвардійську армію, 38-й гвардійський повітряно-десантний корпус став гвардійським стрілецьким.

Наказом Ставки Верховного Головнокомандувача № 0047 від 18.12.1944 р. 16-та гвардійська повітряно-десантна дивізія була переформована в 106-ту гвардійську стрілецьку дивізію 38-го гвардійського стрілецького корпусу. 4-та окрема гвардійська повітряно-десантна бригада була переформована в 347-й гвардійський стрілецький полк, 7-ма окрема гвардійська повітряно-десантна бригада — в 351-й гвардійський стрілецький полк, 17-та окрема гвардійська повітряно-десантна бригада — в 355-й гвардійський стрілецький полк.

До складу 106-ї гвардійської стрілецької дивізії входили:

  • 347-й гвардійський стрілецький полк;
  • 351-й гвардійський стрілецький полк;
  • 356-й гвардійський стрілецький полк;
  • 107-й окремий гвардійський зенітно-артилерійський дивізіон;
  • 193-й окремий гвардійський батальйон зв'язку;
  • 123-й окремий гвардійський протитанковий дивізіон;
  • 139-й окремий гвардійський саперний батальйон;
  • 113-а окрема гвардійська развідрота;
  • 117-а окрема гвардійська хімічна рота;
  • 234-й окремий гвардійський медсанбат.

До складу дивізії також була введена 57-а артилерійська бригада зі складом:

  • 205-й гарматний артилерійський полк;
  • 28-й гаубичний артилерійський полк;
  • 53-й мінометний полк.

У січні 1945 р. дивізія в складі 38-го гвардійського стрілецького корпусу передислокувалася залізницею в Угорщину, до 26 лютого зосередилася на схід від міста Будапешт в районі: Сольнок — Абонь — Сойал — Теріель і на початку березня увійшла до складу 3-го Українського фронту.

16 березня 1945 р. прорвавши оборону німців, 351-й гвардійський стрілецький полк вийшов на австро-угорський кордон.

У березні-квітні 1945 р. дивізія брала участь у Віденській операції, наступаючи на напрямку головного удару фронту. Дивізія у взаємодії із з'єднаннями 4-ї гвардійської армії прорвала оборону противника північніше міста Секешфехервар, вийшла у фланг і тил головних сил 6-ї танкової армії СС, що вклинилися в оборону військ фронту між озерами Веленце і Балатон. На початку квітня дивізія завдала удару в північно-західному напрямку в обхід м. Відня і у взаємодії з 6-ю гвардійською танковою армією зломила опір противника, вийшла до р. Дунаю і відрізала противнику шляхи відступу на захід. Дивізія успішно вела бої в місті, які тривали до 13 квітня.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29.03.1945 р. за участь у розгромі одинадцяти дивізій супротивника на південний захід від м. Будапешту і взяття м. Мор дивізія нагороджена орденом Кутузова II ступеня.

За прорив укріпленої смуги оборони і оволодіння містом Мор весь особовий склад отримав подяку Верховного Головнокомандувача ЗС СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.04.1945 р. «за участь у взятті м. Відня» дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора. З тих пір 26 квітня вважається щорічним святом частини.

Під час Віденської операції дивізія пройшла з боями понад 300 кілометрів. В окремі дні темп настання її сягав 25-30 кілометрів на добу.

З 5 до 11 травня 1945 р. дивізія в складі військ 2-го Українського фронту брала участь у Празькій наступальній операції.

5 травня дивізія була піднята по тривозі і зробила марш до австро-чехословацького кордону. Увійшовши в зіткнення з противником, 8 травня вона перетнула кордон Чехословаччини і з ходу оволоділа містом Зноймо.

9 травня дивізія продовжувала бойові дії з переслідування ворога й успішно розвивала наступ на Рец, Пісек. Дивізія зробила марш, переслідуючи противника, і за 3 дні пройшла з боями 80-90 км. О 12.00 11 травня 1945 р. передовий загін дивізії вийшов на річку Влтава і в районі села Олешня зустрівся з військами американської 5-ї танкової армії. Тут закінчився бойовий шлях дивізії у Другій світовій війні.

По Другій світовій війні

Після закінчення бойових дій дивізія з Чехословаччини своїм ходом повернулася в Угорщину. З травня 1945 р. до січня 1946 р. дивізія розташовувалася табором в лісах на південь від Будапешта.

На підставі Постанови Ради Міністрів СРСР № 1154474сс від 3.06.1946 р і директиви Генерального штабу Збройних Сил СРСР №орг/2/247225 від 7.06.1946 р. до 15 червня 1946 р. 106-а гвардійська стрілецька Червонопрапорна, ордена Кутузова дивізія була переформована в 106-у гвардійську повітряно-десантну Червонопрапорну, ордена Кутузова дивізію.

З липня 1946 р. дивізія дислокувалася в м. Тула. Дивізія входила до складу 38-го гвардійського повітряно-десантного Віденського корпусу (штаб корпусу — м. Тула).

3 грудня 1947 р. дивізії було вручено Гвардійський Бойовий Прапор.

На підставі директив начальника Генерального штабу Збройних Сил від 3 вересня 1948 р. і від 21 січня 1949 р. 106-а гвардійська повітряно-десантна Червонопрапорна, ордена Кутузова дивізія в складі 38-го гвардійського повітряно-десантного Віденського корпусу увійшла до складу повітряно-десантної армії.

У квітні 1953 р. повітряно-десантна армія була розформована.

На підставі директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил від 21 січня 1955 р. до 25 квітня 1955 р. 106-а гвардійська повітряно-десантна дивізія вийшла зі складу 38-го гвардійського повітряно-десантного Віденського корпусу, який був розформований, і перейшла на новий штат у складі трьох полків з кадрованим батальйоном (неповного складу) у кожному парашутно-десантному полку.

Зі складу розформованої 11-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії до складу 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії був прийнятий 137-й гвардійський парашутно-десантний полк. Пункт дислокації — місто Рязань.

Особовий склад 351-го гвардійського парашутно-десантного полку брав участь у військових парадах на Красній площі в Москві, брав участь у великих навчаннях МО і в 1955 році десантувався поблизу м. Кутаїсі (Закавказький ВО).

У 1956 р. 38-й гвардійський повітряно-десантний Віденський корпус був розформований і дивізія стала безпосередньо підпорядковуватися командувачу ПДВ.

У 1957 р. полк проводив показові навчання з десантуванням для військових делегацій Югославії та Індії.

На підставі директив Міністра оборони СРСР від 18 березня 1960 р. і Головнокомандувача Сухопутними військами від 7 червня 1960 р. до 1 листопада 1960 р.:

  • до складу 105-ї гвардійської повітряно-десантної Віденської Червонопрапорної дивізії зі складу 106-ї гвардійської повітряно-десантної Червонопрапорної, ордена Кутузова дивізії був прийнятий 351-й гвардійський парашутно-десантний полк (місто Єфремов Тульської області);
  • 105-а гвардійська повітряно-десантна дивізія (без 331-го гвардійського парашутно-десантного полку) була передислокована в Туркестанський військовий округ в місто Фергана Узбецької РСР;
  • 351-й гвардійський парашутно-десантний полк був дислокований в місті Чирчик Ташкентської області.

У 1961 р. після землетрусу в Ташкенті особовий склад 351-го гвардійського парашутно-десантного полку надавав допомогу жителям міста, які постраждали від стихії, допомагав місцевій владі в підтримці порядку.

У 1974 р. 351-й гвардійський парашутно-десантний полк десантувався в один з районів Середньої Азії і бере участь у великомасштабних навчаннях ТуркВО. Будучи передовою частиною ПДВ Середньоазіатського регіону країни СРСР, полк брав участь у парадах в столиці Узбекистану в м. Ташкент.

На підставі директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР від 3 серпня 1979 р. на 1 грудня 1979 р. 105-а гвардійська повітряно-десантна дивізія була розформована.

Від дивізії залишилися в м. Фергана 345-й окремий гвардійський парашутно-десантний ордена Суворова полк значно більшого складу (до нього було додано гаубичний артилерійський дивізіон), ніж звичайний і 115-я окрема військово-транспортна авіаційна ескадрилья. Решта особового складу дивізії була використана для заповнення некомплекту в інших з'єднаннях ПДВ і на доукомплектування заново сформовані десантно-штурмові бригади.

На базі 351-го гвардійського парашутно-десантного полку 105-ї гвардійської повітряно-десантної Віденської Червонопрапорної дивізії в Азадбаш (район згаданого міста Чирчик) Ташкентської області Узбецької РСР була сформована 56-а окрема гвардійська десантно-штурмова бригада.

Для формування бригади були в терміновому порядку відмобілізувати військовозобов'язані запасу — так звані «партизани» — з числа жителів середньоазіатських республік і півдня Казахської РСР. Вони згодом і склали 80 % особового складу бригади при введенні військ в ДРА.

Формування підрозділів бригади одночасно було проведено в 4-х мобілізаційних пунктах і завершено в м. Термез. 13 грудня 1979 р. підрозділи бригади завантажені в ешелони і були передислоковані в місто Термез Узбецької РСР.

У грудні 1979 р. бригада була введена в Демократичну Республіку Афганістан (ДРА) і увійшла до складу 40-ї загальновійськової армії.

Вранці 25 грудня 1979 р. відразу на територію ДРА був переправлений 781-й окремий розвідувальний батальйон 108-ї мотострілецької дивізії. Слідом за ним переправився 4-ї десантно-штурмовий батальйон (4-й ДШБ) 56-ї дшбр, якому було поставлено завдання з охорони перевалу Саланг.

З Термеза 1-й пдб і 2-й ДШБ на вертольотах, а решта в колоні — були передислоковані місто Кундуз. 4-й ДШБ залишився на перевалі Саланг. Потім з Кундуза 2-й ДШБ був переведений в місто Кандагар, де увійшов до складу новосформованої 70-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади.

У січні 1980 року була введена весь склад 56-ї огдшбр. Вона була розміщена в місті Кундуз.

З моменту передачі 2-й ДШБ до складу 70 «огмсбр», бригада фактично була полком у складі трьох батальйонів[1].

Первинним завданням підрозділів бригади була охорона і оборона найбільшої автомагістралі в районі перевалу Саланг, забезпечення просування радянських військ в центральні та південні райони Афганістану.

З 1982 р. до червня 1988 р. 56-а огдшбр дислокувалася в районі м. Гардез, ведучи бойові дії на всій території Афганістану: Баграм, Мазарі-Шариф, Ханабад, Панджшер, Логар, Аліхейль (Пактія). У 1984 р. бригада за успішне виконання бойових завдань була нагороджена перехідним Червоним Прапором ТуркВО.

Наказом від 1985 р., в середині 1986 р. вся штатна авіадесантована бронетехніка бригади (БМД-1 і БТР-Д) була замінена на більш захищену бронетехніку з великим моторесурсом:

  • БМП-2Д — для розвідувальної роти, 2-го, 3-го і 4-го батальйонів
  • БТР-70 — для 2-ї і 3-ї парашутно-десантних рот 1-го батальйону (у 1-й ПДР залишилися БРДМ-2).

Також особливістю бригади був збільшений штат артилерійського дивізіону, що складався не з 3-х вогневих батарей, як це було прийнято для частин дислокованих на території СРСР, а з 5-и[2].

4 травня 1985 р. указом Президії Верховної Ради СРСР бригада нагороджена орденом Вітчизняної війни I ступеня № 56324698.

З 16 грудня 1987 р. до кінця січня 1988 р. бригада брала участь в операції «Магістраль». У квітні 1988 р. бригада брала участь в операції «Бар'єр». Десантники перекрили караванні шляхи з Пакистану з метою забезпечення виведення військ з міста Газні.

Штатна чисельність особового складу 56-ї гвардійської ОДШБр на 1 грудня 1986 становила 2452 людини (261 офіцер, 109 прапорщиків, 416 сержантів, 1666 солдатів)[1].

Після виконання інтернаціонального обов'язку, 12-14 червня 1988 року бригада була виведена в м. Йолетен Туркменської РСР.

БРДМ-2 в бригаді було всього 3 одиниці в складі розвідроти. Однак, ще один БРДМ-2 був в хімвзводі та ще 2 штуки в загоні пропаганди і агітації (рос. отряд пропаганды и агитации, ОПА).

У 1990 році бригада була переформована в окрему повітряно-десантну (рос. овдбр). Бригада пройшла «гарячі точки»: Афганістан (12.1979-07.1988), Баку (12-19.01.1990 — 02.1990), Сумгаїт, Нахічевань, Мегрі, Джульфа, Ош, Фергана, Узген (06.06.1990), Чечня (12.94-10.96, Грозний, Первомайський, Аргун і з 09.1999).

15 січня 1990 р. Президія Верховної Ради СРСР після детального вивчення обстановки прийняла рішення «Про оголошення надзвичайного стану в Нагірно-Карабахській автономній області та деяких інших районах». Відповідно до цього ПДВ почали операцію, що проводилася в два етапи. На першому етапі в період з 12 до 19 січня на аеродроми коло м. Баку висадилися частини 106-ї і 76-ї повітряно-десантних дивізій, 56-й і 38-й повітряно-десантних бригад і 217-го парашутно-десантного полку (див. «Чорний січень»), а в м. Єревані — 98-а гвардійська повітряно-десантна дивізія. 39-я окрема десантно-штурмова бригада увійшла в Нагірний Карабах.

З 23 січня підрозділи ПДВ почали операції з відновлення порядку в інших частинах Азербайджану. В районі Ленкорані, Прішіпа і Джалілабад вони проводилися спільно з прикордонними військами, що відновили державний кордон.

У лютому 1990 р. бригада повернулася до місця постійної дислокації.

З березня до серпня 1990 р. підрозділи бригади підтримували порядок в містах Узбекистану і Киргизії.

6 червня 1990 р. почалася висадка на аеродромах в містах Фергані й Оші 104-го парашутно-десантного полку 76-ї повітряно-десантної дивізії, 56-ї повітряно-десантної бригади, а 8 червня — 137-го парашутно-десантного полку 106-ї повітряно-десантної дивізії в м. Фрунзе. Зробивши у цей же день марш через гірські перевали кордону двох республік, десантники зайняли Ош і Узген. На наступний день 387-й окремий парашутно-десантний полк і підрозділи 56-ї повітряно-десантної бригади взяли під контроль обстановку в районі міст Андіжан, Джалал-Абад, зайняли Кара-Суу, гірські дороги і перевали на всій території конфлікту.

Після розвалу СРСР

У жовтні 1992 р. у зв'язку з розпадом СРСР бригада була передислокована в станицю Зеленчуцька Карачаєво-Черекесії. Звідки маршем висунулася на місце постійної дислокації в селище Підгори під містом Волгодонськ Ростовської області. Територія військового містечка була колишнім вахтовим містечком будівельників Ростовської АЕС, розташоване в 3 км від атомної станції.

З грудня 1994 р. до серпня-жовтня 1996 р. зведений батальйон бригади воював в Чечні. 29 листопада 1994 р. в бригаду був відправлений наказ про формування зведеного батальйону і перекидання його в м. Моздок. Артдивізіон бригади брав участь в кінці 1995 р. — початку 1996 р. в операції під с. Шатой. Окремий взвод АГС-17 бригади з березня 1995 р.до вересня 1995 р. в складі зведеного батальйону 7-ї гв. ПДД брав участь в гірській компанії в Веденському і Шатойському районах Чечні. За проявлену мужність і героїзм військовослужбовці нагороджені медалями та орденами. У жовтні-листопаді 1996 р. зведений батальйон бригади був виведений з Чечні.

У 1997 р. бригада була переформована в 56-й гвардійський десантно-штурмовий Червонопрапорний, орденів Кутузова і Вітчизняної війни полк, який увійшов до складу 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

У липні 1998 р. наказом Міністра оборони РФ у зв'язку з поновленням будівництва Ростовської АЕС полк почав передислокацію в місто Камишин Волгоградської області. Полк був розміщений в корпусах розформованого в 1998 р. Камишинського вищого військово-будівельного командно-інженерного училища.

19 серпня 1999 р. десантно-штурмовий загін зі складу полку був направлений на посилення зведеного полку 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії і був відправлений літерним військовим ешелоном в Республіку Дагестан. 20 серпня 1999 р. десантно-штурмовий загін прибув в село Ботліх. Надалі брав участь в бойових діях в Республіці Дагестан і в Чеченській Республіці. Батальйонна тактична група полку воювала на Північному Кавказі (місце дислокації — Ханкала).

У грудні 1999 р. підрозділи полку і ДШМГ ФПС прикривали чеченську ділянку російсько-грузинського кордону.

З 1 травня 2009 р. 56-й гвардійський десантно-штурмовий полк знову став бригадою. А з 1 липня 2010 р. вона перейшла на новий штат і стала іменуватися як «56-а окрема гвардійська десантно-штурмова Червонопрапорна, орденів Кутузова і Вітчизняної війни Донська козача бригада (легка)»[3].

Після 11 жовтня 2013 р. знаходиться у підпорядкуванні ПДВ РФ відповідно указу президента Російської Федерації № 776[4].

Командири
  • Плохіх Олександр Петрович — 1980—1981,
  • Карпушкін Михайло Олександрович — 1981—1982,
  • Сухін Віктор Арсентійович — 1982—1983,
  • Чижиков Віктор Матвійович — 1983—1985,
  • Раєвський Віталій Анатолійович — 1985—1987,
  • Євневич Валерій Геннадійович — 1987—1990,
  • Сотник Олександр Олексійович — 1990—1995,
  • Мишанин Сергій Валентинович — 1995—1996,
  • Степаненко Рустам Алієвич — 1996—1997,
  • Кірсі Павло Валентинович,
  • Тимофєєв Ігор Борисович,
  • Лебедєв Олександр Віталійович — 2012—2014,
  • Валітов Олександр Хусайнович — серпень 2014 року — донині.

Особи
  • Хабаров Леонід Васильович — командир 4-го десантно-штурмового батальйону з моменту формування бригади до квітня 1980 р.. Начальник штабу бригади з жовтня 1984 р. до вересня 1985 р..

Прапор

У період з вересня 1979 р. до осені 2013 р. як бойовий прапор бригада використовувала бойовий прапор 351-го гвардійського парашутно-десантного полку 105-ї гвардійської Віденської повітряно-десантної дивізії, на базі якої була сформована[5]. У зазначений період відбулося четверте перейменування частини:

  1. в 1979 р. в 56-у окрему гвардійську десантно-штурмову Червонопрапорну, орденів Кутузова і Вітчизняної війни бригаду;
  2. в 1990 р. в 56-у окрему гвардійську повітряно-десантну Червонопрапорну, орденів Кутузова і Вітчизняної війни бригаду;
  3. в 1997 р. в 56-й гвардійський десантно-штурмовий Червонопрапорний, орденів Кутузова і Вітчизняної війни полк;
  4. в 2010 р. заново — в 56-у окрему гвардійську десантно-штурмову Червонопрапорну, орденів Кутузова і Вітчизняної війни бригаду.

Примітки
  1. История части: 56-я гв. отдельная десантно-штурмовая бригада Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine. (Выписка из исторического формуляра части) // РСВА Свердловская область. (рос.)
  2. ArtOfWar. Бешкарев Александр Иванович. Афганистан. 56 гв. ОДШБр (рос.)
  3. Расплескалась синева…. Юрий БОРОДИН. (Газета «Красная звезда») (рос.)
  4. Деловая Газета «Взгляд». В состав ВДВ вошли три десантно-штурмовые бригады Сухопутных войск (рос.)
  5. Фотоотчёт встречи ветеранов 56-й бригады 8 февраля 2014 года. Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.